Правовий статус організацій підприємців у соціально-трудовій сфері

Згідно із Статутом і Програмою УСПП головним завдан­ням союзу є створення умов для нормального функціонування підприємницьких структур, забезпечення процесу відтворення на підприємствах. З цією метою УСПП виступає за тісну взаємодію банківських, комерційних і виробничих структур, сприяє заходам, спрямованим на підвищення кваліфікації про­мисловців та підприємців, надає підприємствам допомогу в проведенні аналізу господарсько-фінансової діяльності й розробці заходів щодо перебудови виробництва (Програма Українського союзу промисловців і підприємців. — К., 1996. — 28 с.; Статут Українського союзу промисловців і підприєм­ців. - К., 1992. - 19с.).

УСИП співпрацює з такими впливовими міжнародни­ми структурами, як Міжнародний конгрес промисловців і підприємців з штаб-квартирою у Москві. У червні 1997 р. на Генеральній раді Міжнародної організації роботодавців, штаб-квартира якої знаходиться у Женеві та яка є складовою Між­народної Організації Праці, УСПП було затверджено чле­ном цієї повноважної організації.

Разом з тим діяльність УСПП не обмежується економічною сферою. Досить активно УСПП діє у соціально-трудовій сфері. Бере участь у розробці проектів законів (так, влітку 1997 р. ним було розроблено і подано до Верховної Ради проект Закону про об'єднання роботодавців). Разом з проф­спілками або представниками об'єднань трудящих висту­пає активним учасником переговорного процесу по укладан­ню Генеральної угоди. Генеральна угода на 1997—1998 рік була підписана між Кабінетом Міністрів, УСПП і профспілко­вими об'єднаннями України. УСПП представляв інтереси роботодавців недержавних форм власності. Наміри УСПП активно впливати на соціально-економічну ситуацію в країні проявились у рішеннях VII надзвичайного з'їзду УСПП, який відбувався 16 лютого 1999 p. Головною метою з'їзду було роз­роблення комплексу першочергових заходів, які дали б змогу кардинально змінити ситуацію на краще. З'їзд затвердив Пер­шочергові антикризові заходи та перелік законодавчих ініціа­тив з актуальних соціально-економічних проблем (VII над­звичайний з'їзд Українського союзу промисловців і підпри­ємців // Україна: аспекти праці. — 1999. — №2. — С. 41).

Спілка підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств вирішує питання захисту інтересів підприємців та лобіювання, проводить семінари, консультації. Створено координаційно-експертний центр, до якого входять 12 об'єд­нань підприємців. Спілка співпрацює з близько 400 регіо­нальними та місцевими об'єднаннями роботодавців.

В проекті Закону "Про організації роботодавців" перед­бачено, що організації роботодавців та їхні об'єднання ство­рюються і діють з метою представництва та захисту інтересів роботодавців у економічній, соціально-трудовій та інших сферах, в тому числі у їхніх відносинах з іншими сторона­ми соціального партнерства. Отже, із проектом передбачено дві основні функції організацій роботодавців та їхніх об'єд­нань — функцію представництва та функцію захисту інте­ресів роботодавців. Видається необхідним відзначити ще одну функцію — функцію контролю за виконанням колективних угод. Професор І.Я. Кисельов виділяє три головні функції організації підприємств: функцію захисту членських органі­зацій; функцію представництва інтересів підприємців; інфор­маційну, освітню й консультативну функцію (Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право: Учеб. для вузов. - М:. Изд. груп­па "ИНФРА-М - НОРМА", 1998. - С. 139).

Виникає питання: від кого або чого треба захищатись роботодавцям? Адже роботодавці є сильнішою стороною щодо найманих працівників. Але в умовах кризового стану еконо­міки не можна забувати про те, що інтереси роботодавців також потребують захисту зовсім не менш ніж інтереси найманих працівників. Антиринкова експансія й фіскально-силові засоби управління підприємництвом тільки у 1998 році привели до закриття більш 300 тис. підприємств малого та середнього бізнесу. Це спонукає підприємців звертатися до невідомих до цього часу форм боротьби за свої права. Наприклад, у 1990 році в Ялті відбувся страйк підприємців з вимогою виконання "економічних" указів Президента; та­кож у Криму певні підприємницькі структури під впливом податкового навантаження виступили з пропозицією органі­зації податкового локауту — водночас припинити відраху­вання податкових зборів підприємствам району чи міста. Але у таких спосіб неможливо вирішити важливі економічні й соціальні проблеми сьогодення. Є тільки один шлях, яким ідуть усі цивілізовані країни, — це шлях соціального партнер­ства, соціального діалогу на різних рівнях, починаючи з ви­робничого і закінчуючи загальнонаціональним. У посланні Президента України до Верховної Ради України "Україна:

поступ у XXI століття. Стратегія економічного та соціально­го розвитку на 2000—2004 роки" підкреслюється необхідність подальшого вдосконалення соціально-трудових відносин на всіх рівнях управління, розвитку соціального партнерства, зміцнення співробітництва та взаємодії органів виконавчої влади, роботодавців та профспілок, підвищення ролі та відпо­відальності соціальних партнерів за формування і реаліза­цію соціально-економічної політики (Урядовий кур'єр. — 2000. - №34.- 23 лютого).

У зв'язку з цим можна навести такий приклад. В 1995 році в Ірландії була ситуація, яка близько нагадувала сучас­ну ситуацію в Україні. За основу відродження "кельтського тигра" була обрана стратегія соціального партнерства та су­спільної злагоди. Як наслідок за декілька років економіка країни розквітла, зовнішній борг зменшився з $ 400 млрд до $300 млн. Щотижневе створюється 1000 робочих місць, се­редня заробітна плата у годину складає $ 5 (Работодатель работнику не волк // Office magazine. — 1999. — №6).

Нині через відсутність Закону України "Про організації роботодавців", невизначеність чинним КЗпП статуту цих орга­нізацій як суб'єктів трудового права повноваження організацій роботодавців та їхніх об'єднань у соціально-трудовій сфе­рі визначаються окремими нормативно-правовими актами.

Організації роботодавців та їхні об'єднання в порядку, передбаченому законодавством України та статутами, мають право представляти і захищати свої права й законні інтере­си, а також права й законні інтереси своїх членів у відноси­нах з профспілками, їхніми об'єднаннями та іншими органі­заціями найманих працівників, органами державної влади та місцевого самоврядування з питань регулювання соціаль­но-трудових та економічних відносин.

Організації роботодавців та їхні об'єднання беруть участь у соціальному партнерстві з метою удосконалення соціаль­но-трудових відносин, досягнення взаєморозуміння, ком­промісів між сторонами соціального партнерства, запобіган­ня виникненню та розв'язанню колективних трудових спорів (конфліктів). Представники об'єднань роботодавців входять до складу Національної ради соціального партнерства. Згідно з п. 1 Положення про Національну раду соціального партнер­ства, затвердженого Указом Президента України від 27 квітня 1993 p. №151/93, Національна рада соціального партнерства (далі — Національна рада) є постійно діючим консультативно-дорадчим органом при Президентові України, який створюється з представників Кабінету Міністрів України, об'єднань підприємців та професійних спілок (далі — сто­рони) для узгодження вирішення питань, що виникають у соціально-трудовій сфері. До Національної ради входять по 22 особи від профспілок, об'єднань роботодавців і представ­ників уряду.