МЕХАНІЗМ СТРИМУВАНЬ І ПРОТИВАГ В СИСТЕМІ РОЗПОДІЛУ ВЛАДИ ЗА КОНСТИТУЦІЄЮ УКРАЇНИ
ЗМІСТ
Вступ Розділ 1 Система стримувань та противаг: історія виникнення та розвитку; поняття; практика застосування
1.1 Історія виникнення та розвитку системи стримувань та противаг
1.2 Світова практика застосування системи стримувань і противаг
Розділ 2 Конституційно-правове визначення і закріплення системи стримувань і противаг в Україні та основні шляхи її вдосконалення
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Для того, щоб гілки влади були дійсно розділені, вони не повинні бути цілком відокремлені одна від одної .
Мун’є
Актуальність даної теми обумовлюється тим значенням, яке надається розподілу влад у забезпеченні реформування українського суспільства і держави. Розподіл влад – важлива й необхідна умова формування, правової, соціальної держави України, її основоположний принцип. Цей принцип справедливо відноситься до основних досягнень світової цивілізації і загально - людської культури. В його основу покладено ідею концепції державної влади.
Соціальна цінність розподілу влади полягає у тому, що він покликаний запобігти можливості зосередження повноти влади в руках якої – не будь гілки влади чи державного органу. Тому його справедливо вважають важливою гарантією політичної свободи особистості. В основу принципу розподілу влад покладено поділ єдиної за своєю природою державної влади на відокремлені, взаємо врівноважені гілки, кожна з яких являє собою систему державних органів. Вперше на конституційному рівні з прийняттям Основного закону України 1996 року було закріплено цей принцип розподілу державної влади на – законодавчу, виконавчу, та судову (ст. 6). Раніше це питання розглядалось не лише в теорії, оскільки за радянської доби в організації та діяльності Рад панував принцип поєднання влади та управління. На сучасному етапі розбудови держави першочерговим завданням є практична реалізація розподілу державної влади шляхом запровадження системи стримувань і противаг. На жаль державні органи ще не мають досвіду будувати свою діяльність саме відповідно до вимог згаданого принципу. України робить перші кроки в опануванні розподілу влад, сучасного парламентаризму; здійснення виконавчої влади за існуючої Конституції, яка вступає в певні протиріччя з усталеним потягом більше 70 років державним управлінням. Тому об’єктивно існує неузгодженість гілок влади, а інколи і пряме протистояння між ним. Це питання не нове для більшості країн світу з демократичною формою правління, в яких напрацьовані різні шляхи його вирішення. Світовий досвід засвідчує, що надійним засобом усунення негативних явищ, які виникають під час організації та функціонування державної влади, є система стримувань і противаг, за допомогою якої відбувається взаємодія різних гілок влади в процесі вирішення ним загальнодержавних питань.
Проблема застосування системи стримувань і противаг як реалізації принципу розподілу влад у вітчизняній науці конституційного права до останнього часу комплексно не розглядалась, досліджувалися лише її окремі аспекти. Обумовлено це тим, що значний період часу )доба тоталітаризму) науки була за ідеалізована, і принцип розподілу влади, а отже, система стримувань і противаг взагалі заперечувалась.
Практична реалізація ідеї стримувань і противаг пов’язується з необхідністю не тільки запобігти надмірній концентрації влади, а й забезпечити стабільність і сталість в діяльності державних інститутів, слугувати кращій їх організації та злагодженості, подолання можливого протистояння та конфронтації всередині державного механізму. Свого часу Ш. Монтескє писав, що для того щоб не було можливості зловживати владою, необхідний такий порядок речей, при якому різні влади могли б взаємно стримувати одна одну[1].
Принцип розподілу влади одне з досягнень державно – правової думки. Він був висунутий як соціальна вимога буржуазії , що народжувалася і боролася з абсолютною владою монарха і його дворянським оточенням. Класичний варіант цієї теорії пов’язаний з іменем Джона Локка і Шарля Луї Монтеск’є. В наступні десятиліття теорія розподілу влад безупинно розвивався і вдосконалювався. В більшості цивілізованих країн цей принцип зайняв провідне місце в конституційному конструюванні владних структур, поділі функцій і повноважень між ними. Він є остаточним і актуальним і на протязі третього тисячоліття. Розподіл влад – необхідна передумова торжества ідей верховенства права і правового закону, зміцнення заснованої на них законності, захисту прав і свобод людини і громадянина.
Принцип розподілу влад був проголошений в декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року. Однак в умовах чинної Конституції 1978 року мало місце неодноразове взаємне втручання законодавчої і виконавчої гілок влади в сферу компетенції одна одної, що призводило до зайвих і достатньо частих ускладнень в їх взаємовідносинах. Крім суто політичних причин це було пов’язане із прогалинами в правовому регулюванні розподілу влад, відсутністю чи недосконалістю правил вирішення виникаючих в суспільстві конфліктів. Тому проведення в цій сфері наукових досліджень є значною мірою актуальним.
Потребує подальшого дослідження як власний український досвід організації державної влади, так і її зарубіжні моделі. Йдеться про виявлення і використання всього найціннішого як в теорії, так і в практиці розподілу влад з метою подолання авторитарних, анархічних та інших негативних тенденцій.
Таким чином, актуальність даного дослідження обумовлена як загальнолюдським значенням самого принципу розподілу влад, так і значенням розкриття передумов процесу становлення, історії та практики розвитку цього принципу в Україні, а також шляхів підвищення ефективності його функціонування.
Розділ 1
Система стримувань та противаг: історія виникнення та розвитку; поняття; практика застосування
1.1 Історія виникнення та розвитку системи стримувань та противаг.
При розгляді процесу формування концепції поділу влади і відповідно системи стримувань та противаг з достатньою на те підставою деякі науковці виділяють наступні періоди: По - перше, створення світоглядного тла, обстановки, у якій стало можливим вкладання концепції поділу влади. По-друге, створення самої концепції, її теоретична обробка, становлення й оформлення в політико-правових і філософських джерелах, а також перші спроби реалізації теорії розподілу влад в окремих її особливостях у політичній практиці ряду держав. По-третє, це перші коректування, дискусії, досвід цивілізацій, що неминуче виникали з обліком першого застосування теорії в державно-правовій сфері[2].
Слід зазначити, що перший і другий періоди були реалізовані (хоча, може бути, і не повною мірою) вже в античності. Це стає очевидним при використанні цивілізаційного підходу, що у даний час ще не достатньо застосовується “вітчизняним” авторами, у тому числі і при розгляді політико-правових явищ минулого і сучасного. З методологічних позицій неоднакова оцінка можливостей даного підходу. При вивченні теорії держави і права, іншими історико-правовими дисциплінами спостерігається обмеження, “звуження” досліджуваного матеріалу, що часто приводить до стереотипних побудов і сумнівних висновків.
Завантажити реферат