Висновки
У першому підрозділі “Історія виникнення та розвитку системи стримувань та противаг” розглядаються науково – історичні засади вивчення проблеми стримувань і противаг; наголошується, що підвалини для розвиту цієї доктрини були закладені ще античними мислителями, які виходили з існуючої історичної дійсності, , наголошували на необхідності поділу праці між окремими прошарками рабовласницького суспільства, на потребі функціонування різних державних органів, з притаманними їм специфічними завданнями та функціями; відзначали важливість їх повноважень.
Дослідження генезису системи стримувань і противаг дозволили автору зробити висновок про те, що думки західних мислителів про проблему поділу влади в державі дуже різноманітні, що, у свою чергу, обумовлене тим, що в більшості країн існують органи законодавчої, виконавчої і судової влади, однак способи їхнього поділу і взаємодії далеко не однакові, тобто принцип поділу один, а способи його реалізації різні. У кожній країні державний механізм характеризується специфічними ознаками і численними особливостями, що обумовлені рівнем розвитку демократичних інститутів. Історіографічне дослідження, а також порівняльний аналіз становлення системи стримувань і противаг як в Україні, так і в зарубіжних державах, дає змогу автору провести періодизацію якісних етапів генезису системи стримувань та противаг:
1 ЕТАП – дослідження доктрини системи стримувань та противаг в працях античних філософів та зародження елементів цієї системи в державному будівництві країн тих часів.
2 ЕТАП - розвиток доктрини системи стримувань і противаг в політико правовій думці середньовічних мислителів.
3 ЕТАП - розроблення класичної моделі принципу розподілу влад та виділення в ній системи стримувань і противаг.
4 ЕТАП - закріплення теорії системи стримувань і противаг в конституційно – правових актах та її впровадження в механізмі організації та функціонування органів державної влади.
5 ЕТАП – сприйняття системи стримувань та противаг як необхідної складової теорії правової держави та її широка реалізація в механізмі державної влади країн світу.
6 ЕТАП - розвиток і модифікація системи стримувань і противаг в сучасній конституційній теорії та практиці.
Також можна визначити умови, що сприяють розвитку цієї концепції. До них слід віднести: формування та розвиток вчень про державу і право; криза абсолютизму; визнання й забезпечення, а також реалізація загальновизнаних стандартів прав людини; вдосконалення розподілу повноважень
серед вищих органів влад.
У другому підрозділі “ Світова практика застосування системи стримувань та противаг” аналізується взаємовідносини вищих державних органів на основі застосування системи стримувань і противаг в державах з різними формами правління.
Застосування системи стримувань та противаг в президентських республіках розглянуто на прикладі США та виділено характерні ознаки, а саме: дотримання формальних вимог жорсткого розподілу і запровадження збалансованої системи стримувань і противаг; обрання президента на загальних виборах; поєднання повноважень глави держави і глави уряду в особі президента; формування уряду президентом лише за обмеженою участю парламенту; відсутність політичної відповідальності уряду перед парламентом; право глави держави на розпуск парламенту та інституту контрасигнування.
Характеризуючи президентську , автор завважує, що її класичному варіанту притаманна наявність двох центрів влади – президента і парламенту. При цьому обидві гілки влади залишаються незалежними одна від одної, що, будучи поєднаним із взаємними структурами і противагами, забезпечуючи демократичне управління державними справами.
Належне місце в принципі розподілу влад займає положення про необхідність взаємодії та взаємозалежності гілок влади. Взаємозалежність – це взаємні обов’язки правового характеру, що стосується гілок влади, кожна з яких наділена різними за своїм змістом повноваженнями. Взаємодія – це взаємна діяльність гілок влади під час вирішення ними спільних завдань, врегульованих правом, і які здійснюються всіма гілками влади.
Досвід сучасних демократичних держав свідчить, що успішне функціонування гілок влади можливе лише за умов їх взаємозалежності та взаємодії. Україна пройшла складний шлях утворення балансу гілок влади. Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України 1995 року був першим законодавчим актом, який визначав основні засади рівноваги між законодавчою та виконавчою гілками влади та їх взаємодії. Конституція України 1996 року конкретизувала положення взаємозалежності та взаємодії між гілками влади у відповідних розділах і статтях. Аналізуючи ці документи автор приходить до висновку що всі елементи системи стримувань та противаг повинні розглядатися лише в сукупності.
Проведення автором аналізу сутності системи стримувань і противаг, позицій вітчизняних та зарубіжних науковців щодо цього питання дозволило з’ясувати мету, завдання та призначення системи стримувань та противаг, а також сформулювати своє власне визначення цього поняття.
Метою створення системи стримувань і противаг є реалізація принципу розподілу влади; головне завдання і призначення цієї системи – забезпечення політичної стабільності та безперервність функціонування державної влади; узгодження дій всіх гілок влади, недопущення кризи діяльності державного механізму.
Список використаних джерел:
1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. // Голос України. – 1996.- 7 серпня
2. Бачило И. Л. Функции органов управления: Правовиє вопроси оформления и реализации . - М., 1976. - С. 103
3. Бисага Ю. М., Палінчак М. М. Конституційне право. – Ужгород.: Ліра, 2001. – С. 60
4. Вебер М. Обрані добутки. - М., 1990. - С. 47
5. Гетьман В. П., Килимник Ю. В. Влада: бесіди про Конституцію. – К.: Вен турі, 1997. – 32 с.
6. Копейчиков В. В. Загальна теорія держави і права. – К., 1997. – С. 318
7. Крутоголов М. А. Президент Французькой республики: Правовое иследование. – М., 1980.
8. Лемак В. В. Теорія держави і права. – Ужгород, 1998. – С. 136
9. Марченко М. Н. Проблемы теории государства и права. – М., 1999. – С. 65 - 6
10. Монтеск’є Ш.Л. О духе законов. – М., 1955.
11. Нерсесянс В. С. Гегелівська філософія права. – М., 1974.
12. Нерсесянс В. С. История буржуазного конституционализма XVII – XVIII в.в. – М.
13. Глушко Е. К., Степанов І. М., Шульженко Ю. Л. Разделения властей і парламентаризм. – М., 1992 – С. 18 – 19
14. Кислий П., Чарльз В. Становлення парламентаризму в Україні. – К.: Абріз, 2000. – 415 с.
15. Любашій В.Я., Мордовцев А.Ю., Тимошенко И.В. Теорія держави і права. - Ростов на Дону., 2002. - С. 208 - 209
16. Маркс К., Енгельс Ф. Сочинения. – Т. 6. М., 1954.- С. 167
17. Мишин А. А., Власихин В. А. Канституция США: Политико правовой коментарий. – М., 1985. – С.10
18. Безверхий В. Із двох зол вибираю менше? //Віче. – 1993. - №3.- С.21 – 24
Завантажити реферат