Гамла Стан - це дійшовший до наших часів Стокгольм XVII віку. Саме до цього періоду відноситься більшість будівель Старого міста. Він цілком розташований на острові, куди не добралися ні автомобілі, ні сучасні будівлі. Основна визначна пам'ятка Старого Міста - Королівський палац, побудований у 1754 році і що є грандіозним утвором епохи бароко. Багато цікавого можуть розповісти жителі міста про примар, що живуть у його будинках. Сама стара примара Стокгольма - чорний чернець Гидеон. У 800 році корабель ченця потрапив у шторм і розбився. На місці катастрофи ченці-францисканці через 400 років побудували монастир. Тепер у ньому розміщується Комерційна колегія, по якій і розгулює вночі знаменита примара ченця, лякаючи службовців зникненням документів і тупотом. Цікаво, що подібні історії можна почути про багато церкв і палаців Стокгольма.
Варто згадати про одну подію в Стокгольмі, що збагатила мову всіх народів миру дуже цікавим терміном. Мова йде про "стокгольмський синдром". Виник цей термін у результаті терористичного акту у шведській столиці на початку 70-х років XX віку. Два терористи утримували в захопленому ними банку заручників протягом тижня. Не те щоб злочинці заручників на руках носили, але деякі потурання їм усе-таки дозволяли. У результаті заручники встали на захист терористів і навіть чинили опір спробам поліції звільнити їх.
Макроекономіка Швеції
Темпи приросту ВНП в індустріально розвинених країнах знизилися під впливом азіатської кризи в середньому на 1%. На частку ринків кризових країн приходиться не більш 3% шведського експорту і прямий вплив на шведську економіку від утрати цих ринків незначний. Основна проблема для шведських компаній – стрімке зростання експорту дешевої (після знецінення національних валют) продукції з кризових азіатських країн і, відповідно, загострення конкуренції на світових ринках. Новим моментом у розвитку економіки Швеції стало зростаюче значення внутрішнього споживання. У 1993-97 р. темпи щорічного приросту внутрішнього попиту зростали від 3,2% до 2%. У 1998 році збереглася така динаміка.
Економічна криза 1991-93 років призвела до вимивання з виробництва застарілих технологій і устаткування, до прискореного відновлення основних виробничих фондів у шведській промисловості (більш 40% росту інвестицій). У післякризовий період зростання виробництва було досягнуте у значній мірі за рахунок росту продуктивності праці – одна з причин щодо скромних успіхів уряду в боротьбі з безробіттям, незважаючи на те, що в окремі післякризові роки ріст ВНП досягав 3,9%. Промислове виробництво на оновленій технічній основі є додатковим чинником стійкості економіки Швеції, її здатності до адаптації для роботи на світових ринках в умовах зростаючої конкуренції. У цьому ж напрямку працює і політика інтенсивного вкладення коштів у НДДКР (3,3% від ВНП).
На думку експертів, Швеція ввійшла в смугу «середньо кон'юнктурного розвитку» за американським типом, при якому виключаються різкі коливання в темпах росту економіки. У найближчі три-чотири років приріст ВНП Швеції буде знаходитися в межах 2-3%. Для умов високорозвиненої економіки це гарні показники росту.
20 вересня 1998 р. відбулися вибори в риксдаг. Найбільше число голосів виборців, і право сформувати уряд одержала Соціал-демократична робоча партія Швеції (СДРПШ) – 36,6% голосів (131 мандат); опозиційна Помірна коаліційна партія (ПКП) набрала 22,6% (81 мандат); Ліва партія (ЛП) – 12% (43 мандата); Народна партії-ліберали (НП) і Християнські демократи (ХД), що входять у буржуазний блок – 4,7% і 11,8% (17 і 42 мандата).[5] Міжнародна проблематика практично не пролунала ні в маніфестах, ні в передвиборній кампанії в цілому. З «шістнадцяти головних для Швеції питань» до неї можна віднести лише питання політики Швеції в ставленні ЄС і ЄВС, боротьби з глобальними загрозами природі й імміграційній політиці. Можна відзначити заяви лідерів ПКП про більш тісне співробітництво з НАТО, у той час як СДРПШ робила наголос на необхідності розвитку європейської інтеграції з наданням допомоги країнам Прибалтики і Польщі по вступу в ЄС, а також більш тісному співробітництві Росії з ЄС.
Серед внутрішньополітичних задач основний наголос був зроблений на подальше проведення боротьби з безробіттям і здійснення запланованих мір у соціальній сфері по збільшенню соціальної допомоги і пенсій населенню. Програмною стала заява прем'єра про намір знизити рівень безробіття в країні до 4% і до 2004 р. домогтися 80% зайнятості населення (що вимагає створення близько 600 тис. нових робочих місць). Темпи щорічного приросту ВНП визначені в розмірі 2% у рік. При цьому оголошено про планове погашення державного боргу і збереження низького рівня інфляції.
Фінанси
Визначальна роль у формуванні основ діяльності фінансової системи Швеції, її законодавчої бази належить риксдагу. Практична робота по підготовці рішень риксдагу і здійсненню парламентського контролю в даній галузі ведеться його фінансовою комісією.
Фінансова комісія розробляє основні напрямки державної економічної і фінансової політики, бюджетного регулювання і регулювання державної заборгованості, системи страхування підприємницької діяльності, роботи Державного банку, комунальної економічної політики, державного ревізійного контролю, статистики, управління державною власністю. У сферу відповідальності міністерства фінансів входять питання планування фінансової політики, формування державного бюджету і контролю за його виконанням, регулювання діяльності грошово-кредитного і страхового ринків, податкова і митна політика, питання ігорного бізнесу, міжнародне економічне співробітництво. У веденні Мінфіну знаходиться діяльність 12 державних акціонерних компаній (серед них – «Фінансування житлового будівництва», Шведська грошова лотерея, «Винні і спиртні вироби», Управління реєстрації цінних паперів) і близько 50 державних відомств (серед них – управління по обслуговуванню державного боргу, митниця, статуправління, фінансова інспекція, ревізійне і податкове управління, кон'юнктурний інститут, лотерейна інспекція, управління державної власності і суспільних пенсійних фондів).
Центральне місце у фінансовій системі Швеції займає Державний банк – найстарший у світі центральний банк (утворений у 1668 р.). Держбанк має монополію емісії національної валюти (друкування банкнот і виробництво монет здійснюється державним підприємством «Тумба Брук»), керує золотим і валютним резервом країни, є головною оперативною ланкою платіжної системи, відповідає за формування кредитно-грошової політики. Перебуває в підпорядкуванні риксдагу. Керується Радою уповноважених (8 чоловік), 7 з них обираються риксдагом терміном на 4 роки), яка обирає голову Державного банку терміном на 5 років. Головним інструментом контролю за функціонуванням платіжної системи країни є об'єднуюча усі банки Швеції електронна система Державного банку. Разом з Державною фінансовою інспекцією Державний банк несе відповідальність за підтримку стабільності й ефективності фінансової системи. При цьому Державному банку належать функції більш загального характеру, як, наприклад, аналіз того, як вплине на стабільність і безпеку фінансової системи країни видача банківської ліцензії, у той час як безпосередній контроль за діяльністю фінансових інститутів входить у компетенцію Державної фінансової інспекції.
Завантажити реферат