Норвезьке підприємництво, що розвивається в останні роки, з однієї сторони розглядається в Ґетеборзі в якості «іноземного інвестора», а з іншої, – приймаючи в розрахунок згадані історико-культурні зв'язки і взаємозалежну трансграничну економіку, відноситься до розряду «родинної міжсусідською» інтеграції. Таким чином, капітал. що перетікає через державний кордон, розглядається в якості «загальрегіонального надбання». Безперешкодність його впровадження забезпечується двостороннім режимом найбільшого сприяння. У районі Великого Ґетеборга нараховується 473 великих і середніх трансатлантичних і «континентальних» компаній. Їх залучає сюди податок на корпорації на рівні 20%; високий рівень продуктивності праці; конкурентноздатні рівні зарплати; першокласні мережі телекомунікацій і обчислювальної техніки і т.д. Промисловий розвиток забезпечується наявністю добре розвиненої транспортної мережі: міжнародні аеропорти Ґетеборга (Ландветтер) і Осло (Гардермуен і Форнебу), найбільші порти – Осло і Ґетеборг, поромне повідомлення (у рік перевозиться до 120 тис. вантажних автомашин); шосейна мережа, поромами зв'язана с Данією і Німеччиною. Незважаючи на свої значні розміри, регіон виявляється досить компактним. Два його центри – Осло і Ґетеборг прямо пов'язані шосе Е6 (всього 310 км). У шведській частині регіону діють два автомобілебудівних концерни – «Сааб» і «Вольво»; тут знаходяться їхні правління й основні виробничі потужності. На них працюють 250 субпідрядників у різних містах регіону. Концерн «Вольво» складається із шести підрозділів (компаній): легкові автомобілі, вантажівки, автобуси, будівельна техніка (навантажувачі, самосвали й екскаватори), а також «Аеро» (авіадвигуни) і «Пента» (двигуни морського і промислового призначення). Географічна схема збуту продукції «Вольво»: Північна Америка – 28%, Азія – 7%, Швеція – 10%, інша частина Європи – 47%, Африка й Австралія – 8%. Більш половини обороту концерну приходиться на легкові автомашини.
Хімічна промисловість і нафтопереробка – визначена високим рівнем продукції і широтою асортименту, представлена крім нафтопереробки спеціальними хімічними виробництвами. Тут знаходяться скандинавські штаб-квартири ряду іноземних компаній: «Акціо Нобель», «Бореаліс», «Гідро».
Інформаційна технологія[1] – її рівень у регіоні відбиває положення в цілому в Норвегії і Швеції, що є одними з передових у світі країн по насиченості персональними комп'ютерами і телефонами сотового зв'язку. Тут діють такі компанії, як «Ериксон», «Хассельблад», «Кунгсберт Норконтроль», «Сааб Ериксон Спейс», «Тандберг Дата». Усього в регіоні близько 4000 комп'ютерних компаній.
Фармацевтична, біотехнічна галузі, виробництво медичного устаткування, продукція яких характеризується високим рівнем якості, – у цій сфері діють кілько сот компаній. У регіоні Осло-Ґетеборг зосереджена третина усього виробництва продовольства Швеції і Норвегії. Найбільш важливою компанією є «Орила». Текстильна, швейна і взуттєва промисловість – у регіоні найбільша в Скандинавії концентрація підприємств цих галузей. Регіон відрізняє найбільша щільність у скандинавських країнах підприємств деревообробної і меблевої галузей. Значна частка вироблених у Швеції і Норвегії паперу, целюлози і пакувальних матеріалів приходиться на регіон. Світове значення мають фірми по виробництву пакувального картону «Стура» і «Боррегор». Будівельні компанії регіону мають великий досвід у будівництві тунелів у скельних породах, портових споруджень, підвідних тунелів. Розвинене будівельно-дорожнє машинобудування. У регіоні, у першу чергу, у норвезькій його частині, розвинене одне з найбільш передових у світі за рівнем НДДКР машинобудування для підвідного видобутку нафти і газу [6]. Тут розміщені головні контори таких компаній, як «Квернер», «Акер», «Гідро», АББ. Обсяг інвестицій в усі види технології, пов'язані з видобутком нафти і газу на континентальному шельфі, складе протягом майбутніх 25 років 2 млрд. дол.
Пріоритет екологічної проблематики у Швеції і Норвегії визначив значний рівень інвестицій на поліпшення стану навколишнього середовища для компаній, що розробляють екологічні технології. Ділові і політичні кола регіону використовують підтримувані в прекрасному стані природні ландшафти (ліса, озера, шхерне морське узбережжя довжиною в 400 км і т.д.) для розвитку туризму. Відвідувачів залучають у регіон наявність розвиненої мережі установ культури і відпочинку. Значну комерційну роль для забезпечення готельної галузі грає проведення в містах регіону кількох сотень міжнародних виставок і з'їздів щорічно. Про масштаби туризму говорить те, що в літній сезон міст через Свинесунд перетинає до 40 тис. чоловік у день.
Судновласники регіону (у першу чергу норвежці) контролюють більш 10% світового морського торгового флоту. Тут діє найбільший ринок морського страхування, що уступає тільки лондонському «Ллойду». У регіоні – головна контора компанії «Стіна Лайн», провідної компанії миру по поромних перевезеннях.
Як і у випадку Ересуннського співробітництва, сторони-учасниці при формуванні трансграничного простору приділяють особливу увагу діяльності загального ринку зайнятості. Він створюється зусиллями Ради шляхом взаємної адаптації шведської і норвезької систем соціального страхування й умов наймання на роботу; виробляється єдина система підвищення кваліфікації. При відсутності візового режиму трансграничного пересування вважається реальним вироблення уніфікованої сітки оплати проїзних документів.
Досвід комплексного регіонального розвитку продемонстрував необхідність створення утворювального-науково-освітнього й інформаційного центра. Рішення на цей рахунок було прийнято Радою в 1996 р. У регіоні зосереджені великі вузи, що одночасно здійснюють прикладні і фундаментальні дослідження. Мова йде про університети в Ґетеборзі й Осло (30 і 35 тис. Тих, що навчаються), Чалмерском технологічному інституті – 8 тис. студентів. Вищій комерційній школі в Осло – 13 тис. студентів. Вважається, що пріоритетним напрямком для шведсько-норвезьких комун, що беруть участь у більш ніж 50 проектах, є захист навколишнього середовища, створення нових робочих місць, підвищення професійної кваліфікації, енергетика, транспорт, космічні дослідження, біотехнологія, харчова промисловість, туризм.
Результати принесла діяльність робочої групи по комунікаціях. До середини 1998 р. відкриті чотири поромні лінії зі ЗШ у Норвегію: зі Стремстада в Халлен, Фредрикстад, Лангесунн і на Валерські острови. Проведений процес цілком відповідає поставленій задачі: від регіонального і національного до міжрегіонального і трансграничного співробітництва. На основі вже досягнутого, у схему процесу вписується концепція створення, що зараз інтенсивно проробляється, промислово-торгового і комунікаційного вузла Гетеборг-Осло-Копенгаген-Мальме.
Атомна енергетика. Шведи першими в світі вирішили відмовитися від використання атомної енергії в мирних цілях, сказавши їй своє тверде «ні» на референдумі в 1980 році. Тоді ж законодавці шведського риксдагу закріпили волевиявлення народу, установивши остаточну дату виведення з експлуатації всіх 12 реакторів 4-х АЕС країни до 2010 року. Суперечки про те, коли і як ця історична подія повинна відбутися, не вщухали в країні до середини 90-х. Не змовкають вони і сьогодні. У результаті дискусій тимчасові рамки щодо 2010 року були зняті, термін життєдіяльності АЕС продовжений з 25 до 50 років, а парламент країни ухвалив, що атомні станції в країні можуть експлуатуватися доти, поки не буде доведена ефективність інших джерел енергії. Проте, нинішній соціал-демократичний уряд Йорана Перссона твердо дотримує лінії на здійснення проектів у сфері екології і побудови у Швеції «екологічного суспільства». З цією метою на природоохоронні заходи (нові лісонасадження) тільки цього року уряд виділив біля $200 млн. З цією же метою в країні робиться наголос на ощадливу витрату енергоносіїв. І з цією же метою в листопаду 1999 року у Швеції був зупинений перший атомний енергоблок Барсебек-1. Потрібно зазначити, що закриття Барсебека-1 призвело до того, що Швеція вперше за 30 років почала імпортувати електроенергію із сусідньої Данії. Подальше закриття шведських АЕС автоматично збільшить імпорт електроенергії з тієї ж Данії, а також з Німеччини, що змушені будуть додатково спалювати на своїх ТЕС тисячі тонн польського і російського вугілля і тисячі кубів російського природного газу.
Завантажити реферат