Освіта у Швеції
У 1962 році шведським парламентом був затверджений закон про обов'язкову дев'ятирічну загальну освіту. У загальноосвітню школу приймаються дітей у віці 7 років. Близько 95% закінчивших школу-дев'ятирічку продовжують потім свою освіту в гімназіях, де є можливість вибору 16 різних спеціалізацій: по гуманітарним, технічним, економічним наукам і по ремісно-прикладних галузях. Тривалість навчання в гімназії 3 роки. Її успішне закінчення дає учню право надходження у вищий навчальний заклад. Приблизно дві третини учнів у 7 класі вибирають для додаткового вивчення іноземну мову (французьку, німецьку). Англійську мову починають вивчати в школі з другого-третього класу. У загальноосвітніх школах, у яких учаться 98% усіх дітей шкільного віку (інші – у приватних школах), випускні іспити не здаються. Навчання у шведській загальноосвітній школі і гімназії безкоштовне. У середньому порядку 95% молодих людей після загальноосвітньої школи надходять у гімназію. Як і загальноосвітня школа, гімназія не передбачає випускного іспиту. Хоча деякі учні переривають навчання передчасно, більшість з них повертаються в гімназію для завершення освіти. Багато учнів, що не йдуть у гімназію відразу після закінчення початкової школи, роблять це після 2-3-х років роботи. Промисловість зацікавлена в одержанні кваліфікованої робочої сили, тому підприємства надають щорічно місця для проходження трудової практики учнем гімназій. Ті, що добре зарекомендували себе, можуть розраховувати на одержання роботи на цьому підприємстві. Ця система характерна також для державних установ і приватних компаній. У шведській школі дуже широко використовуються в процесі навчання досягнення науки і техніки. У школах і гімназіях введене спеціальне навчання всіх учнів на комп'ютерах. У більшості з них створені базові класи по навчанню роботи на комп'ютері. Для шкіл, що не в змозі через матеріальні причини створити такі класи, – особливо це стосується шкіл у сільській місцевості, – створені спеціальні пересувні ЕОМ, що по заздалегідь розробленому графіку відвідують ці школи.
Міграція у Швеції
У січні 1998 р. шведська Комісія з мов нацменшин подала на розгляд уряду пакет рекомендацій. Головними цілями запропонованих мір названі: збереження і розвиток культури і мови, що історично проживають на території країни нацменшин і, в остаточному підсумку, твердження Швеції як багатоетносового поважаючого права людини суспільства. Запропоновано приєднання Швеції до двох конвенцій Ради Європи: «Про захист нацменшин» і «Про історичні мови нацменшин». Статус національних меншин одержують фіни, саамі, турнедали (корінні шведські фіни, що проживають на Півночі), цигани і євреї. Критерієм добору була умова проживання представників цих національностей на території Швеції більш 100 років. Одночасно Комісія назвала «історичними», отже тими, що вимагають державного захисту і підтримки, мови фінську, саамі і циганську. У практичному плані це означає використання цих мов у сфері освіта, ЗМІ, культури, у державних установах і в рамках північного співробітництва. Мається також на увазі виділення рівних державних асигнувань на створення як мінімум одного вищого навчального закладу для кожної етнічної групи. У сімох північних шведських комунах – місцях компактного розселення саамі і турнедалов – пропонується використання місцевих мов у судочинстві й адміністративному управлінні, тобто фактичне надання фінській і саамі статусу офіційних мов.
[1] IDC і World Times опублікували щорічний рейтинг найінформатизованіших суспільств (ISI).
Місце кожної країни визначається виходячи з її можливості доступу і прийняття інформації й інформаційних технологій. Дані збираються по 55 країнам, що складають 97 % світового ВВП і 99 % витрат на інформаційні технології. Джерела інформації – UNESCO, IDC, Міжнародний телекомунікаційний союз (ITU), Світовий Банк, Freedom House. Перше місце в рейтингу, як і рік назад, зайняла Швеція. США опустилися з другого на четверте місце, помінявшись з Норвегією. Третє місце зберегла за собою Фінляндія. Завдяки швидкому впровадженню мобільного зв'язку помітний стрибок зробила Великобританія – із дванадцятого на шосте місце. Internet-інфраструктура найкраще розвинена у Швеції, Сінгапурі й Австралії. Перші три місця в категорії інформаційної інфраструктури зайняли Тайвань, Голландія і Данія, соціальної інфраструктури – Норвегія, Гонконг і Японія. І, нарешті, перше місце в категорії комп'ютерної інфраструктури займають США, за яким йдуть Сінгапур і Австралія. (2001 р.) [1]
Завантажити реферат