Правова характеристика об’єктів цивільного права - Курсова робота

— під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвес­тора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиці­ями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвести­ційну діяльність відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. “Про затвердження Порядку ви­дачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за до­говорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність та сплату ввізного мита у разі відчуження цього майна”;

— для оформлення простими векселями бюджетної заборгова­ності з фінансування видатків, пов'язаних з оплатою природно­го газу, що споживається бюджетними організаціями та устано­вами відповідно до наказу Міністерства фінансів та Державної акціонерної холдингової компанії “Укргаз” від 21 серпня 1996 р.

Порядок використання векселів у господарському обороті Ук­раїни регулюється Положенням “Про переказний і простий век­сель”, затвердженим Постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серп­ня 1937 р. з урахуванням таких особливостей:

— використовувати векселі, а також виступати векселедавця­ми, акцептантами, індосантами і авалістами можуть тільки юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, що визна­ються такими відповідно до чинного законодавства України;

— векселі можуть видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком век­селів Мінфіну, Національного банку та комерційних банків Ук­раїни;

— у господарському обігу можуть використовуватись простий і переказний векселі;

— вексельний бланк може заповнюватися друкованим та не-друкованим способами;

— сума платежу за векселем обов'язково заповнюється цифра­ми та літерами;

— вексель підписується керівником і головним бухгалтером юридичної особи та посвщчується печаткою.

Розрізняють два види векселів: простий і переказний (ст.21 За­кону “Про цінні папери і фондову біржу”).

Простий вексель — це складений за суворо визначеною фор­мою документ, за яким боржник (векселедавець) приймає на себе абстрактне, нічим не обумовлене зобов'язання в зазначе­ний строк або на вимогу здійснити платіж кредитору (векселе-держателю) або тому, кому він накаже. При простому векселі платником є сам векселедавець.

Переказний вексель (тратта) — складений за суворо визначеною формою документ, в якому міститься проста, нічим не обумовлена пропозиція боржника, векселедавця (трасанте) іншій особі, плат­нику (трасату) в зазначений строк здійснити платіж кредитору, векселедержателю (ремітенту) або тому, кому він накаже.

Переказний вексель відрізняється від простого тим, що в да­ному разі векселедавець сам платежу не здійснює, а переказує цей свій обов'язок на свого боржника (платника по векселю). Лереказний вексель також може переказуватись одним держа­телем іншому. Відповідно до Положення “Про переказний і прос­тий вексель” передавальний напис (індосамент) виконується на звороті векселя або на додатковому аркуші (так званий аллонж до векселя). У разі використання додаткового аркуша він пови­нен бути приєднаний до векселя клеєвим способом. При цьому індосамент, що розміщується першим на додатковому аркуші, повинен починатися на векселі і закінчуватися на додатковому аркуші, а печатка має розміщуватися на з'єднанні векселя і до­даткового аркуша.

Для здійснення платежу вексель пред'являється платнику. Його згода на оплату векселя (акцепт) оформляється написом на век­селі.

При неодержанні платежу за векселем банк платника зобов'я­заний подати вексель для опротестування від імені довірителя — банку векселедержателя.

Векселі для вчинення протесту про несплату приймаються нотаріусами на наступний день після за­кінчення дати платежу за векселем, але не пізніше 12-ї години наступного після цього строку дня[9].

Опротестований вексель з надписом про протест і актом про­тесту повертається від нотаріуса векселедержателю.

Приватизаційні папери — це особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержан­ня в процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

Приватизаційні папери можуть бути лише іменними.

Порядок випуску та обігу приватизаційних паперів визначається Законом України від 6 березня 1992 р. “Про приватизаційні па­пери”, а також іншими законодавчими актами України.

Так, запровадження в обіг приватизаційних майнових сер­тифікатів (цінних паперів, які засвідчують право власників на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна дер­жавних підприємств) у паперовій формі було здійснено згідно з зазначеним вище Законом, а також згідно з Постановою Вер­ховної Ради України від 29 липня 1994 р. “Про вдосконалення механізму приватизації в Україні і посилення контролю за її ви­конанням”, Указом Президента України від 21 квітня 1994 р. “Про введення в готівковий обіг приватизаційних майнових сер­тифікатів” та Постановою Кабінету Міністрів України від 31 серп­ня 1994 р. “Про заходи щодо виконання Постанови Верховної Ради України від 29 липня 1994 року “Про вдосконалення меха­нізму приватизації в Україні і посилення контролю за її вико­нанням”. Видача приватизаційних майнових сертифікатів здійснюється в порядку, встановленому Положенням про поря­док видачі приватизаційних майнових сертифікатів, затвердже­ним наказом Національного банку України від 2 грудня 1994 р. із змінами, внесеними наказом від 14 листопада 1995 р.

Приватизаційні папери мають такі реквізити: запис про при­належність паперу до України; найменування органу, що випустав папір; зазначення виду приватизаційного паперу, серії та порядкового номера; дату випуску і строк використання; номі­нальне значення приватизаційного паперу у вартісному, обчис­леному виходячи з відновної вартості майна, що приватизуєть­ся, та (або) натуральному вираженні, або в умовних одиницях; прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання власника, відо­мості про документ, що посвідчує його особу; підпис керівника емітента або іншої уповноваженої на це особи, печатку устано­ви, яка видала папір.

У приватизаційних паперах також міститься інформація про умови і порядок їх використання та про права власника.

Приватизаційні папери використовуються громадянами Украї­ни лише шляхом їх обміну на паї, акції, інші документи, що вста­новлюють та засвідчують право власності на частку державного майна відповідно до номіналу приватизаційного паперу з обо­в'язковим відображенням змісту обмінної операції як на самому приватизаційному папері, так і в супутніх документах, і супровод­жується погашенням приватизаційного паперу. Угоди, укладені з використанням приватизаційних паперів для цілей, не передба­чених Законом “Про приватизаційні папери”, є недійсними.

Громадяни мають право застосовувати приватизаційні папери одного виду в різних сферах приватизації шляхом забезпечення їх взаємного конвертування. Конвертованість приватизаційних паперів у період приватизації забезпечується встановленням ко­ефіцієнтів для перерахунку номінального значення паперу од­ного виду при його конвертуванні в інший.[10]