Серед них:
- проведення моніторингових досліджень громадської думки про діяльність органів внутрішніх справ;
- розробка і впровадження правового механізму, поновлення порушених працівниками міліції прав і законних інтересів громадян, відшкодування завданих матеріальних збитків;
- поширення практики прийому громадян в органах внутрішніх справ та без-посередньо за місцем їх проживання, у трудових колективах та громадсь-ких приймальнях;
- організація творчих конкурсів на краще висвітлення в засобах масової інформації діяльності органів внутрішніх справ і їх працівників, а також сприяння громадської думки боротьбі зі злочинністю;
- розробка системи матеріального і морального заохочення з метою більш широкого залучення громадян до охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю;
- підготовка фахівців за спеціальністю “Зв’язок органів внутрішніх справ з населенням і громадськими організаціями” тощо.
Президентом України у 1997 році утворена Державна комісія з проведення в
Україні адміністративної реформи. У сучасних умовах адміністративної реформи, перехідного періоду розвитку українського суспільства і держави, реформування системи МВС по-новому сприймаються питання забезпечення прав і свобод грома-дян країни, співпраці і взаємодії з населенням, вирішення яких значною мірою залежить від нормального функціонування системи органів державної влади, важливе місце серед яких займають виконавчі органи, в тому числі органи внутрішніх справ.
Тому для нормального їх функціонування, зміцнення дисципліни та закон-ності, співпраці та взаємодії з громадськістю, на нашу думку, необхідно:
1) стимулювати правову поведінку співробітників органів внутрішніх справ.
Зокрема, відмовитися від оцінки їх роботи за відсотками розкриття злочинів
а більше уваги приділяти громадській думці в оцінюванні діяльності органів
внутрішніх справ, реально ставити завдання з упереджуючих позицій;
2) створювати нормальні матеріально-технічні умови роботи;
3) особливу увагу приділяти кадровій політиці, через яку реалізується соціа-
льна політика держави. Здійснювати профорієнтацію, профвідбір і проф-
підбір;
4) взаємодіяти з більш широкими масами населення і громадськими формува-
ннями, здійснювати дійовий суспільний контроль з метою сприяння
зміцненню дисципліни та законності в органах внутрішніх справ;
5) створювати критерії для висування робітників на посаду (конкурсний
відбір);
6) проводити об’єктивне атестування (всебічно враховувати ділові якості, мо-
ральні, професійні, психологічні і фізичні можливості працівника, врахову-
вати думку суспільства про його роботу, неупереджене ставлення з боку
начальників і т. д.);
7) використовувати позитивний досвід іноземних держав у кадровій політиці;
8) більш широко використовувати міжнародні норми у взаємодії з населен-
ням;
9) розширити інститут позаштатних співробітників органів внутрішніх справ.
Проблема зміцнення дисципліни та законності в органах внутрішніх справ
може бути вирішена, якщо будуть ефективніше реалізовуватися запропоно-
вані заходи в тісному співробітництві та взаємодії з населенням і суспіль-
ством, бо чим більше буде проводитись роботи з населенням, тим більше
буде видна робота органів внутрішніх справ для громадськості, тим жорст-
кішим буде контроль з їх боку, тим менше буде порушень дисципліни та
законності . Тому співробітництво і взаємодію з суспільством можна рогля-
дати як сучасну форму зміцнення дисципліни та законності в органах внут-
рішніх справ.
Висновок
Підводячи підсумок даної роботи, можна зробити натупні висновки.
Законність – це суспільно-політичний режим, що полягає в пануванні права й закону в суспільному житті, неухильному здійсненні приписів правових норм всіма учасниками суспільних відносин, послідовній боротьбі з правопорушеннями і свавіллям в діяльності посадових осіб та забезпеченні порядку й організованості.
Суть законності складає додержання і виконання саме законів. Підзаконні нормативно-правові акти повинні видаватись на основі законів, у відповідності із законами і на виконання законів.
Основними принципами законності виступають:
1) всезагальність;
2) верховенство закону щодо всіх інших правових актів;
3) єдність розуміння і застосування законів на всій території їх дії;
4) рівність всіх перед законом;
5) недопустимість протиставлення законності і доцільності;
6) невідворотність відповідальності за правопорушення.
Законів у державі повинно прийматись стільки, щоб законодавчо були врегу-
льовані всі основні найважливіші сфери суспільного життя. Закони, видані держа-вою, повинні бути обов’язковими для держави так само, як і для кожного громадя-нина. Щоб забезпечити верховенство закону, необхідно створити демократичні структури, підвищити якість законів, вдосконалити законодавчу процедуру, відпра-цювати механізм реалізації закону. Пріоритетним завданням правової системи України є зміцнення законодавчої бази щодо прав людини, приведення законодав-ства у відповідність з європейськими нормами і стандартами; стабілізація законо-давства і правильне його розуміння та застосування; реформування системи право-охоронних органів. Наша держава повинна зробити все можливе для зближення українського законодавства з європейським правом. Адже від цього багато в чому залежить ефективність міжнародного співробітництва за участю України та її авто-ритет в Європі й у світі в цілому.
Гарантії законності – це об’єктивні умови й суб’єктивні фактори, а також спеціальні засоби, що забезпечують режим законності і стабільність правопорядку в суспільстві. Серед гарантій законності розрізняються загальні умови (економічні, політичні, соціальні, ідеологічні та правові) й спеціальні засоби (організаційні та юридичні). До юридичних засобів відносяться : засоби виявлення правопорушень, засоби попередження правопорушень, засоби припинення, заходи захисту, юридична відповідальність, процесуальні гарантії, правосуддя. Особливе значення мають юридичні гарантії (передбачені законом спеціальні засоби впровадження, охорони, і , у разі порушення, відновлення законності).
Для забезпечення законності важливу роль відіграють правова культура особи (така її властивість, яка характеризується загальною повагою до права, достатнім знанням змісту його норм і вмінням їх здійснювати, а також активною правомірною поведінкою в усіх життєвих ситуаціях), правове виховання (цілеспрямована діяль-ність державних органів, громадських об’єднань та інших суб’єктів щодо формуван-ня у громадян і посадових осіб високої правової культури) та юридичний всеобуч (єдина загальнодержавна система вивчення законодавства, яка охоплює всі верстви населення і всіх державних службовців).
Наслідком законності є встановлення в суспільному житті правопорядку (ре-
жиму впорядкованості, організованості суспільних відносин, який складається за умов законності). Найважливішу роль в охороні й захисті правопорядку в нашій країні відіграють органи внутрішніх справ.