Юридичні гарантії по найближчих цілях поділяються на :
1) превентивні (попереджуючі) полягають в попередженні правопорушень:
недопущення порушення трудових прав громадян власником або уповноваженим ним органом, недопущення незаконного звільнення;
2) припиняючі – спрямовані на припинення виявлених правопорушень:
затримання, арешт, обшук, підписка про невиїзд;
3) відновлювальні – виражаються в усуненні чи відшкодуванні негативних
наслідків правопорушень: примусове стягнення аліментів, примусове вилучення майна з чужого незаконного володіння;
4) каральні або штрафні – спрямовані на реалізацію відповідальності
правопорушників: покарання особи, винної у вчиненні правопорушення .
Юридичні гарантії законності по суб’єктах застосування бувають:
- парламентські;
- президентські;
- судові;
- прокурорські;
- адміністративні (управлінські);
- контрольні;
- муніципальні (місцеві).
Суб’єктами гарантій законності є всі суб’єкти права. Посадові особи поставле-
ні в один ряд з громадянами та іншими особами, тобто тут нівелюється підвищена небезпека порушення закону зі сторони посадової особи в порівнянні з небезпекою порушення закону, що вчиняється громадянином.
В свій час професор Александров Н.Г. пропонував компромісне рішення. Він не ставив в один ряд порушення закону, що вчиняються громадянами і посадовими особами. Законність в широкому аспекті, на його думку, означає вимогу додержува-тись законів всіма суб’єктами права. Законність, що розуміється у вузькому аспекті, означає додержання законів саме посадовими особами держави. Тобто законність поширюється тільки на діяльність державного апарату.4
Законність як раз і полягає в тому, що посадові особи виконують вимоги законів, виявляють порушення закону, припиняють їх, відновлюють порушені права і притягають винних до юридичної відповідальності. Законність тому обов’язково повинна характеризуватися наявністю ефективного механізму захисту дії законів держави, в тому числі захисту прав і законних інтересів громадян, інших суб’єктів права. Громадяни можуть брати участь у виявленні порушень закону посадовими особами і, відповідно, законності, сприяти її забезпеченню і зміцненню.
Будь-яких серйозних аргументів проти висловленої точки зору щодо виклю-чення з числа суб’єктів законності громадян та інших осіб (іноземних громадян, осіб без громадянства) в науковій літературі не наводиться. Типовою тут є позиція, згідно якої “законність єдина і вона однаково обов’язкова для всіх – і для органів влади, і для громадян”5 . На думку Строговича М. С., в демократичній державі всі однаково підпорядковані законам, що не дозволяє виключити з поняття законності додержання і виконання законів громадянами. Цю думку підтримує і Лазарєв В. В., підкреслюючи, що обмеження суб’єктів законності та її порушень не виправдано. “Гарантії законності є всезагальними і не містять яких-небудь винятків”6 .
Законність є системою реально діючого права. Це означає наступне.
По-перше, наявність в суспільстві й державі правового законодавства. Іншими словами, це означає, що чинні закони адекватно виражають ідеальне право, правові принципи, загальнолюдські цінності, правові ідеали вільного демократичного сус-пільства і правової держави. Законність тут точніше було б визначити як право-законність.
По-друге, повне здійснення, реалізацію Конституції та інших законів у діях посадових осіб органів влади й місцевого самоврядування, громадських об’єднань як тих, що покликані забезпечувати використання громадянами й іншими особами наданих їм прав і свобод, так і тих, що по закону повинні захищати вказані права й свободи в разі їх порушень або при наявності конфліктів між громадянами і посадовими особами.
По-третє, ефективний захист дії Конституції та інших законів. Ця система юридичного захисту включає як систему державного контролю і нагляду за дією законів, так і систему індивідуального захисту зі сторони громадян й інших осіб своїх прав і свобод та законних інтересів.
Наявність цих трьох елементів і складає зміст законності (правозаконності) як системи реально діючого права у вільному суспільстві.
Система забезпечення законності в діяльності державних органів являє собою структуру заходів, спрямованих на профілактику порушень законності і зміцнення законності, тобто складається з двох блоків: а) профілактика порушень законності; б) зміцнення законності. Такий поділ обумовлено подвійним характером системи умов і факторів соціального середовища, що впливають на функціонування посадової особи і можуть бути як позитивними (гарантії), так і негативними (причому різної якості і змісту – матеріально-виробничі, економічні, політичні, духовні, правові та ін.).
Профілактика порушень законності означає вияв причин і умов порушень законності, усунення вказаних причин і умов, ліквідацію всіх тих негативних факторів, явищ і процесів, що ведуть до порушення законності. В числі такого роду факторів – економічна і політична нестабільність, низька правова культура населення, посадових осіб, деформація професійної правосвідомості, установка посадових осіб на пріоритет доцільності перед законністю і т. д.
Зміцнення законності передбачає формування і вдосконалення, розвиток гарантій законності в діяльності органів державної влади, органів місцевого самоуправління, їх посадових осіб. Під гарантіями законності розуміються позитивно діючі умови, фактори і засоби як всередині тої чи іншої структури, так і поза нею.
Слід розрізняти загальні (економічні, політичні і духовно-культурні) та спеціальні (правові, психологічні і управлінські) гарантії законності. Правові гарантії як вид спеціальних гарантій законності включають: а) заходи по вдосконаленню законодавства; б) заходи виявлення порушень законності; в) заходи захисту; г) заходи відповідальності; д) заходи нагляду і контролю за станом законності; е) заходи профілактики порушень законності.
Нагляд і контроль за станом законності включають: контроль вищих органів державної влади; контроль вищих органів державного управління; конституційний та інші види судового контролю; прокурорський нагляд; громадський контроль.
З управлінських позицій організація системи захисту і забезпечення законності означає, по-перше, визначення стану законності в тій чи іншій ланці державного апарату, по-друге, напрацювання заходів, спрямованих на профілактику порушень законності, захист законності та її зміцнення. Мова йде про планування, координацію, здійснення прийнятих рішень і контроль за їх виконанням.
Велике теоретичне і практичне значення має напрацювання єдиних критеріїв оцінки стану законності, а також системи показників для її визначення стосовно діяльності державного апарату і його окремих ланок, органів, підрозділів і служб. Слід знати й уміти користуватися різноманітними джерелами інформації про порушення законності в діяльності державних органів, виявляти їх, якщо вони не були враховані офіційно, наприклад, в статистичній звітності. Для аналізу динаміки і структури порушень законності в діяльності державних органів важливо виробити методику викриття, виявлення в ході інспектування, контрольних та інших переві-рок такого роду порушень зі сторони керівників підрозділів.
Завантажити реферат