Наступними діями, в рамках даної стадії, є встановлення аутентичності правової норми. Це означає, що необхідно
----------------------------------------------------
1Див.: Андрусяк Т., Теорія держави і права. Львів.: Фонд "Право для України", 1997р. - ст. 130.
встановити, що текст норми, який використовується, не змінювався правотворчим органом у встановленому порядку і що ця норма діє в даний момент і її дія поширюється на розглядуваний факт. Для цього перевірється дія даної норми у часі, просторі та за колом осіб. Тому для встановлення аутентичності правової норми необхідно вдаватися до офіційного опублікування нормативно-правового акту, в якому міститься вказана норма. При визначенні конкретної норми, яка підлягає застосуванню в даній конкретній справі відбувається з"ясування або пізнання її змісту, тобто тлумачення норми права. Оскільки правильне застосування норми права неможливе без з"ясування точного змісту кожного з елементів її структури, без розуміння всіх понять, які містить дана норма, тлумачення є неодмінним атрибутом правозастосувальної діяльності. При тлумаченні встановлюється воля законодавця, закріплена у конкретній нормі права. Тлумачення права означає переклад його абстрактних велінь на більш зрозумілу і доступну мову конкретних понять і висновків.
Поняття тлумачення права охоплює єдність двої процесів: усвідомлення (з"ясування) і роз"яснення змісту правової норми. Усвідомлення - це внутрішній інтелектуальний процес суб"єкта зі встановлення змісту правової норми, що не виходить за межі його свідомості, тобто тлумачення, з"ясування змісту норми для себе Роз"яснення - це з"ясування змісту правової норми для інших осіб, тобто тлумачення, виражене назовні вербально або документально (письмово).
Необхідність тлумачення правових норм на практиці обумовлена наступними причинами:
- невідповідність юридичних норм фактичним обставинам життя або високий рівень абстракції юридичної норми;
- юридичні норми нерідко містять спеціальні правові поняття, визначення, які мають багатозначний або спеціальноюридичний характер;
- в нормах права нерідковикористовуються оціночні поняття, що виражають лише соціальне значення тих чи інших явищ;
- необхідність тлумачення норм права обумовлюється іноді сами змістом правової норми.
Залежно від різних критеріїв розрізняють різні види та способи тлумачення.
За суб"єктами тлумачення поділяються на офіційне і неофіційне.
Офіційне тлумачення - це тлумачення правової норми, яке здійснються компетентними органами і є формально обов"язковими для всіх суб"єктів її застосування і реалізації.1
Офіційне тлумачення, у свою чергу поділяється на нормативне і казуальне.
Нормативне тлумачення нонрми права характеризується загальнообов"язковістю, поширенням дії на всі випадки застосування, реалізації роз"яснюваної норми.1
Існують два види нормативного тлумачення:
- аутентичне - це тлумачення, здійснене тим самим органом, що встановив дану норму;
----------------------------------------------------
1Див.: Андрусяк Т., Теорія держави і права. Львів.: Фонд "Право для України", 1997р. - ст. - 132.
- легальне - це тлумачення органу, який є спеціально уповноважений законом давати її загальнообов"язкове роз"яснення.
Казуальне тлумачення - це таке тлумачення, яке розраховане і стосується конкретного випадку, з приводу якого і дається роз"яснення даної правової норми.1
Казуальне тлумачення буває:
- судове - тлумачення судом правової норми, у зв"язку з розглядом конкретної спарви, яке знаходить своє закріплення в рішенні чи вироку суду з конкретної справи;
- адміністративне - тлумачення, яке здійснюється вищими адміністративними органами при розгляді конкретного питання, пов"язаного з адміністративною діяльністю.
Неофіційне тлумачення - це тлумачення правової норми, що здійснюється будь-яким суб"єктом і не є формально обов"язковим.1
Види неофіційного тлумачення:
- доктринальне - тлумачення норм права вченими правниками;
- професійне - тлумачення, яке здійснюється юристами- практиками - адвокатами, прокурорами, юристконсультами тощо;
- буденне - тлумачення правових норм всіма іншими суб"єктами правовідносин.
----------------------------------------------------
1Див.: Андрусяк Т., Теорія держави і права. Львів.: Фонд "Право для України", 1997р. - ст. 132.
Вказані види тлумачення належать до роз"яснення правових норм. До видів з"ясування, або усвідомлення правових норм належать:
1) виявлення співвідношення між текстуальним виразом правової норми і її дійсним змістом. тобто тлумачення норми права з точки зору обсягу її змісту. Воно поділяється на:
- буквальне - тлумачення, при якому дійсний зміст правової норми розуміється у повній відповідності з її текстуальним виразом;
- розширене - тлумачення, при якому дійсний зміст правової норми розуміється ширше його буквального текстуального виразу;
- обмежене - тлумачення, при якому дійсний зміст правової норми розуміється вужче його текстуального виразу.
2) застосування певних прийомів і засобів, які допомагають розуміти дійсний зміст правової норми, зокрема:
- граматичне тлумачення - усвідомлення дійсного змісту правової норми, шляхом його дослідження з точки зору значення тих чи інших слів, правил граматики і синтаксу;
- логічне тлумачення - усвідомлення змісту норми права, шляхом безпосереднього використання законів формальної логіки, тобто з"ясування логічної структури правової норми;
- систематичне тлумачення - застосування змісту правової норми на основі встановлення її системних зв"язків з іншими правовими нормами, інститутами, галузями права, місце у системі права в цілому;
- історичне тлумачення - з"ясування змісту правової норми на основі дослідження історичного контексту, в якому вона була прийнята, які цілі на той час ставилися перед нею;
- цільове тлумачення - з"ясування цілей на основі виявлення її завдань, мети.
Третя стадія процесу застосування правової норми - прийняття рішення у справі. Це заключна частина застосування правової норми. Вона базується на результатах, досягнутих на попередніх стадіях застосування правової норми. Результатом цієї стадії є прийняття рішення, яке знаходить своє закріплення в акті застосування права, тобто у виданні індивідуального акту владного характеру, що встановлює права і обов"язки конкретних суб"єктів. Акт застосування права характеризується такими ознаками:
- індивідуальний характер, тобто акт адресований конкретному суб"єкту правовідносин;
- видається відповідним органом держави;
- завжди має визначену нормативно-правовим актом форму зовнішнього виразу та необхідні елементи;
- має обов"язковий характер не тільки для суб"єкта, якого він стосується, але й для всіх інших суб"єктів правовідносин.
Завантажити реферат