1Див.: Котюк В.О. Теорія права. Курс лекцій. Навчальний посібник для юридичних факультетів вузів. - К.: Вентурі, 1996. - ст. 126.
Кримінологічна наука нараховує декілька десятків найбільш розповсюджених теорій причин злочинності. Всі концепції про причини злочинностів західній кримінології можна поділити на дві основні групи: соціологічні і біосоціологічні. Перші характерні для американської і англійської кримінології; другі - для європейської і латино-американської кримінології.
І. Соціологічні теорії причин злочинності.
1) Ведучою теорією являється теорія науково-технічної революції як комплексної причини злочинності в ХХст. НТР визиває такі серйозні соціальні зміни, як індустріалізацію, урбанізацію, автомо-білізацію, міграцію. Вони порушують традиційні форми сімейних зв"язків, релігії, культури, внаслідок чого відбуваються відчуження і знеособлення людини, придушення її індивідуальності. Концентрація населення в містах, розповсюдження загальнї байдужості підвищують агресивність, егоїзм, індивідуалізм і емоційну нестриманість, що веде до злочинності.
2) Вчення Є.Сатерленда про деференціальні асоціації (різні зв"язки). Суть цієї теорії зводиться до того, що злочинцями не нарождуються, а навчаються в процесі багатогранних контактів особи в мікрогрупах: в сім"ї, на вулиці, в прфспілках і т.п. Домінування в таких групах антигромадських поглядів, установок і пропозиції веде до злочинності в інших осіб і навпаки. Але ця теорія не пояснює походження злочинності, вона вважає що злочинність вічно присутня людському суспільству. Вона критикує біопсихіатричні фактори злочинності і ігнорує свободу волі людини.
3) Теорія соціальної дезорганізації (аномії). Її суть: різний рівень багатства і бідності, велика соціальна нерівність ведуть до злочинності. Американський кримінолог Т.Є. Шур вважає США злочинним суспільством, оскільки воно нерівноправне суспільство. Соціальна єдність суспільства веде до нормального життя і зменшення злочинності.
4) Теорія багатофакторності (Кетле Гере). До таких факторів відносять: фізичні, кліматичні, теоритичні, психічні, антропологічні, соціальні. Барт нарахував більше 170 таких факторів, хоча і ця теорія не давала системного аналізу.
5) Класова теорія. Її суть зводиться до того, що основною причиною злочинності є класова принадлежність і майнова нерівність.
Крім того французський вчений Стансю називає 11 основних факторів злочинності:
1) дегуманізація людських законів в результаті НТР;
2) урбанізація - ріст великих міст;
3) індустріалізація;
4) конкуренція;
5) бідність і велика розкіш населення;
6) фрустрація - емоційне незадоволення потреб і інтересів багатьох людей;
7) страх перед новими хворобами;
8) нудьга і незайнятість;
9) алкоголізм;
10) етнічно-психологічна несумісність;
11) почуття неповноцінності в результаті багатьох факторів.
ІІ. Біосоціальні теорії злочинності.
Серед цих теорій причин йбільш розповсюджені теорія небезпечного стану, фрейдистські (психоаналітичні) теорії, теорія психопаталогічних причин, спадкові теорії, теорії конституціональної схильності, расової теорії.
1) Небезпечний стан - перманента (змінююча) і іманеннтна (внутрішньо присутня) людині схильність до здійснення злочинів. Небезпечний стан - це явище не юриспруденції, а медицини.
2) Фрейдистські теорії злочинності отримали розповсюдження з початку ХХ століття під впливо лікаря-психіатра Зігмунда Фрейда. Суть цієї теорії полягає в тому, що людина з часу народження біологічно приречена на постійну жорстоку жорстоку боротьбу антисоціальних глибинних інстинктів - агресивних, статевих, страху - з моральними установками особи.
З цим пов"язаний комплекс неповноцінності, особливо часто цим пояснюють злочинність неповнолітніх. Особистість людини формується в дитячому віці, то відношення матері до сина і сина до матері (комплекс Едіпа), а також батька до дочки і навпаки (комплекс Електри) розглядаються роковим формуючим фактором, від якого людина не може позбавитись все своє життя.
3) Теорія психопатологічних причин. Головна тезацієї теорії - злочинець завжди психопатична або розумово відстала особа.
4) Спадкові теорії - вважають причиною злочинності, яка передається по спадщині. Ця причина знаходиться в хромосомах, генетичному коді людини, яка має схильність до антисоціальної поведінки. Іноді її називають "теорія сімейного дерева". Ця теорія практично не підтверджуються, хоча вона в окремих випадках такі приклади можуть бути.
5) Теорія конституціональної схильності (Е. Кречмер, нім. проф. медицини). Її суть полягає в тому, що між будовою тіла і психологічними рисами особи, особливо її характером, є прямий зв"язок. Чим більш рання злочинність, небезпечна і регулярна, тим значніша роль біологічних факторів. Це. по суті, антропологічна теорія.
6) Правові теорії. Їх суть полягає в тому, що окремі раси людей більш схильні до антисоціальної поведінки, ніж біла раса. Разом з тим на злочинність більш впливають соціально-економічні фактори, а також національність, відношення суду до підсудних тощо.
Існують і інші теорії і підходи до причин і умов злочинності. Деякі дослідження і висновки про причини антисоціальної поведінки були висказані ще Ш. Монтескьє і І. Бентамом, які пробували інтерпретувати правопорушення і, перш за все, злочинність з точки зору впливу на людину географічного середовища, клімату, стану здоров"я, а також деяких соціальних факторів.Чарльз Ломброзо висунув теорію "уродженого" злочинця, в якій на перший план поставив антропологічні, біологічні, психобіологічні фактори злочинності, а його послідовник Феррі Е. пробував поєднати антропологічні, фізичні і соціальні фактори антисоціальної поведінки в одну класифікацію. Існують також психологічні, правові і політичні підходи тощо.
Для більшості кримінологів немає доказів того, що біологічні фактори обумовлюють злочинність. В кожній расі є біологічно неповноцінні представники, які схильні до правопорушень.
Підводячи підсумок, можна сказати, що існують різні причини і умови злочинності і правопорушень - як соціальні, так і біологічні, психологічні, ідеологічні, економічні і політичні та інші причини і умови.
Причини правопорушень - це ті явища соціальної дійсності, які викликають (або полегшують) вчинення правопорушень.1
Види причин правопорушень
Розрізняють:
1) За значимістю в обумовлюванні, детермінації правопорушень:
основні - соціальні явища, яким належить визначальна, вирішальна роль у цьому процесі (наприклад, суперечність чинного законодавства основним правам людини, загальнолюдським моральним приписам); протиріччя між ним і потребами, інтересами тих чи інших соціальних груп, окремих осіб, якщо правова культура останніх відзначається неналежним рівнем; суттєві вади недоліки законодавства;
-----------------------------------------------------------
1Див.: Основи загальної теорії права та держави. Рабінович М.П. Посібник для студентів спеціальності "Правознавство".- Бородянка, 1993. ст. - 108.
Завантажити реферат