На виникнення кровотеч може впливати низка патологічних станів організму. Певну роль щодо цього відіграють коливання артеріального тиску в бік його підвищення. Коли ж це супроводжується і патологічними змінами стінки артерій (склероз), то можуть виникнути ії розрив і раптова кровотеча (крововиливи в мозок у людей літнього віку).
Велику роль у виникненні кровотечі відіграє зниження коагуляційних властивостей крові.
У хірургічній практиці частіше доводиться спостерігати хворих з такими захворюваннями, за яких згортання крові порушене (гемофілія, фібриноліз, холемія, ахолія).
Гемофілія характеризується різким сповільненням згортання крові, що призводить до розвитку небезпечних кровотеч. Вона зумовлена дефіцитом у крові деяких факторів згортання її:
антигемофільного глобуліну (АГГ) —
VIII фактора згортання крові; плазмового компоненту тромбопластину —
IX фактора згортання крові; Х фактора згортання крові.
На гемофілію хворіють чоловіки. Жінки залишаються здоровими, передаючи хворобу по чоловічій лінії («кондуктори»).
Кровотечі можуть виникати в різних органах і тканинах і призводити до утворення під шкірою, в м'язах, мозку іноді великих гематом і крововиливів. Найчастіше (76 %) спостерігаються крововиливи в суглоби, кровотечі з носа, ясен, рідше з травного каналу, сечових шляхів.
Кровотечі при гемофілії можуть виникати періодично, що треба брати до уваги під час обстеження хворих. У період загострення хвороби кровотечі виникають під впливом травм, на які зовсім не реагує здоровий організм. Хворі на гемофілію часто помирають у дитинстві від повторних кровотеч.
У період ремісії у хворих, як правило, змін з боку гемоглобіну, ерит
роцитів і лейкоцитів не спостерігається. Лише в період кровотечі можуть знижуватися ці показники.
Типові для гемофілії зміни у системі згортання крові зводяться до продовження часу згортання крові до 2— З год, а інколи й до доби (у нормі ЗО хв). Кровотеча триває 5—10 хв (у нормі 2—3 хв), вміст тромбоцитів знижується до 30—35 % (у нормі 300 000), ретракція кров'яного згуст-ка — до 3 одиниць (у нормі 0,3—0,5). Зміни ці непостійні і склад крові швидко нормалізується.
Діагностика гемофілії у типових випадках нескладна. Характерним є наявність в анамнезі вказівок на кровоточивість з дитинства: з пуповини, вуздечки язика, під час зміни молочних зубів і їх екстракції, травм і поранень, а також спонтанні кровотечі з носа, ясен і, особливо, геморагії в суглоби. Під час огляду звертають на себе увагу недостатній фізичний розвиток хворого, слабкість та атрофія м'язів і, особливо, деформація великих суглобів (колінних, ліктьових) з порушенням їх функції. Дані лабораторного дослідження свідчать про зниження показників згортання крові.
У більшості випадків, аби поставити правильний діагноз, лікар повинен у першу чергу пам'ятати про можливість гемофілії, а тоді більш повне, а, головне, цілеспрямоване дослідження дозволить виявити багато важливих ознак гемофілії.
Лікувальні заходи у хворих на гемофілію повинні бути спрямовані на:
1) поповнення у хворого компонентів системи згортання крові, яких не вистачає (переливання антигемофільної плазми, концентратів людського антигемофільного глобуліну, рівень якого в крові повинен становити 30—40 % від нормального, пряме переливання крові);
2) ліквідація явищ постгеморагічної анемії:
3) профілактику і лікування контрактур і анкілозу суглобів та гнійно-септичних ускладнень захворювання;
4) створення умов для виконання у хворих на гемофілію хірургічних втручань за життєвими показаннями та проведення заходів, спрямованих на запобігання кровотечам.
Рідше за гемофілію зустрічається хвороба Крістмана, яка характеризується дефіцитом у крові фактора IX. Вона має сприятливіший перебіг. Лікування полягає в переливанні свіжозамороже-ної плазми або концентрату фактора DC.
Холемія — палотогічний стан, який розвивається при захворюваннях печінки, ускладнених жовтяницею, що в свою чергу призводять до порушення згортання крові. Вважають, що причиною гілокоагуляції є недостатнє продукування протромбіну і тромбо-кінази. Крім цього, у хворих із жовтяницею спостерігаються крихкість і підвищена проникність стінок судин. Враховуючи великий ризик післяопераційних кровотеч, хворих із жовтяницею готують до операції дуже старанно (застосування препаратів кальцію, вікасолу і аскорбінової кислоти, повторні переливання крові).
Ще небезпечніші ахолічні кровотечі. При ахолії жовч надходить у дванадцятипалу кишку, а через норицю виливається назовні. У таких умовах коагулабільність крові значно знижена. Як профілактичний засіб рекомендують: введення per os жовчі, яку людина втрачає, призначення багатої на вітаміни їжі, переливання крові або плазми. Але передусім треба усунути причину втрати жовчі.
У післяопераційний період іноді виникають кровотечі, пов'язані з різким зменшенням в крові фібриногену. Цей стан носить назву фібринолізу. У його розвитку важливу роль відіграють: гіпоксія, зумовлена наркозом, неспокій хворих перед операцією, травматичність операції, виражена крововтрата, цироз печінки. Ефективним гемостатичним заходом у таких хворих є пряме переливання крові. Для пригнічення процесів фібринолізу і підвищення коагулабільності крові використовують розчин фібриногену, розчин 5 % епсилон-амінокапронової кислоти (50— 100 мл), 10 % розчин кальцію хлориду (10 мл), трасилол (20 000 ОД внутрішньовенне), желатин, вікасол.
Виникненню кровотечі може сприяти патологічний стан тромбоцитів:
тромбоцитопенія і тромбоцитопатія. Як відомо, тромбоцити периферичної крові є фрагментом клітини — мегакаріоциту, яка ще в кістковому мозку розпадається на 3000—4000 невеликих овальної форми частинок — кров'яних пластинок, тобто тромбоцитів. Тромбоцит не має ядра і більшості субклітинних структур.
Набута тромбоцитопенія може бути наслідком недостачі мегакаріоцитів у кістковому мозку. Це спостерігається під час прийому деяких медикаментів, опромінення, при онкологічних захворюваннях (лейкоз, мієлома), мегалобластичній анемії, внаслідок недостачі в організмі вітаміну В„, фолієвої кислоти, а також токсико-інфекційних процесів (уремія, сепсис, бруцельоз тощо).
Причиною тромбоцитопатії можуть бути: підвищена резистентність тромбоцитів унаслідок відкладання імунних комплексів, фібринолітичних продуктів розпаду на мембрані тромбоцитів, зниження рівня (або відсутність) деяких тромбоцитарних факторів, порушення обміну речовин у тромбоцитах.
Кровотечі іноді сприяють масивні переливання крові. Річ у тому, що в крові, яка зберігається, мало життєздатних тромбоцитів. Через це переливання великої кількості крові може зумовити дилюційну тромбоцитопенію та кровотечу.
Геморагії може сприяти недостатність у плазмі факторів згортання крові.
У деяких випадках порушення системи згортання крові може бути пов'язане із синдромом дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ-синдром). В його основі лежить утворення тромбоцитарно-фібринових згустків у системі мікроциркуляції, що призводить до тромбоцитопенії, браку факторів згортання і вторинної активізації фібринолітичної системи. Виникає синдром після травматичних операцій, крововтрат, при пухлинах, що розпадаються, алергічних реакціях, ураженні печінки, лейкозі, переливанні великої кількості крові, шоку, сепсисі тощо.