ОПЕРАЦІЙНОЇ БІЛИЗНИ ТА ПЕРЕВ'ЯЗНОГО МАТЕРІАЛУ
Стерилізацію операційної білизни (халати, простирадла, рушники, панчохи тощо) та перев'язного матеріалу (марля, вата, бинти) проводять у спеціальних апаратах — автоклавах за допомогою пари, що надходить під тиском у 2 атм, чи 0,22 мПа, та температури 132 °С.
Автоклави бувають різного розміру, форми (циліндричної, круглої, у вигляді шкафи) та місткості, але конструкцію вони мають однакову.
Складається автоклав з таких частин: резервуар для води, водомірна трубка, нагрівальний пристрій, парова камера, стерилізаційна камера, покривний кожух, покришка з пристроями для герметичного закриття автоклава, манометр для вимірювання тиску в камері автоклава, термометр, паровивідний кран.
Стерилізація білизни та перев'язного матеріалу проводиться в спеціальних металевих ящиках — біксах, в які закладають матеріали не щільно, але компактно. У кожен бікс вкладають індикатор стерилізації. Частіше ним служить порошок сірки (в маленькому скляному флаконі з-під антибіо
тиків), яка розплавляється за температури 120 °С, стаючи компактною масою. Бензойна кислота, нафтол, сечовина мають точки плавлення 120— 132 °С, тому застосовують їх рідше.
Бікс, у який складено матеріали, під час стерилізації залишається відкритим (відкриті отвори спеціального поясу). Після заповнення автоклава біксами в резервуар заливають воду до певного рівня (на 2/3 водомірного скла), паровивідний кран та покришку закривають, вмикають нагрівальний прилад (переважно електричний). Нагрівають (фаза нагрівання) до підняття тиску в автоклаві до 0,11 мПа (1 атм). Після цього відкривають паровивідний кран, і парою, що виходить під тиском (відводиться через спеціальний шланг, кінець якого опущений у місткість з водою), з стерилізаційної камери видаляється повітря, яке міститься між білизною в біксах. Це потрібно тому, що повітря важче за пару, у автоклаві воно міститься нижче за пару і, будучи поганим провідником тепла, порушує умови стерилізації: в його присутності, хоча в стерилізаційній камері температура не менша за 120 °С, про що свідчить розплавлення сірки, температура в зоні повітря завжди нижча. Крім того, воно зумовлює конденсування пари, чим теж знижує температуру. Після видалення повітря парови-відний кран знову закривають, і продовжують нагрівання до досягнення стерилізаційних параметрів — переважно тиску в 0,22 мПа (2 атм). Після цього розпочинається фаза стерилізації, яка триває 20—30 хв (залежно від контамінації мікробами матеріалу). Якщо білизна дуже забруднена, стерилізують довше — 45—60 хв.
Вироби з тонкої гуми (рукавички), латексу, полімери стерилізують в автоклаві під тиском 0,11 мПа (1 атм) за температури 120 °С протягом 45 хв.
Гумові рукавички перед стерилізацією в автоклаві пересипають всередині тальком (для запобігання їх вулканізації).
По закінченні терміну стерилізації нагрівати припиняють, автоклаву дають схолонути до температури 60 °С, а не до повного охолодження, відкривають кран і випускають залишок пари та відкривають покришку автоклава. Зразу ж після цього бікси герметизують, закриваючи їх відповідними пристроями.
На біксах прикріплюють спеціальні ярлики, на яких зазначають характер матеріалу, дату стерилізації та прізвище особи, яка її проводила. Оформлені бікси ставлять на окремі полички в матеріальній кімнаті, де вони зберігаються до використання.
СТЕРИЛІЗАЦІЯ ІНСТРУМЕНТІВ,
ПОСУДУ, РУКАВИЧОК, ДРЕНАЖІВ
Інструменти, рукавички, дренажі можуть стати безпосередніми передавачами контактної інфекції під час оперативних втручань та діагностичних процедур. Тому стерилізація їх повинна бути надійною. Основним методом стерилізації неріжучих інструментів, посуду є обробка їх гарячим повітрям у сухожарових шкафах за тем-ператури 160—180 °С протягом 45—60 хв. Їх можна також прокип'ятити в 2 % розчині натрію гідрокарбонату (інструменти) або у воді (посуд) протягом 15—20 хв. Кип'ятінням у воді протягом 15 хв можна також простерилізувати й гумові рукавички та дренажі. Стерилізацію гумових рукавичок та дренажів проводять також і в автоклавах під тиском в 0,11 мПа, чи 1 атм, і температурі 120 °С протягом 45 хв, про що йшлося вище. Крім того, рукавички й дренажі, в тому числі й пластикові, можна стерилізувати 2 % розчином хлораміну або розчином С -первомуру протягом 15 хв.
Ріжучі інструменти, тобто скальпелі, ножиці, голки, стерилізують 6 % розчином перекису водню (протягом 3 год), 96 % спиртом етиловим (протягом 24 год), 2 % розчином хлораміну (протягом 2 год).
Хірургічні інструменти, що складаються з різних за хімічною структурою матеріалів (метал, скло, плас
тик), тобто цистоскопи, ендоскопи, катетери сечовідні тощо, стерилізують впродовж 12—24 год парою формаліну в закритих металевих ящиках на решетовидних полицях. Негнучкі ендоскопи стерилізують також 2 % розчином глютаральдегіду, або 20 % розчином формальдегіду з додаванням 0,2 % розчину натрію нітрату протягом 3—12 год, або газовою сумішшю етилену оксиду і метилу броміду в співвідношенні 1:2,5 протягом 40 хв.
Ендоскопи з волоконновд оптикою після механічного очищення та промивання стерилізують у спеціальних камерах оксидом етилену протягом години чи парою формаліну протягом 12 год. У останні роки для дезинфекції ендоскопів та інших інструментів використовують 1 % розчин віркону — збалансованої суміші пероксигенової основи з органічними кислотами та іншими речовинами, який забезпечує знезараження їх за 10 хв.
Шприци з термостійкого скла стерилізують у сухожарових шкафах за температури 160—180 °С протягом 60 хв, а шприци з нетермостійкого скла — кип'ятінням у воді протягом 15 хв. Користуються інструментами одноразового використання (шприци, голки, скальпелі тощо), які стерилізують і упаковують фабрично-заводським способом під час їх виготовлення.
СТЕРИЛІЗАЦІЯ ШОВНОГО МАТЕРІАЛУ
Шовний матеріал небезпечний щодо розвитку так званої імпланта-ційної інфекції — різновиду контактної, оскільки він здебільшого залишається в глибині тканини назавжди. Тому до стерилізації його ставляться особливі вимоги. Шовні матеріали, що застосовуються в хірургії, відрізняються за хімічною структурою, фізичними властивостями та походженням. Головними з них є шовкові, бавовняні та синтетичні нитки (деякі з них розсмоктуються — дексон, окцелон, поліпропілен та інші похідні гліколової кислоти та оксицелюлози, а деякі ні — капрон, лавсан, дакрон, тефлон тощо), шви з нержавіючої сталі, танталу, срібла (дріт, скобки тощо) та нитки біологічного походження (кетгут, який виготовляють з підслизового шару кишок овець, корів, кіз). Зараз шовк майже не застосовують, бо він дуже подразнює тканини (реактогенний). Але в рідкісних випадках перед використанням його стерилізують за методом Кохера, або користуються простерилізованим у заводських умовах (зберігається в запаяних скляних ампулах). За методом Кохера шовкові нитки після миття та висушування занурюють на 12—24 год в ефір для знежирення, а потім на такий самий період — у 76 % спирт етиловий. Після цього стерилізують кип'ятінням протягом 10 хв у 0,5 % розчині сулеми. Простерилізований шовк перекладають у банку з 96 % спиртом етиловим, у якій і зберігають. Стерильність перевіряють мікробіологічним способом (засівають шматочки нитки на стерильне біологічне середовище). Перед використанням шовк кип'ятять протягом 2 хв у 0,5 % розчині сулеми.