Відхилення: підвищена ШОЕ, лейкоцитоз.
Загальний аналіз сечі від 28.02.2001.
Показник |
Значення |
Норма |
Кількість |
100 мл |
100мл |
Колір |
солом’яно-жовтий |
світло-жовтий |
Прозорість |
прозорість дещо знижена |
прозора |
Цукор |
немає |
немає |
Ацетон |
немає |
немає |
Білок |
сліди |
немає |
Осад |
немає |
немає |
Еритроцити |
1-2 в полі зору |
0-2 в полі зору |
Лейкоцити |
25-30 в полі зору |
0-3 в полі зору |
Епітелій |
1-3 в полі зору |
плоский, 1-3 в п. зору |
Кристали сечової к-ти |
немає |
немає |
Відхилення: слабка протеїнурія, незначна лейкоцитурія.
Аналіз калу на яйця гельмінтів та цисти найпростіших від 28.02.2000: яйця гельмінтів та цист найпростіших не знайдено.
Біохімічний аналіз крові від 18.02.2001:
Показники | Значення | Норма |
Глюкоза, ммоль/л |
4,4 |
3, 3-5, 5 |
Білірубін загальний, мкмоль/л |
16, 06 |
1, 7-20, 5 |
Креатинін, ммоль/л |
0,072 |
До 0,1 |
Сечовина, ммоль/л |
3, 9 |
3, 23-6, 46 |
Білок загальний, г/л |
67, 2 г/л |
65-85 |
Альфа-глобуліни, г/л |
10, 5 |
3, 5-9, 5 |
Бета-глобуліни, г/л |
9, 8 |
4, 0-9, 2 |
Холестерин, ммоль/л |
6, 1 |
3, 74-6, 50 |
Калій, ммоль/л |
3,96 |
3,8-5,2 |
Натрій, ммоль/л |
139,0 |
128,0-152,0 |
Хлориди, ммоль/л |
94,7 |
90,0-110,0 |
Алат, ммоль/годхв |
0, 47 |
0, 68-0, 1 |
Відхилень не виявлено.
УЗД органів черевної породнини від 29.02.2001. Патологічних відхилень з боку органів черевної порожнини не виявлено. Права нирка: 108х50 мм, контури нечіткі, ехогенність паренхіми підсилена, чашечки незначно розширені. Ліва нирка: не візуалізується.
.
IX. Диференційний діагноз.
Сукупність клініко-лабораторних ознак у нашої пацієнтки вимагає проведення дифдіагностики хронічного пієлонефриту єдиної правої нирки із наступними захворюваннями: гломерулонефрит з ізольованим сечовим синдромом, інтерстиційний нефрит, туберкульоз нирки.
Як при пієло-, так і при гломерулонефриті з ізольованим сечовим синдромом наявні загальні симптоми інтоксикації (підвищена втомлюваність, загальна слабкість, підвищення температури тіла), мають місце болі в поперековій ділянці; незначні протеїнурія та лейкоцитурія; відсутність у хворої лівої нирки нівелює диференційно-діагностичну цінність двосторонності враження при гломерулонефриті. Однак для гострого ГН в анамнезі (за 2-3 тиж до розвитку хвороби) характерні ангіни чи вірусні враження верхніх дихальних шляхів, що выдсутнє у нашому випадку; натомість анамнез хвороби вказує на пієлонефрит у нашої хворої. Температура тіла при ГН нормальна, больовий синдром трапляється рідко, в загальному аналізі крові – лейкопенія, рівень ШОЕ – вище 30 мм/год; у нашої хворої – температура тіла субфебрильна, наявна біль в проекції враженої нирки, в крові лейкоцитоз, ШОЕ – менше 30 мм/год. ГН з ізольованим сечовим синдромом має як правило гострий перебіг, без специфічного лікування прогресує і може трансформуватися в нефротичну форму; у нашому випадку попереднь проведені курси лікування загострень зронічного пієлонефриту були ефективними, що остаточно дозволяє відкинути діагноз гломерулонефриту у нашому випадку.
Наявна у нашої хворої симптоматика має спільні риси із такою при інтерстиційному нефриті (при аномаліях сечових шляхів, гіпероксалурії, дисплазії ниркової тканини). Проте для ІН типова генетична схильність в анамнезі, наявність стигм дизембріогенезу. Захворювання не супроводжується інтоксикаційно-запальною симптоматикою і виявляється частіше випадково, у загальному аналізі крові – можлива еозинофілія, незначне зростання ШОЕ, у сечі – можлива оксалурія, гематурія, рідко лейкоцитурія; цінними е результати УЗ обстеження – виявляються вроджені аномалії нирки, чашечково-мискового апарату, конкременти, кістозні утвори, ін. Для загострення хронічного ПН типовими у нашої хворої є анамнез, загальна та локальна симптоматика, результати лаборато-інструментальних методів обстеження: лейкоцитоз, зростання ШОЕ, незначні протеїнурія та лейкоцитурія, УЗД показало типову для загострення хронічного ПН картину. Отже, діагноз інтерстиційного нефриту у нашої хворої можна відкинути.