Загальний догляд за хворими. Персонал та його обов'язки. Етичні та деонтологічні вимоги до персоналу

Гігієна хворого. Профілактика про­лежнів. Перед вступом до лікарні хво­рий проходить санітарну обробку. Він приймає душ у приймальній, після чого переодягається в лікарняний одяг. Тяж­кохворого миє персонал у ванні. Дея­ких, особливо тяжкохворих, лише пе­реодягають (надягають лікарняну білиз­ну; хворі, що мають домашню чисту білизну, залишаються в ній). Хворих з наявністю головних вошей чи гнид стри­жуть та миють їм голову лізолом. У разі виявлення одежних вошей одяг хворого направляють у дезкамеру для обробки. Чистий одяг або зберігають у лікарня­ній камері, або віддають рідним хворого.

У відділенні хворому надають ліжко з комплектом чистої постільної білиз­ни. Вранці після нічного сну ходячі хворі вмиваються в спеціальній туа­летній кімнаті, а лежачих хворих уми­вають молодші медичні сестри: хворим, що можуть сидіти в ліжку, зливають воду з глечика на руки і вони умива­ються самі, чистять зуби, а лежачих лише обтирають (обличчя, руки) змо­ченим рушником чи серветкою.

Також треба стежити, особливо у тяжкохворих після операції, за порож­ниною рота, носа, очима. Порожни­ну рога хворі прополіскують 1 % розчи­ном калію перманганату чи натрію гідрокарбонату, а зуби та ясна медсест­ри протирають тяжкохворим марлево-ватною кулькою. Очі хворим промива­ють ватно-марлевою кулькою, змоченою перевареною водою чи ізотонічним роз­чином натрію хлориду, а за наявності бактеріального запалення кон'юнктиви в мішок останньої закапують розчин чи вносять мазь, що містить сульфаніла­міди (наприклад, 20—30% сульфацил-натрію) чи антибіотики.

Ходячі хворі голяться самі, а лежа­чих голить перукар, дотримуючи всіх профілактичних заходів проти інфекції. Для ходячих хворих у туалетних кімна­тах (окремих для чоловіків та жінок) створюють умови для підмивання після дефекації та для обмивання увечері та уранці ділянки статевих органів.

Лежачих хворих підмивають молодші медичні сестри. Для цього під сідницю хворого (на простелену на ліжку кле­йонку) підставляють судно і сестра од­нією рукою зливає з глечика чи, кра­ще, з кварти Есмарха теплу воду на про­межину хворого, а другою, в якій три­має на корнцанзі тампон, миє шкіру навколо заднього проходу та статеві губи. Завершує процедуру підмивання осушуванням шкіри чистою серветкою.

Поряд із очищенням шкіри від за­бруднення шкіру тяжкохворих у ділян­ках кісткових виступів — крижі, лопат­ки, хребет, п'яти — протирають кам­форним спиртом (чи етиловим 60 %). Це, а також часте перевертання хворо­го в ліжку, розправлення під ним простирадла (розправлення на ньому складок) тощо є важливими заходами запобігання пролежням.

Щотижня хворим замінюють на­тільну й постільну білизну та миють їх. Білизну, забруднену рановими чи іншими виділеннями, змінюють за потре­бою. Хворі повинні завжди лежати на чистій та сухій білизні.

Для запобігання пролежням у тяж­кохворих, особливо похилого віку, у хворих на цукровий діабет потрібно підкладати під крижі гумові круги, а під п'яти — ватно-марлеві чи поролонові подушечки, часто повертати їх, зміню­ючи положення тіла.

У останні роки для профілактики пролежнів широко використовують спеціальні повітряні багатосекційні та інші матраци. У хворих, особливо з ожирінням, треба запобігати попрі­лості, дерматитам та інфікуванню шкіри шляхом протирання пахвинних складок, складок на животі та під мо­лочними залозами 56—70 % спиртом етиловим, присипати ці місця тальком чи зубним порошком або — за появи дерматиту — змащувати маззю з цинку оксидом чи пастою Лассара.

Положення хворого в ліжку повин­но бути фізіологічним, тобто забезпе­чувати найбільше розслаблення усіх груп м'язів. Це обмежує енергетичні ви­трати його організму та сприяє опти­мальному здійсненню функцій усіх органів і систем. Таким вимогам відпо­відає положення на спині з незначним підняттям голови та випростаними ногами. Класти ногу на ногу хворим не треба, оскільки це сприяє розвитку тромбозу судин гомілки.

Проте особливості хвороби та стану хворого часто вимагають (з метою полегшення перебігу хвороби та про­філактики ускладнень) надання хворо­му дещо відмінного від типового фізіо­логічного положення. Так, хворим на перитоніт надають положення Фовле-ра: високо піднята голова та зігнуті в колінах ноги (під коліна підкладають валики, що не дають тілу хворого зсо­вуватися вниз). Це положення забез­печує стікання внутрішньочеревного ексудату з верхньої половини черевної порожнини в нижню, тазову, в якій очеревина меншою мірою всмоктує його порівняно з діафрагмальною. До того ж скупчення гною в ній легше діагностувати та лікувати.

За деяких станів хворого, у разі три­валої нудоти та блювання, особливо після наркозу, хворого кладуть на спи­ну, трохи повернувши набік голову. У горизонтальному положенні (без під­няття головного кінця ліжка) мають бути також хворі з кровотечею та з анемією після кровотечі. Таке положення сприяє припливу крові (кисню) до моз­ку та серця. Навпаки, хворі з дихаль­ною недостатністю набувають положен­ня напівсидячи (ортопное). З підвище­ною головою лежать також хворі після операцій на органах ротоглотки та шиї.

Гігієна хворого може бути на належ­ному рівні лише за умови дотримання гігієни його ліжка, постелі, білизни, одягу, засобів догляду та транспорту­вання, тобто усього, що оточує хво­рого. Ліжка хворих щоденно протира­ють вологими чистими ганчірками і пе­ріодично дезінфікують 3 % розчином хлораміну чи лізолом. Каталки та но­силки повинні бути чистими, а у разі забруднення їх виділеннями — продез­інфікованими. Перед транспортуван­ням хворих каталки чи носилки засте­ляють сухим чистим простирадлом. Хворого під час перевезення (перене­сення) теж накривають чистим прости­радлом чи ковдрою.

Важливою і технічно складною є заміна натільної та постільної білизни у тяжкохворого. Частіше це роблять молодші медсестри. Натільну білизну, зокрема сорочку, на лежачому хворому міняють так. Спочатку згортають її на спині, а потім і спереду, до рівня ло­паток та пахвових ділянок. Після цьо­го піднімають голову хворого, перетя­гують сорочку через неї, звільнивши спочатку тулуб, і лише після цього знімають з рук по черзі. Якщо сорочка простора, то її після піднімання тулуба можна зняти спочатку окремо з кожної руки, а потім, після підняття голови хворого, перевести через голову і звільнити тулуб.

Надягають сорочку так. Спочатку її протягують через голову на шию, після чого по черзі натягують рукави на руки і опускають униз на тулуб, тягнучи за нижній край і одночасно піднімаючи грудний відділ тулуба. Це робить або друга медична сестра, або одна і та сама другою рукою.

Зміну забруднених кальсонів почи­нають із спускання їх з тулуба на стег­на. Спочатку знімають їх із здорової ноги, а потім обережно з хворої. На­дягають чисті кальсони спочатку на хво­ру ногу, а потім — на здорову.

Для заміни постільної білизни хво­рого спочатку повертають набік і на звільненій хворим частиш ліжка про­стирадло скочують у валик (з краю ліжка в напрямку до хворого). Після цього на місце брудного кладуть згорнуте напо­ловину валиком до спини хворого чис­те простирадло. Хворого перевертають на спину на чисту половину простирад­ла, валик брудного простирадла витя­гують з-під хворого обережно, а на його місці (на застелену половину) розгор­тають виведений з-під хворого на другу половину ліжка валик чистого прости­радла (мал.8). У хворих, стан яких не дозволяє перевертати їх набік (суворий постільний режим), брудне простирад­ло обережно витягують, а чисте — підкладають, що можливо лише за участі двох медсестер.