Розв'язання зазначених суперечностей передбачає насамперед розширення й поглиблення соціально-економічної бази, соціального поля системи соціального забезпечення населення. В її основі повинен лежати перерозподіл зобов'язань із соціального захисту населення і насамперед фінансової відповідальності за його здійснення між державними органам»; працедавцями й працівниками. Такий перерозподіл поглибить соціальну базу й розширить соціально-економічний простір підвищення соціальної безпеки населення, дасть змогу значно послабити потужний видатковий прес на державні та місцеві бюджети, підвищить регулятивну ефективність власне державних форм соціального захисту населення й забезпечення соціальних гарантій.
Система пенсійного забезпечення й шляхи її реформування
Підвищення дієвості політики соціального захисту й соціального забезпечення передбачає особливу увагу до пошуку оптимальних шляхів реформування основної її складової пенсійної системи. Головним тут є забезпечення справедливої системи диференційованих пенсійних виплат з урахуванням трудового внеску кожного працівника. Водночас реалізація цього завдання в умовах глибокої соціально-економічної кризи пов'язана зі значними труднощами. Вони обумовлені насамперед демоекономічною кризою суспільства, збільшенням впливу працездатного населення до тіньового сектора, який не сплачує податків, зменшуючи доходи до бюджету, зокрема до Пенсійного фонду, і збільшуючи інфляційні податки з тієї категорії трудових ресурсів, що працюють у легальному секторі. За цих умов існуюча система пенсійного забезпечення вже не може справитись з обсягом навантажень, що обумовлюють її реформування в напрямі диференціації.
Результатом реформування системи пенсійного забезпечення має стати закріплення в межах національної системи соціального забезпечення населення, у тому числі пенсійного, кількох самостійних структур (систем) пенсійного забезпечення на основі як обов'язкового, так і добровільного страхування:
державної, що здійснюється на основі обов'язкового пенсійного страхування, суб'єктом якої є Пенсійний фонд України; недержавних пенсійних фондів, що функціонують на добровільному страхуванні й мають бути для багатьох груп населення додатковим чи основним джерелом одержання пенсій. Недержавний пенсійний фонд, у свою чергу, може мати власну, досить розгалужену систему пенсійного забезпечення, яка здійснюється або через пенсійні плани приватної сфери, або через особисте страхування життя шляхом фінансування приватних пенсійних рахунків тощо.
Основними передумовами вирішення проблем пенсійного забезпечення є: економічна стабілізація й економічне зростання, що дозволить забезпечити поступове підвищення мінімальної пенсії до рівня прожиткового мінімуму; сприяння пенсійної реформи економічному зростанню, зменшенню демографічного тягаря, перегляду окремих положень чинного законодавства щодо пільг із довгострокового виходу на пенсію; цільове використання коштів Пенсійного фонду України й недопустимість їх відволікання на інші видатки, не пов'язані з пенсійним забезпеченням громадян за рахунок страхових внесків; раціональне використання коштів Пенсійного фонду України, що стосується, у першу чергу, зміни тарифу за доставку пенсії; перехід від адміністративно-розподільчої пенсійної системи, до пенсійного страхування, в основі якого лежить принцип солідарності з визначенням розміру пенсії залежно від участі у фінансуванні витрат; персоніфікація обліку пенсійних страхових внесків у Пенсійний фонд України.
Для забезпечення проведення пенсійної реформи необхідно: розробити та прийняти Програму пенсійної реформи;
завершити роботу над законопроектом про обов'язкове державне пенсійне страхування; підготовити законопроект про запровадження персоніфікованого обліку сплати внесків по кожному застрахованому та про юридичні наслідки несплати юридичними й фізичними особами обов'язкових платежів (внесків) до Пенсійного фонду України; внести зміни й доповнення до чинних законодавчих актів, які регулюють питання пенсійного забезпечення громадян, з метою приведення їх у відповідність з положеннями Програми пенсійної реформи; завершити роботу над проектом закону про недержавні пенсійні фонди.
Водночас втілення в життя зазначених структур повинно мати винятково гнучкий характер, бути диференційованим. Важливо пам'ятати, що не в усіх сферах впровадження приватних форм соціального страхування, як показує світовий досвід, може мати однаково ефективний характер, а значить, має бути особливо на початку вибірковим. Уже сьогодні перед суспільством в аспекті впровадження хоча б елементів нової системи постало багато проблем, які слід вирішувати. Основна з них - оптимальне поєднання економічних, соціальних, політичних, духовних, ціннісно-нормативних, технічних факторів для схвалення й реалізації нової системи.
Система соціальної допомоги і особливості її реформування
Важливою складовою реформування системи соціального захисту, соціального забезпечення є реформування системи соціальної допомоги, розвиток адресної допомоги. Основним змістом реформи системи соціальної допомоги буде поглиблення адресної соціальної підтримки малозабезпечених верств населення, у першу чергу непрацездатних громадян, на основі врахування матеріального становища сімей, підвищення ефективності використання фінансових коштів, що виділяють-' ся для соціальних потреб, вдосконалення існуючої системи надання допомоги, вироблення нових механізмів реалізації чинних законодавчих актів з питань соціальної політики, заміни системи пільг окремим категоріям населення на адресну цільову допомогу. Концентрація зусиль має бути зосереджена на послідовній реалізації заходів щодо розвитку та зміцнення системи соціального обслуговування населення, що забезпечить гарантований державою рівень соціального захисту.
Важливо, щоб вироблення нових диференційованих підходів до реалізації права на соціальний захист та обслуговування непрацездатних громадян, здійснювалось виходячи з індивідуальних потреб та їх матеріальної забезпеченості.
До пріоритетних складових реформування системи соціальної допомоги слід віднести: розвиток мережі установ з надання соціальної допомоги, зокрема створення на базі діючих відділень соціальної допомоги територіальних центрів і соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян; розробку коротко - та довгострокових програм надання натуральної допомоги одиноким непрацездатним громадянам; будівництво соціальних житлових будинків для ветеранів війни та праці з комплексом служб соціально-побутового призначення; запровадження системи платних соціальних послуг для високооплачуваних верств населення, розширення кола послуг, підвищення їх якості, більш повного врахування індивідуальних особливостей людини; впорядкування системи діючих пільг і компенсацій, підвищення їх обґрунтованості, збільшення допомоги тим, хто найбільше потребує підтримки;
розроблення механізму надання соціальної допомоги й компенсаційних виплат, що забезпечують допомогу сім'ям і окремим громадянам, які її потребують; підвищення обґрунтованості соціальної допомоги з точки зору її адресної направленості; вдосконалення механізму фінансування соціальної допомоги та компенсаційних виплат; забезпечення ефективного контролю та обліку грошових потоків, визначених для цих виплат; удосконалення системи організації та управління соціальними виплатами; удосконалення механізму надання населенню житлових субсидій; розроблення єдиних принципів і критеріїв надання різних видів допомоги; поглиблення всебічного вивчення цілісного уявлення про бідність, її критерії та виміри з урахуванням світового досвіду і створення системи моніторингу соціально-трудових процесів; створення умов для соціально-трудової реабілітації інвалідів, повернення їх до повноцінного життя; удосконалення системи соціального захисту ветеранів війни та праці і розробка державної підтримки ветеранів війни, праці та реабілітованих громадян; запровадження адресності пільг ветеранам війни та праці, упорядкування системи соціальних гарантій.
Завантажити реферат