Нині завдання полягає у виробленні власних теоретичних засад соціології студентської молоді, необхідності визначення центрального поняття і похідних категорій, у з'ясуванні основних базових положень і принципів емпіричних досліджень. Ідеться про переосмислення ролі молоді в історичному процесі взагалі та процесах національного відродження й державотворення в Україні, подолання споживацького ставлення до неї з боку суспільства та його соціальних інститутів, а також про можливість і необхідність розробки нових підходів до аналізу молоді та її проблем. Вони повинні передбачати відмову від віджилих стереотипів та ідеологічних штампів минулого, дослідження впливу нових соціальних реалій сьогодення на духовний світ і поведінку юнаків і дівчат.
Студентська молодь виступає також важливою складовою державної молодіжної політики. За змістом державна молодіжна політика є, по-перше, системою ідей, теоретичних положень про місце й роль молодого покоління в суспільстві; по-друге, практичною діяльністю держави, громадських організацій та інших соціальних інститутів з реалізації цих положень, ідей та принципів з метою формування й розвитку молоді. Іншими словами, державна молодіжна політика як система певних заходів щодо сприяння соціальному становленню і розвитку студентської молоді, повинна базуватися на глибокому, об'єктивному аналізі реального стану молоді, здійснюваному різними науками. Соціологія молоді в системі цих наук посідає провідне місце. Воно зумовлене насамперед тим, що саме соціологія молоді досліджує процеси соціалізації молодого покоління, його входження у доросле життя в умовах, які блискавично змінюються, тобто має пріоритетне значення в суспільному, практично-політичному плані, даючи вихідні дані для соціальної політики держави, яка забезпечує вирішення проблем молоді з обов'язковим врахуванням її інтересів, потреб і здібностей.
Одним з принципових наслідків співпраці соціологів і урядовців є зміна акцентів у ставленні до молоді. Раніше вважалося, що молодь є переважно об'єктом державної молодіжної політики, об'єктом соціального впливу. Особливості сучасного становища молоді полягають у тому, що вона є насамперед суб'єктом суспільного життя, який разом із тим перебуває у процесі свого становлення. Звідси у державній молодіжній політиці рівноправними партнерами повинні бути і молодь, і суспільство.
В Україні стратегічні цілі державної молодіжної політики означені низкою нормативно-законодавчих актів, котрі, як виявила практика попередніх років, не потребують значного уточнення чи доповнення. Державна молодіжна політика, відповідно до нових реалій, визначена в Україні пріоритетним і специфічним напрямом системної діяльності держави у відносинах із молоддю і молодіжним рухом, яка здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах і становить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу і у власних інтересах, і в інтересах суспільства. Об'єктом державної молодіжної політики є студентська молодь віком від 16 до 25 років, що живе в Україні.
Серед головних засад державної молодіжної політики слід назвати такі: а) повага до поглядів молоді та її переконань; б) надання права і залучення молоді до безпосередньої участі у формуванні й реалізації політики і програм, що стосуються суспільства взагалі й молоді зокрема; в) сприяння ініціативі й активності молоді в усіх сферах життєдіяльності суспільства; г) зміцнення зв'язків між поколіннями на основі засвоєння кращих, передових ідей світової цивілізації тощо.
2. Роль студентства в сучасному українському суспільстві.
Студентство одночасно сполучає в собі особливості (риси) як “дитячості”, так і “дорослості” у поведінці. З одного боку, у більшості студентів менша, ніж в інших вікових категоріях обтяженість життєвими Умовами; відсутній життєвий досвід, що робить представників старших поколінь більше обачними, а найчастіше і більше консервативними в думках і вчинках; у студентства, безсумнівно, більша відкритість і схильність до сприйняття свіжих ідей, і разом з тим - висока (іноді завищена) самооцінка. Викладачі вищих навчальних закладів, батьки нерідко підкреслюють, що студенти - майбутня еліта країни, її надія й перспектива. І вони звикають розглядати себе із цих позицій.
З іншого боку, відсутні предметні навички самостійної соціально відповідальної поведінки й твердих життєвих позицій, регламентація діяльності студентської молоді (державна й батьківська опіка) через різні види залежності (фінансово-економічна, морально-психологічна, статусна). Іншими словами сьогодні у вузи найчастіше приходять “улюблені діти улюблених батьків”, до того ж абсолютна більшість з них не мають стажу роботи. І це, безумовно, накладає свій відбиток на характер студентського середовища, підсилюючи докази тих, хто говорить про панування інфантильних настроїв серед студентства.
Про те, що багато студентів інертні, не готові до серйозних “дорослих” вчинків соціологи заговорили вже давно. Ще двадцять років тому харківські дослідники на підставі даних всеукраїнських опитувань відзначали певну недооцінку студентами 80-х у порівнянні зі студентами 20-х і 30-х років значення розвитку вольових якостей; В ієрархії якостей вольові зусилля посіли тоді одне з останніх місць. Висновок був відповідний – “студенти не орієнтовані на подолання труднощів, на розвиток соціальної активності”.
Однак ці ж “начитані діти” здебільшого вважають себе найбільш перспективно мислячими, найбільш грамотними й гідними, відповідно до тих умов, які їм пропонує держава. Студентство взагалі, як давно відомо, ефективно використовується в ролі політичного “детонатора”, “масового ініціатора” соціальних зрушень тощо.
Тільки постійний облік цих суперечливих рис, їхня взаємозумовленість і взаємовпливовість, як нам здається, позбавить нас від відтворення й тиражування чергових міфів із приводу студентської молоді й наблизить до реальної оцінки ситуації.
І останнє уточнення. Будь-яка мала соціальна група несе в собі як специфічні, характерні тільки для неї риси, так і відбиває значною мірою більшість домінуючих у даному суспільстві характеристик. Усталилося (майже аксіоматичне) положення, що саме студентські колективи більш рельєфно фокусують у собі багато принципових характеристик того чи іншого соціуму, виступаючи своєрідним “лакмусовим середовищем”, що відображає як рівень його можливої прогресії, так і ступінь відсталості.
Закінчення середньої школи й пошук себе через професійний вибір - це один з тих принципових життєвих порогів, які людська пам’ять не стирає ніколи. “Емпіричні дані підтверджують, - писав майже третину століття тому соціолог Тітма, - що шістнадцятирічний підліток виходить при оцінці своїх можливостей у професійному самовизначенні із ситуації вибору, а не просто віддає перевагу якійсь професії. У цьому віці вже розуміють, що вибір про-фесії означає визначення свого майбутнього місця в суспільстві. Формуються цінності, які відображають соціальне значення тієї або іншої професійної діяльності. Виникають і життєві цілі, з якими зв'язується майбутнє. Але основою вибору виступають тут переважно суб'єктивні критерії і у виборі бачать засіб втілення в життя своїх бажань.
Завантажити реферат