Операції на рахунках в установах банків можуть бути тимчасово зупинені за рішенням державних податкових інспекцій, судовими, правоохоронними та іншими органами у випадках, передбачених законодавчими актами.
Операції на розрахункових рахунках виконають за розрахунково-грошовими документами. Найбільш поширеними банківськими документами для видачі грошей або безготівкових перерахувань є такі:
• банківські чеки (готівкові і розрахункові);
• об'ява на внесок грошей готівкою (додаток № 10);
• платіжні вимоги-доручення;
• платіжні доручення (додаток № 11), акредитиви, векселі.
1.3. Види і форми безготівкових рахунків
Взаємовідносини між підприємствами, організаціями і установами, а також між ними і населенням, що зумовлені дією Закону вартості, носять характер грошових розрахунків. Правильна організація і побудова обліку грошових розрахунків між підприємствами мають велике народногосподарське значення, тому що забезпечують швидке завершення у постачальників ругообороту оборотних засобів, фондів обігу і перехід їх з товарної форми в грошову, створюють необхідні умови покупцям для безперебійної оплати придбаних товарно-матеріальних цінностей. Грошові розрахунки здійснюються або у формі безготівкових платежів або готівкою, тобто існують дві форми розрахунків - готівковий і безготівковий.
Всі безготівкові розрахунки здійснюються через банк, а готівкові через касу. За економічним змістом розрахунки розподіляються на дві основні групи:
1. За товарними операціями, тобто всі розрахунки між підприємствами і господарськими організаціями за реалізовану продукцію, виконані роботи, послуги і придбані матеріальні цінності.
2. За нетоварними операціями, до яких відносяться: платежі до бюджету, одержання і повернення банківських позик, сплата страхових платежів, розрахунки за претензіями, недостачами і крадіжками та інші розрахунки.
Залежно від територіального розміщення сторін, що беруть участь у розрахунках, розрізняють одногородні та іногородні розрахунки. Розрахунки між підприємствами, що обслуговуються одним і им же банком, або різними установами банку, розташованому в одному місці, називаються одногородніми, а ті, що обслуговуються різними банками, які знаходяться в різних населених пунктах іногородніми.
Організація безготівкових розрахунків базується на таких принципах:
• платежі здійснюються після відвантаження продукції, виконання робіт, послуг або одночасно з ними;
• платежі здійснюються за згодою платника;
• покупець може відмовитись від оплати розрахункових документів;
• платежі здійснюються за рахунок коштів платника або в установленому порядку за рахунок кредиту банку;
• зарахування коштів на рахунок одержувача повинно виконуватися лише після списання цих сум з рахунку платника.
Під формою розрахунків треба розуміти зумовлені характером економічних зв'язків, способи здійснення платежів, порядок документообороту і обігу коштів, як між учасниками розрахунків, так і між ними і банком. При цьому об'єднання і підприємства можуть застосовувати лише ті форми розрахунків, які встановлені законами і постановами Уряду і є обов'язковими для всіх учасників платіжного обігу. Залежно від умов господарської діяльності підприємств, місця знаходження платників, джерел коштів, за рахунок яких виконуються платежі застосовуються ті чи інші форми розрахунків. При розрахунках за товарно-матеріальні цінності. Надані послуги і виконані роботи, а також по інших операціях, використовують такі основні форми безготівкових розрахунків:
• платіжними дорученнями;
• платіжними вимогами-дорученнями;
• чеками;
• акредитивами;
• векселями;
• платіжними вимогами;
• інкасовими дорученнями (додаток № 15).
Ці форми розрахунків були впроваджені Інструкцією №7 “Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України” і затверджені Постановою НБУ № 204 від 2.08.1996.
Розрахункові документи, які здаються в банк мають відповідати вимогам встановлених стандартів та вміщувати, залежно від їх форми, такі реквізити:
• назва документа;
• номер документа, число, місяць, рік його виписки. (Число та рік вказуються цифрами, місяць - літерами. На розрахункових документах, які заповнюються технічними засобами, допускаються зазначення місяця цифрами (01-12));
• назви платника та одержувача коштів (їх офіційне скорочення), які відповідають зареєстрованим у статуті, їх ідентифікаційні коди за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України (далі за текстом та у додатках - код), у фізичних осіб - ідентифікаційні номери, що проставляються на підставі відповідних документів податкових органів, номери рахунків в установах банку;
• назва банків платника та одержувача, їх місцезнаходження та умовні номери за МФО (код банку);
• суму платежу цифрами та літерами;
• призначення платежу: назва товару (виконаних робіт, наданих послуг), посилання на документ, на підставі якого здійснюється операція (договір, рахунок, товарно-транспортний документ, та інше), із зазначенням його номера і дати, зазначення законодавчого акта, яким передбачене право безспірного стягнення та безакцентного списання коштів (його дата, номер і відповідний пункт). Замість назви товару може зазначитись його кодове (умовне) значення;
• на першому примірнику (незалежно від способу виготовлення розрахункового документа) - відбиток печатки (за винятком випадків, передбачених інструкцією) та підписи відповідальних осіб платника або (та) одержувача коштів;
• підрозділи бюджетної класифікації та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету);
• суму податку на додану вартість або напис “без податку на додану вартість”.
В бухгалтерському обліку всі розрахунки з бюджетом відображають на рахунку № 68 "Розрахунки з бюджетом”. По кредиту цього рахунку нараховують суми платежів до бюджету, а по дебету - фактичне перерахування грошей у дохід бюджету. Кредитове сальдо показує заборгованість підприємства перед бюджетом, тобто суму, яку підприємство має перерахувати до бюджету. Дебетове сальдо по рахунку 68 означає переплату бюджету, тобто надлишкову перераховану суму до бюджету, яку необхідно зарахувати в рахунок чергових платежів або повернути підприємству.
Розділ 2. Стан, організація обліку касових і розрахункових операцій на підприємстві
2.1. Облік операцій по касі
На основі опрацьованого звіту касира у бухгалтерії ведеться облік касових операцій в журналі-ордері №1 (додаток № 1) по кредиту рахунку 50 "Каса" і в відомості №1 (додаток № 2) по дебету рахунку 50.
Поточні записи в журналі-ордері №1 і відомості №1 тягнуть за собою заповнення листків-розшифровок, для переносу дебетових і кредитових оборотів по окремих рахунках в ті журнали-ордери або відомості, де ведеться облік по цих рахунках.
Якщо в звіті касира є велике число операцій і їх рознесення безпосередньо в журнал-ордер №1 і відомість №1 без помилок затруднено, то на основі звіту касира складається зведення операцій в розрізі кореспондуючих рахунків і в відповідності з нею заповнюється журнал-ордер №1 і відомість №1.
Завантажити реферат