Це більш складна стратегія в ціноутворенні, ніж попередні з причин врахування значної кількості чинників.
Розглянемо ці чинники по черзі.
1) Маркетингова стратегія. Ціна на певний товар повинна встановлюватись згідно з певною маркетинговою стратегією, яка відповідає загальній стратегії підприємства. Тоді ціна на нові товари буде залежите від стратегії позиціювання, а ціни на інші товари будуть похідними.
Стратегія позиціювання значно впливає на ціну, тому що це пов'язано з цільовим ринком і створенням відмітних переваг на ньому, а при наявності декількох привабливих сегментів необхідно мати значну кількість відповідних варіантів даного товару та адекватну їм ціну.
Крім того, стратегія ціноутворення повинна погоджуватись з елементами комплексу маркетинг-мікс особливо при виведенні товару на ринок. Поєднання високої ціни і високих витрат на просування товару на ринок називається стратегією швидкого «зняття вершків». Висока ціна забезпечує високу норму прибутку на вкладений капітал, а енергійне просування товару на ринок створює значний рівень інформованості на цей товар.
Стратегія повільного «зняття вершків» полягає в поєднання високої ціни з низьким рівнем витрат на просування товару на ринок.
Стратегія підприємства, яка поєднує низькі ціни з енергійними заходами по просуванню товару на ринок зветься стратегією швидкого проникнення.
А стратегія повільного проникнення на ринок поєднує низьку ціну з незначними витратами на просування.
Щоб збагнути, коли яку стратегію застосовувати потрібно вивчити характеристики ринкових сегментів, які можуть витримати високі ціни.
Перш за все товар повинен являти для відповідного сегменту ринку велику цінність. Високі ціни доцільно встановлювати у випадках, коли споживачі характеризуються високою платоспроможністю. Випадок, коли споживач товару і той, хто платить різні особи, може стати основою для ринкового сегменту з високими цінами. Сегмент з високими цінами може створитись і в умовах монополії, коли відсутня достатня конкуренція. Крім того, покупець може не проявляти високу «цінову чутливість» з причин купівлі під тиском певних обставин.
Стратегія ж встановлення низьких цін пов'язана з жорсткими умовами:
- низька ціна є єдиною реально існуючою альтернативою;
- випускають несхожі товари, які вирішують аналогічну проблему тим ж способом;
- охоплюються товари, які вирішують ту ж проблему іншим способом або взагалі позбавляють споживача цієї проблеми.
Конкурентною загрозою на сучасному європейському ринку є розвиток практики паралельного імпортування, яке представляє імпортування дистриб’юторами товарів з дешевих ринків на коштовні. Це породжує ефект, коли торгова марка починає конкурувати по ціні сама з собою.
7) Домовлені поступки застосовуються на ринках, де споживачі розраховують на зниження цін. В цьому випадку при купівлі ціна може відрізнятись від прейскурантної і представляє собою так званий «водоспад цін». Найбільш застосовується таке зниження цін в залежності від обсягу купівель.
8) Вплив цінової політики на торгових посередників визначається рівнем прейскурантної ціни, в яку закладений очікуваний прибуток дистриб’ютора. Це говорить про те, що стратегія ціноутворення залежить не тільки від запитів кінцевого споживача, але від дистриб’юторів, роздрібних торгівців, які є поєднуючою ланкою між виробником і покупцем.
9) Політичні чинники, на які може звертати увагу держава, коли ціна зовсім не відповідає витратам на виробництво і тоді політичний вплив може привести до зниження ціни. Характерним у нас до цього чинника є відношення муніципальної влади при встановленні цін на хліб.
10) Витрати, це останнє маркетингове міркування, пов'язане із ціноутворенням. Хоча здавалось би воно протирічить самому маркетинговому підходу, який в основному орієнтується на зовнішні чинники. Але в даному випадку витрати виконують роль обмежувача: якщо ринок не «сприймає» всіх витрат на виробництво і маркетинг даного товару, то його не потрібно виводити на ринок.
Головним тут є не допущення встановлення ціни від витрат, тобто нижчі витрати-нижча ціна і навпаки. Це дуже хибний не маркетинговий підхід. Ціну потрібно встановлювати у відповідності з очікуваннями споживачів, а зовсім не користуючись рівнем витрат.
5. Ініціативні зміни цін
Розглянувши десять чинників, що супроводжують ціноутворення, орієнтованого на маркетинг, менеджери мають можливість
приймати достатньо кваліфіковані рішення щодо рівня цін. Так, реакція менеджерів на зміни в ціні може зводитись:
– до ініціативного зниження ціни:
-внаслідок недовантаження виробничих потужностей збільшує обертання;
-зменшення частки ринку;
-досягнення домінуючого положення на ринку, але тоді їх очікує:
-пастка низької якості;
-пастка недовговічності частки ринку;
-пастка «мілкої кишені»;
– до ініціативного підвищення ціни у випадках:
-інфляції витрат;
-надмірного попиту:
-призначення ціни з затримкою — після закінчення будівництва будинку;
-використання обмовки про змінну ціну;
-окрема ціна на деякі товари і послуги із комплекту поставок;
-зменшення знижок.
Ці дії підприємства можуть визивати на ринку різну реакцію:
-реакція споживачів на зниження ціни:
-товар замінять іншою моделлю;
-товар має хиби і погано продається;
-у фірмі фінансові проблеми;
-ціна може далі падати і можна почекати;
-знизилась якість продукту; підвищення ціни:
-товар користується попитом;
-товар має особливу цінність.
Реакція конкурентів на ситуацію, коли кількість продавців невелика, товари схожі між собою, а покупці мають достатню інформацію про продукт.
Реакція відповідь на зміни цін конкурентами перш за все визначається розумінням причин змін:
-для чого змінили ціну?
-чи тимчасова ця зміна ціни?
-що буде, якщо ігнорувати зміни?
-яка реакція конкурента може бути на дію підприємства?
Взагалі в світі із розвитком ринку, підвищенням конкур ситності і чутливості покупців до цін підприємства змушені знижувати ціни. І якщо ж проводиться стратегія підвищення ціни особливо в умовах низької інфляції, то керівництво підприємства повинно враховувати необхідний час для цього і ризики з цим пов'язані, що видно з рисунку, на якому розкриті важливі методи підвищення цін.
При обговоренні змін цін мова може йти і про ті ціни, по яких купує споживач та про ті які формують грошові надходження виробника. Теоретично ціна виробника розробляється для кінцевого споживача, а насправді товар продається дистриб’юторам, оптовикам, роздрібним торговельникам і вони самі встановлюють кінцеву ціну для споживачів.
Виробник, зацікавлений у встановленні контролю над націнками посередники, використовує можливості:
- збільшення обсягів збуту;
- зниження витрат;
- підвищення ринкової ціни на товари і послуги;
- підвищення ціни виробника для посередників при збереженні ціни товару для покупців.
Зараз з'явилось ще декілька методів управління — аналіз ланцюжка створення цінностей посередника, отримання економічної вигоди заснованої на економії часу та концепція управління товарними категоріями.