Безумовно, при створенні організаційної структури будь-якого підприємства (виробництва) повинні враховуватися і потреби їх трудового колективу. Утім, приходиться констатувати, що дана складова формування організаційної структури в Україні в даний час приймається до уваги навіть зайво часто, що йде тільки на шкоду функціонуванню більшості підприємств.
У тій мірі, у якій підприємство практикує другий тип стратегії, характеристики продукції, що випускається, залежить від ринкових тенденцій. Тобто, найважливішим фактором організаційної структури підприємства є споживчі переваги потенційних клієнтів.
У залежності від того, які сили ваблять працівника на підприємство (просте відтворення його робочої сили, тобто необхідність прокормити себе і сім'ю, соціальні фактори зайнятості, тобто престиж роботи, максимізація доходу на працю і т.п. або внутрішній інтерес до роботи) буде залежати ставлення працівника до результатів своє праці, а також до результатів роботи підприємства. Західна економічна наука і практика останньої половини ХХ століття зламала багато уявлень у пошуку способів активізації особистості працівника в процесі праці - цього вимагали принципові стратегії підприємств.
Істотний вплив як на функціонування виробництва, так і на формування організаційної структури можуть надавати і зовнішні інвестори. Більш того, тут дуже міцний і зворотний зв'язок, тобто не тільки мотиви зовнішніх інвесторів позначаються на виробничій діяльності, але і стан організаційної структури впливає на поведінку зовнішніх інвесторів. Особливо велику роль даний фактор грає при наявності взаємин із закордонними інвесторами, для яких стан організаційної структури є навряд чи не основною заставою успішного здійснення інвестиційних проектів.
Під інвесторами ми тут будемо розуміти не наявних, а потенційних співвласників капіталу підприємства. Набір їхніх мотивів відрізняється від сформованої стратегії тим, що інвестори можуть не виконувати функції підприємця, а просто брати участь у фінансуванні виробництва. Крім того, мотив виживання для них навряд чи буде характерним, оскільки, як правило, інвесторів цікавить більш-менш відчутний грошовий результат. Тому найбільш типовими варіантами мотивації тут можуть бути:
Øмаксимізація доходу в довгостроковому (короткостроковому) аспекті;
Øнадбання контролю над підприємством.
У сучасних умовах господарювання в Україні вплив макроекономічних параметрів на функціонування виробництва і на формування оргструктури важко переоцінити. Якщо більшість з перерахованих вище факторів можуть регулюватися адміністрацією підприємств, то даний параметр (як і мотиви споживачів) є цілком неконтрольованим зсередини, а отже організаційна структура підприємств змушена підстроюватися під його вплив.
Для того, щоб правильно прогнозувати вплив макроекономічних факторів на функціонування підприємств (виробництва) необхідно оцінити:
üрежим оподатковування;
üправовий режим;
üкредитно-грошову політику;
üрівень інфляції і неплатежів;
üумови зовнішньоекономічної діяльності.
Після одержання уявлення про мотиви всіх пов'язаних з діяльністю підприємства зовнішніх груп можна визначити положення підприємства на ринках збуту і ресурсів. Даний фактор, у свою чергу, дозволяє прогнозувати очікуваний стан підприємства, а отже, допомагає за допомогою гнучкої зміни організаційної структури згладжувати несприятливі наслідки зміни ринкової ситуації і використовувати сприятливий збіг обставин.
Ще одним найважливішим фактором, що впливає на організаційну структуру підприємств (виробництва) є кадрова політика. Раніше уже відзначалося, що хибна турбота багатьох керівників про власних працівників, спроби збереження колективу будь-якими шляхами і відмовлення від необхідних у сформованих умовах господарювання скорочень персоналу наштовхував до необґрунтованого обваження організаційної структури на підприємствах (виробництвах), що, природно, не давало їм можливості функціонувати оптимальним чином.
Безумовно, організаційна структура знаходиться в прямій залежності від фінансового стану підприємства. Можна навести безліч випадків, коли плани створення оптимальної організаційної структури не були реалізовані на підприємствах саме через відсутність необхідного обсягу засобів. Однак, як уже відзначалося раніше, тут не можна забувати і про зворотний зв'язок, тобто немає грошей - немає оптимальної організаційної структури; у той же час немає оптимальної організаційної структури - немає інвестицій.
2.1. Типи організаційних структур управління виробництвом.
Фірма створюється як функціонально-ієрархічна структура, що забезпечує виконання функцій управління, зберігає доцільні вертикальні і горизонтальні зв'язки і поділ елементів управління.
Вертикальний поділ визначається числом рівнів управління, а також підпорядкованістю і директивними відносинами. Горизонтальний поділ здійснюється по функціональних ознаках. Він (поділ) може бути орієнтований:
üна підпроцеси промислового виробництва (при технологічній його спеціалізації);
üвироби, що виготовляються (при предметній спеціалізації підрозділів);
üпросторові виробничі умови (територіальна спеціалізація функцій системи).
Організаційна структура регулює поділ завдань по відділеннях і підрозділах; їх компетентність у вирішенні певних проблем і загальну взаємодію елементів цієї структури.
Основні закони раціональної організації виробництва:
· розподіл задач відповідно до найважливіших напрямків діяльності системи управління;
· приведення управлінських задач у відповідність із принципами компетентності і відповідальності (узгодження компетентності і відповідальності, узгодження "поля рішення" і доступної інформації, здатність компетентних функціональних одиниць вирішувати нові задачі);
· обов'язковий розподіл відповідальності;
· короткі шляхи управління виробництвом;
· баланс стабільності і гнучкості;
· здатність до цілеорієнтованої самоорганізації й активності;
· стабільність циклічно повторюваних дій.
На організаційну структуру виробництва впливають наступні фактори:
o розміри підприємства (виробництва);
o застосовувана технологія;
o навколишнє середовище.
Типи організаційних структур управління виробництвом.
Організаційна структура апарату управління - форма поділу праці по управлінню виробництвом. Кожен підрозділ і посада створюються для виконання певного набору функцій управління або робіт. Для виконання функцій підрозділу, посадові особи наділяються певними правами для розпорядження ресурсами і несуть відповідальність за виконання закріплених за ними функцій.
Схема організаційної структури управління відбиває статичне положення підрозділів і посад і характер зв'язків між ними.
Розрізняють зв'язки:
§ лінійні (адміністративне підпорядкування);
§ функціональні (по сфері діяльності без прямого адміністративного підпорядкування);
§ міжфункціональні, або коопераційні (між підрозділами того самого рівня).
Завантажити реферат