Для вирішення конкретних техніко-економічних задач у великому цеху створюються:
* технічне бюро, що займається удосконалюванням технологічних процесів виробництва, наданням допомоги ділянкам при освоєнні технологічних процесів і контролем технологічної дисципліни;
* виробничо-диспетчерське бюро, що здійснює оперативно-виробниче планування й управління виробничим процесом;
* група механічних цехів, що забезпечує догляд за устаткуванням і його ремонт.
Найважливішою ланкою виробничої структури цеху є виробнича ділянка, на чолі якого стоїть майстер. Майстер – безпосередній організатор процесу виробництва у своєму підрозділі. Він має право: приймати на роботу і робити розміщення робітників на ділянці, узгодженню з начальником цеху звільнення зайвих робітників; присвоювати тарифні розряди робітникам; преміювати і штрафувати робітників.
Користаючись цими правами, майстер зобов'язаний: забезпечувати виконання робіт і завдань, що стоять перед ділянкою; попереджати брак у виробництві; забезпечувати ощадливе використання сировини і матеріалів; забезпечити строге виконання техніки безпеки й охорони праці.
Повсюдне використання АСУ спрощує процес управління. Основа АСУ – інтегрована обробка виробничо-економічної інформації, що охоплює вирішення задач прогнозування, планування й управління виробництвом з використанням сучасних засобів.
АСУ вирішують три задачі:
* оперативне планування й управління всіх цехів заводу;
* техніко-економічне планування і матеріально-технічне постачання;
* облік руху товарно-матеріальних цінностей, готової продукції, розрахунків з постачальниками, касових і банківських операцій.
Діючі АСУ безумовно довели свою виняткову економічну ефективність.
3.3. Контроль, за якістю продукції.
Якість продукції – це сукупність властивостей, що визначають її здатність задовольняти потреби відповідно до її призначення.
Конкретно для українського машинобудівного виробництва якість його продукції характеризується тими властивостями, що визначають її експлуатаційну придатність і виявляються в процесі використання.
Такі показники якості, як продуктивність, надійність і безаварійність чи безвідмовність роботи, термін служби, зручність управління, зовнішній вигляд і обробка, є загальними для всіх машин і механізмів.
Якість виробу оцінюється відносно, тобто шляхом зіставлення його з іншим виробом, що має оптимальні показники якості, що фіксуються в Держстандартах.
Існують наступні показники якості продукції: призначення (швидкість, потужність); надійності; ергономічні; естетичні; технологічні; транспортабельні; стандартизації й уніфікації; патентно-правові; екологічні і безпеки.
Види контролю поділяються:
1) у залежності від місця проведення: стаціонарний і летучий;
2) візуальний, геометричний, лабораторний, дослідний;
3) у залежності від кількісного охоплення: суцільний і вибірковий;
4) у залежності від моменту проведення: вхідний, проміжний і вихідний.
Технічний контроль – це перевірка відповідності продукції чи процесу, від якого залежить якість продукції, установленим технічним вимогам. У машинобудуванні він являє собою сукупність контрольних операцій на всіх стадіях виробництва.
Основною задачею технологічного контролю є своєчасне одержання повної і достовірної інформації про якість продукції і стан технологічного процесу з метою попередження неполадок і відхилень, що можуть призвести до порушень вимог Держстандатів. Технічний контроль покликаний забезпечувати стабільність виробничого процесу, тобто стійку повторюваність кожної операції в передбачених технологічних режимах, нормах і умовах.
Об'єкти технічного контролю: матеріали, що надходять, напівфабрикати на різних стадіях виготовлення, готова продукція, засоби виробництва, технологічні процеси і режими, загальна культура виробництва.
Функції технічного контролю: контроль за якістю і комплектністю виробів, що випускаються, облік і аналіз повернень готової продукції, дефектів, браку, рекламацій, попередження браку і дефектів у виробництві.
Виконавці контрольних операцій: представники головного металурга, технолога, енергетика, механіка, а так само ВТК і виробничий матеріал.
Функції ВТК:
1) забезпечує розвиток і удосконалювання системи технічного контролю;
2) здійснює остаточну технічну перевірку й дослідження готової продукції; оформляє і пред'являє її до здачі замовнику;
3) виконує інспекторський нагляд і вибіркові перевірки готової продукції і виробничого процесу;
4) здійснює контроль за збереженням єдності заходів і станом вимірювальних засобів;
5) організує оперативно-технічний облік і аналізує брак, дефекти і повернення готової продукції.
ВТК незалежний від служб підприємства в питаннях визначення якості готової продукції і підпорядкований директору підприємства. Він самостійно здійснює остаточне приймання готової продукції, приймально-здавальні іспити, контролює закінчену продукцію цехів.
Операції ВТК є невід'ємною частиною технологічного процесу. Вони розробляються відділом головного технолога, узгоджуються з ВТК і фіксуються в технологічних картах.
3.4. Організація постачання ресурсів, готової продукції та її збуту.
Види матеріальних ресурсів.
Матеріальні ресурси являють собою частину оборотних фондів підприємства, тобто тих засобів виробництва, що цілком споживаються в кожному виробничому циклі, цілком переносять свою вартість на готову продукцію й у процесі виробництва змінюють чи втрачають свої споживчі властивості.
Найбільшу частку матеріальних ресурсів підприємства складають основні матеріали. До них відносяться предмети праці, що йдуть на виготовлення продукції й утворюють основний її зміст. (Основними матеріалами при виготовленні автомобіля є метал, скло, тканина і т.д.).
До допоміжного відносяться матеріали, споживані в процес обслуговування виробництва, або ті що додаються до основних матеріалів з метою зміни їх зовнішнього вигляду і деяких інших властивостей (мастильні, обтиральні, пакувальні матеріали, барвники і т.д.).
Економічне використання матеріальних ресурсів впливає на зниження витрат виробництва, собівартості продукції, а отже підвищенні прибутковості і рентабельності роботи підприємства. Доведення матеріальних запасів до реально необхідного і достатнього рівня сприяє вивільненню оборотних коштів, залученню додаткових матеріальних ресурсів у виробництво, а тим самим і створює умови для випуску додаткової кількості продукції.
Для забезпечення економії і раціонального використання матеріальних ресурсів працівники постачальницьких відділів виявляють можливості придбання економічних видів сировини й організують їх доставку, збереження і підготовку до виробництва з мінімальними витратами і втратами.
Організації матеріально-технічного постачання.
Матеріальні ресурси можна розділити на 4 групи:
1) постійно споживані в значних кількостях;
2) матеріали, постачання яких за умовами роботи постачальників провадиться один раз у планований період і прив’язане до певного місяця цього періоду;
Завантажити реферат