Рішення бувають різних видів, такі як особливі, одиничні, політичні, економічні, регулятивні, постановочні, організаційні й інші рішення. Важливо знати методологію прийняття рішень. Вона допомагає структурувати даний процес і сприяє прийняттю ефективних управлінських рішень. Необхідно пам'ятати, що прийняття рішень відбувається не в організаційному вакуумі, а на тлі постійно мінливих подій, як у зовнішньому, так і у внутрішньому середовищі організації, і враховувати фактори, що впливають на процес прийняття рішень, що були розглянуті в даній роботі.
Можна сказати, що всі завдання і цілі поставлені у вступі, на мій погляд, у роботі розкриті. Підвівши підсумки, можна відзначити деякі висновки.
Рішення - це вибір альтернативи. Необхідність прийняття рішень порозумівається свідомим і цілеспрямованим характером людської діяльності, виникає на всіх етапах процесу управління і складає частину будь-якої функції менеджменту.
Прийняття рішень (управлінських) в організаціях має ряд відмінностей від вибору окремої людини, тому що є не індивідуальним, а груповим процесом.
На характер прийнятих рішень величезний вплив надає ступінь повноти і достовірної інформації, якою розташовує менеджер. У залежності від цього рішення можуть прийматися в умовах визначеності (детерміновані рішення) і ризику або невизначеності (імовірнісні рішення).
Комплексний характер проблем сучасного операційного менеджменту вимагає комплексного, усебічного їхнього аналізу, тобто участі групи менеджерів і фахівців, що приводить до розширення колегіальних форм прийняття рішень.
Ухвалення рішення – не одномоментний акт, а результат процесу, що має визначену тривалість і структуру. Процес прийняття рішень – циклічна послідовність дій суб'єкта управління, спрямованих на вирішення проблем організації і генерації альтернатив, що полягають в аналізі ситуації, виборі з них найкращої і її реалізації.
Прийняття рішень є самою важливою справою в роботі менеджера. Тому учитися приймати рішення потрібно ще в процесі навчання, а не тоді, коли від керівника вже залежить доля підприємства. Тому зараз можна учитися не тільки на власних помилках, але і на досвіді інших людей і організацій. Приймаючи рішення, потрібно усвідомлювати, що керівник розпоряджається не тільки своєю долею, але і долями працюючих у нього людей.
Історія знає багато випадків, коли ухвалення відповідального рішення в критичний момент рятувало фірму від руйнування. Але з іншого боку, і ухвалення невірного рішення може мати самі жалюгідні наслідки.
Список літератури
1. Вейл П. «Искусство менеджмента», М. Юрист, 1994
2. Герчикова И.Н. Менеджмент: учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ, 1994.
3. Кохно П.А., Микрюков В.А., Коморов С.Е. Менеджмент. - М., 1993.
4. Ладанов И.Д. «Практический менеджмент», М., 1995
5. М.Мескон, М.Альберт, Ф.Хедоури «Основы менеджмента», - М. «Дело», 1998г.
6. «Основы менеджмента и маркетинга», под ред.Седегова Р.С., - Мн. «Вышэйшая школа», 1995 г.
7. Паркинсон, С. Нортког, Рустомжи М.К. Искусство управления. – СПб.: Лениздат, 1992.
8. Голубков Е.П. Какое принять решение? Москва «Экономика», 1990.
9. Гроув С. Эндрю Высоко эффективный менеджмент. Москва, 1996.
10. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: человек, стратегия, организация, процесс: 2-е изд.: Учебник. – М.: Фирма «Гардарика»,1996.
11. Эддоус М., Стенсфилд Р. Методы принятия решений / Перю с англ., Под ред. И.И.Елисеевой. – М.: Банки и биржи, 1994.
12. Фатхутдинов Р.А. Разработка управленческого решения . Москва:«Интел-синтез»,1997.
13. Менеджмент организации. / Под редакцией З.П. Румянцевой. Москва, 1996.
14. Ромащенко В.Н. Принятие решений: ситуации и советы. Киев: Политиздат Украины, 1990.
15. Томпсон А.А., Стрикленд А. Дж. Стратегический менеджмент.М.,1998.
16. Ладанов И.Д. Практический Менеджмент М.1995
17. Международный менеджмент. Учебник для вузов/ Под ред. С.Э.Пивоварова, Д.И.Баркана, Л.С.Тарасевича, А.И.Майзеля. – СПб: издательство "Питер", 2000. – 624с., ил.
Додатки
Додаток 1.
Етапи процесу прийняття рішення
Додаток 2.
Реалізація і оцінка. Фази, які йдуть за прийняттям рішень і які відносяться до вирішення проблеми.
|
|
Додаток 3.
Механізм прийняття рішення