Пам"ять

Один з прийомів, що сприяє смисловому запам'ятовуванню,— смислове групування матеріалу. Під смисловим групуванням слід розуміти членування матеріалу на частини з виділенням головного й істотного в кожній частині.

Після загального ознайомлення з матеріалом він має бути детально проаналізований і розчленований на смислові групи чи частини. У кожній частині треба знайти й виділити смислові опорні пункти, тобто думки, словесні вирази та образи, які ви­значають основну суть даної частини, і сформулювати цю суть у вигляді коротких заголовків до кожної частини.

Далі необхідно провести синтетичну, узагальнюючу роботу, тобто встановити зв'язки між виділеними частинами виучувано­го матеріалу й зрозуміти логічну послідовність їх розміщення. Мислительна обробка повинна завершитися складанням загаль­ного плану розміщення навчального матеріалу. Зрозуміло, що на цьому запам'ятовування матеріалу не закінчується. Все, що добре усвідомлено, має бути закріплене в пам'яті наступними повтореннями.

Доцільно починати повторення із спроби відтворити заучува­ний матеріал. У процесі відтворення людина встановлює, що во­на пам'ятає з раніше сприйнятого матеріалу, і відповідно до цьо­го організовує його повторення.

Практика навчання і психологічні дослідження показують, що для міцного закріплення знань істотне значення має при за­пам'ятовуванні спрямування на міцне й тривале збереження в пам'яті навчального матеріалу. Двом групам учнів було запро­поновано завчити один і той самий матеріал. В одній групі учнів попередили, що перевіряти, як вони запам'ятали, будуть через день, а в другій — через тиждень. Однак перевірили обидві гру­пи через два тижні.

Результати опитування показали, що краще пам'ятали мате­ріал учні другої групи.

Найважливіша умова швидкого й повного запам'ятовування матеріалу — це чергування повторень і відтворень у процесі за­учування. Звичайно не тільки діти, а й дорослі вдаються до від­творення матеріалу після багаторазових повторень, тобто коли матеріал майже уже вивчений. Такий спосіб заучування мало­ефективний і вимагає багато часу.

В одному психологічному дослідженні було проведено такий дослід. Двом групам учнів запропонували текст для запам'ятан­ня. В одній групі цей текст повинні були запам'ятати після чоти­риразового читання підряд, у другій — шляхом дворазового читання, що чергувалося з відтворенням, тобто після першого читання йшло відтворення, за ним — знову читання і знову від­творення. Виявилось, що більш повним запам'ятовування було при чергуванні читання і відтворення. Наступна перевірка пока­зала, що матеріал, заучуваний другим способом, зберігається в пам'яті повніше й міцніше, ніж при першому способі. Так, через годину у першої групи учнів збереження матеріалу дорівнювало 52%, а у другої — 75%, через 10 днів — відповідно 25 і 72%. Ефективність другого способу запам'ятовування пояснюється тим, що при відтворенні випробувані щоразу встановлювали, що їм ще не вдалося запам'ятати, і тому при наступному повторенні звертали особливу увагу на ці частини матеріалу.

Успіх заучування залежить не стільки від кількості повто­рень, скільки від того, як ці повторення розподіляються у часі. В практиці заучування існують два способи повторень: концент­роване, тобто суцільне, без перерви, і розподілене в часі, з пе­рервою у кілька годин або навіть днів. Психологічні дослідження показують, що розподілене повторення значно продуктивніше: воно вимагає приблизно в два рази менше повторень, ніж кон­центроване, виконане за один прийом. Ось чому поспішна підго­товка до уроків не забезпечує міцного запам'ятовування знань: вони швидко забуваються.

Особливо важливо розподілити повторення при закріпленні знань у школярів. Недоцільно повторювати пройдений матеріал тільки в кінці навчального року. Результати будуть кращими, якщо вчитель протягом року періодично повторюватиме раніше пройдений матеріал.

При заучуванні навчального матеріалу необхідно враховува­ти його складність та обсяг. Якщо матеріал порівняно легкий і невеликий за обсягом, доцільно заучувати його цілком. Коли ж матеріал великий і складний, то можна його заучувати частина­ми, заздалегідь виділивши їх за смислом.

Найефективнішим способом заучування складного навчаль­ного матеріалу є комбінований спосіб. При цьому способі заучу­вання відбувається за три етапи. Спершу матеріал читають кіль­ка разів цілком. У процесі цього з'ясовується як його загальний смисл, так і те, з яких частин він складається. Потім кожну ча­стину чи найбільш складні завчають окремо. На завершення, щоб закріпити зв'язок між частинами, матеріал знов кілька ра­зів прочитують цілком.

При комбінованому способі заучування всі частини матеріа­лу запам'ятовуються не ізольовано, а в зв'язку одна з одною, що має велике значення для його розуміння і відтворення. Коли ж матеріал заучують частинами, то відтворювати його важче, особ­ливо при переході від однієї частини до другої. Спостереження показують, що школярі, які заучують вірш окремими строфами, при відтворенні його саме й «спотикаються» при переході від однієї строфи до іншої.

Завдання учителя початкових класів — навчити учнів при­йомів та способів раціонального запам'ятовування, навчити кож­ного учня правильно готувати уроки.

Упізнавання і відтворення. Результати запам'ятовування про­являються в упізнаванні й відтворенні.

Повернувшись до рідних місць після тривалої розлуки, ми впізнаємо, здавалося б, давно забуті речі, предмети, згадуємо багато фактів, пов'язаних з ними, упізнаємо знайомі обличчя. Упізнавання відбувається тому, що сприймане в даний момент аналогічне тому, що сприймалося раніше. При повторному від­творенні з'являється своєрідне почуття знайомості, яке й лежить в основі впізнавання.

Відтворення, на відміну від упізнавання, характеризується тим, що образи, закріплені в пам'яті, актуалізуються (оживляються) без опори на вторинне сприйняття тих чи інших об'єктів. Коли, наприклад, ми знову зустрічаємось із своїм старим знайомим і вітаємо його: «Здрастуйте, Іване Івановичу!», це буде впізнавання; коли ж образ цієї людини виникає, оживляється в її відсутність, це буде відтворення. Пригадування знайомого вірша, пісні, розповіді учителя теж буде відтворенням.

У процесі відтворення в корі головного мозку актуалізуються сліди тимчасових нервових зв'язків, утворених і закріплених у_ході запам'ятовування.

Відтворення буває мимовільним і довільним. При мимовільному відтворенні образи, думки, слова та почуття згадуються без свідомого наміру й зусилля. Наприклад, поштовхом до мимовільного відтворення якого-небудь предмета (будинок, картина, людина та ін.) може бути схожість з тим, що сприймається нами в даний момент. Тут в основі мимовільного відтворення лежить асоціація схожості.

На противагу мимовільному відтворенню відтворення довільне виникає внаслідок активного й свідомого наміру. Студент чи учень на екзамені намагається згадати лише той матеріал, який відповідає поставленому викладачем запитанню.

Довільне відтворення не є пасивним процесом. Воно активно й вибірково спрямовується і перебудовується людиною залежно діяльності, від особливостей особистості: інтересів, почуттів, прагнень і т.д. Коли учень згадує добре Знайомий матеріал, наприклад вивчений напам'ять вірш, грама­тичне чи арифметичне правило, то він відтворює його легко, без будь-яких вольових зусиль. У тих же випадках, коли учень не дуже чітко засвоїв навчальний матеріал, мимовільно відтворити його уже важко.