Один з прийомів, що сприяє смисловому запам'ятовуванню,— смислове групування матеріалу. Під смисловим групуванням слід розуміти членування матеріалу на частини з виділенням головного й істотного в кожній частині.
Після загального ознайомлення з матеріалом він має бути детально проаналізований і розчленований на смислові групи чи частини. У кожній частині треба знайти й виділити смислові опорні пункти, тобто думки, словесні вирази та образи, які визначають основну суть даної частини, і сформулювати цю суть у вигляді коротких заголовків до кожної частини.
Далі необхідно провести синтетичну, узагальнюючу роботу, тобто встановити зв'язки між виділеними частинами виучуваного матеріалу й зрозуміти логічну послідовність їх розміщення. Мислительна обробка повинна завершитися складанням загального плану розміщення навчального матеріалу. Зрозуміло, що на цьому запам'ятовування матеріалу не закінчується. Все, що добре усвідомлено, має бути закріплене в пам'яті наступними повтореннями.
Доцільно починати повторення із спроби відтворити заучуваний матеріал. У процесі відтворення людина встановлює, що вона пам'ятає з раніше сприйнятого матеріалу, і відповідно до цього організовує його повторення.
Практика навчання і психологічні дослідження показують, що для міцного закріплення знань істотне значення має при запам'ятовуванні спрямування на міцне й тривале збереження в пам'яті навчального матеріалу. Двом групам учнів було запропоновано завчити один і той самий матеріал. В одній групі учнів попередили, що перевіряти, як вони запам'ятали, будуть через день, а в другій — через тиждень. Однак перевірили обидві групи через два тижні.
Результати опитування показали, що краще пам'ятали матеріал учні другої групи.
Найважливіша умова швидкого й повного запам'ятовування матеріалу — це чергування повторень і відтворень у процесі заучування. Звичайно не тільки діти, а й дорослі вдаються до відтворення матеріалу після багаторазових повторень, тобто коли матеріал майже уже вивчений. Такий спосіб заучування малоефективний і вимагає багато часу.
В одному психологічному дослідженні було проведено такий дослід. Двом групам учнів запропонували текст для запам'ятання. В одній групі цей текст повинні були запам'ятати після чотириразового читання підряд, у другій — шляхом дворазового читання, що чергувалося з відтворенням, тобто після першого читання йшло відтворення, за ним — знову читання і знову відтворення. Виявилось, що більш повним запам'ятовування було при чергуванні читання і відтворення. Наступна перевірка показала, що матеріал, заучуваний другим способом, зберігається в пам'яті повніше й міцніше, ніж при першому способі. Так, через годину у першої групи учнів збереження матеріалу дорівнювало 52%, а у другої — 75%, через 10 днів — відповідно 25 і 72%. Ефективність другого способу запам'ятовування пояснюється тим, що при відтворенні випробувані щоразу встановлювали, що їм ще не вдалося запам'ятати, і тому при наступному повторенні звертали особливу увагу на ці частини матеріалу.
Успіх заучування залежить не стільки від кількості повторень, скільки від того, як ці повторення розподіляються у часі. В практиці заучування існують два способи повторень: концентроване, тобто суцільне, без перерви, і розподілене в часі, з перервою у кілька годин або навіть днів. Психологічні дослідження показують, що розподілене повторення значно продуктивніше: воно вимагає приблизно в два рази менше повторень, ніж концентроване, виконане за один прийом. Ось чому поспішна підготовка до уроків не забезпечує міцного запам'ятовування знань: вони швидко забуваються.
Особливо важливо розподілити повторення при закріпленні знань у школярів. Недоцільно повторювати пройдений матеріал тільки в кінці навчального року. Результати будуть кращими, якщо вчитель протягом року періодично повторюватиме раніше пройдений матеріал.
При заучуванні навчального матеріалу необхідно враховувати його складність та обсяг. Якщо матеріал порівняно легкий і невеликий за обсягом, доцільно заучувати його цілком. Коли ж матеріал великий і складний, то можна його заучувати частинами, заздалегідь виділивши їх за смислом.
Найефективнішим способом заучування складного навчального матеріалу є комбінований спосіб. При цьому способі заучування відбувається за три етапи. Спершу матеріал читають кілька разів цілком. У процесі цього з'ясовується як його загальний смисл, так і те, з яких частин він складається. Потім кожну частину чи найбільш складні завчають окремо. На завершення, щоб закріпити зв'язок між частинами, матеріал знов кілька разів прочитують цілком.
При комбінованому способі заучування всі частини матеріалу запам'ятовуються не ізольовано, а в зв'язку одна з одною, що має велике значення для його розуміння і відтворення. Коли ж матеріал заучують частинами, то відтворювати його важче, особливо при переході від однієї частини до другої. Спостереження показують, що школярі, які заучують вірш окремими строфами, при відтворенні його саме й «спотикаються» при переході від однієї строфи до іншої.
Завдання учителя початкових класів — навчити учнів прийомів та способів раціонального запам'ятовування, навчити кожного учня правильно готувати уроки.
Упізнавання і відтворення. Результати запам'ятовування проявляються в упізнаванні й відтворенні.
Повернувшись до рідних місць після тривалої розлуки, ми впізнаємо, здавалося б, давно забуті речі, предмети, згадуємо багато фактів, пов'язаних з ними, упізнаємо знайомі обличчя. Упізнавання відбувається тому, що сприймане в даний момент аналогічне тому, що сприймалося раніше. При повторному відтворенні з'являється своєрідне почуття знайомості, яке й лежить в основі впізнавання.
Відтворення, на відміну від упізнавання, характеризується тим, що образи, закріплені в пам'яті, актуалізуються (оживляються) без опори на вторинне сприйняття тих чи інших об'єктів. Коли, наприклад, ми знову зустрічаємось із своїм старим знайомим і вітаємо його: «Здрастуйте, Іване Івановичу!», це буде впізнавання; коли ж образ цієї людини виникає, оживляється в її відсутність, це буде відтворення. Пригадування знайомого вірша, пісні, розповіді учителя теж буде відтворенням.
У процесі відтворення в корі головного мозку актуалізуються сліди тимчасових нервових зв'язків, утворених і закріплених у_ході запам'ятовування.
Відтворення буває мимовільним і довільним. При мимовільному відтворенні образи, думки, слова та почуття згадуються без свідомого наміру й зусилля. Наприклад, поштовхом до мимовільного відтворення якого-небудь предмета (будинок, картина, людина та ін.) може бути схожість з тим, що сприймається нами в даний момент. Тут в основі мимовільного відтворення лежить асоціація схожості.
На противагу мимовільному відтворенню відтворення довільне виникає внаслідок активного й свідомого наміру. Студент чи учень на екзамені намагається згадати лише той матеріал, який відповідає поставленому викладачем запитанню.
Довільне відтворення не є пасивним процесом. Воно активно й вибірково спрямовується і перебудовується людиною залежно діяльності, від особливостей особистості: інтересів, почуттів, прагнень і т.д. Коли учень згадує добре Знайомий матеріал, наприклад вивчений напам'ять вірш, граматичне чи арифметичне правило, то він відтворює його легко, без будь-яких вольових зусиль. У тих же випадках, коли учень не дуже чітко засвоїв навчальний матеріал, мимовільно відтворити його уже важко.