Епітеліальна тканина
Тканина, це історично (філогенетично) утворена система клітин і деяких структур, яка має спільність будови, функції, розвитку.
Розрізняють 4 типи тканин: епітеліальна, сполучна, м'язева і нервова. Кожна розвивається із певних ембріональних зачатків, що і складає їх специфіку структури і функції.
Епітеліальна тканина є пограничною тканиною між організмом і довкіллям. Вона забезпечує захист організму від впливу зовнішнього середовища. Разом з тим крізь епітеліальну тканину здітйснюється обмін речовин між організмом і довкіллям. Розрізняють кілька видів епітелію, але властивість межової структури є у кожному з них.
Епітелій вкриває всю зовнішню поверхню тіла, поверхню травного тракту, дихальних і сечостатевих шляхів, усі серозні оболонки порожнин тіла. Із епітеліальної тканини побудовані нирки, майже усі залози організму, за винятком окремих відділів залоз внутрішньої секреції.
Епітеліальна тканина розвивається із усіх трьох зародкових листків. Із ектодерми утворюється епітелій шкіри, ротової порожнини, рогівки ока, найнижчих відділів сечостатевого шляхуу і залоз цих відділів. Із ендодерми розвивається епітелій, що вкриває внутрішню поверхню шлунково-кишкового тракту, його залози, печінка, підшлункова залоза. Із мезодерми виникає увесь епітелій серозних оболонок порожнин тіла і епітелій сечостатавих шляхів.
Крізь епітелій проходять речовини із одного середовище в інше (наприклад, всмоктування речовин кишковим епітеліеєм, виділення крізь епітелій нирок тощо). Епітелій виконує також функцію захисту (у шкірі захист від механічних впливів, у шлунку - від хімічних і частково механічних). У зв'язку з цим цілісність епітеліального покриву має дуже велике значення.
Епітелій, що утворює залози, продукує секрети і його називають секреторним. Одні залози виводять утворені ним речовини у зовнішнє середовище - на шкіру, у порожнину дихальних шляхів, рота, шлунково-кишковий тракт, порожнини сечостатевих вивідних шляхів, інші виділяють ці речовини (гормони) у кров.
Секрети залоз мають дуже велике значення.
Гормони впливають на обмін речовин. Секрет залоз ротової порожнини, шлункових залоз, кишкового епітелію, печінки, підшлункової залози беруть участь у процеси травлення, здійснюючи розщеплення речовин до їх складових, які можуть засвоюватися у травному апараті. Інший тип секрету, наприклад слиз, захищає епітелій від хімічних пошкоджень, забезпечує формування калових мас у кишечнику, сприяє виведенню пилеподібних часток із дихальних шляхів. Секрет одних шкірних залоз змазує шкіру, інших - забезпечує виведення води, продуктів білкового обміну.
Виділяють велику кількість епітеліїв, бо вони мають різне походження і функції. Але усі вони характеризуються спільними рисами:
1). Це пласт клітин, завдяки чому він може захищати нижні тканини від зовнішніх впливів і здійснювати обмін між зовнішнім і внутрішнім середовищем; порушення цілісності пласта приводить до послаблення його захисних властивостей, до можливості проникання інфекції;
2). епітелій розташований на базальний мембрані, яка відіграє велику роль у прониканні поживних речовин в епітелій з нижніх тканин;
3). епітелій розташований на сполучній тканині, крізь яку до епітелію надходять поживні речовини;
4). епітелій характеризується полярністю, тобто частини клітини (базальні), що лежать ближче до базальної мембрани, мають одну будову, а протилежні (апікальні) - мають іншу; у кожній частині клітини розташовуються різні її компоненти;
5). епітелій має дуже високу здатність до регенерації (відновлення).
Класифікація епітелію
Існують різні класифікації епітелію.
Найчастіше епітелій класифікують за характером будови.
Одно- і багатошаровий. У одношарового усі клітини лежать на базальній пластинці. У багатошарового - лише нижній ряд торкається базальної пластинки. До складу багатошарового епітелію входять різні клітини (циліндричні, шипуваті, пласкі), тому його називають поліморфним.
Одношаровий епітелій може бути одно- чи багаторядним. У однорядного клітини мають однакову форму (кубічні, циліндричні, пласкі) і розташовані у один ряд. Їх ядра розташовані на одномі рівні.
У багаторядного епітелію клітини різної форми, ядра їх розташовані на різних рівнях, кількома рядами.
Епітелій
покривний покривний залозистий
одношаровий багатошаровий
/ \ \
однорядний багаторядний здатний роговіти
| нездатний роговіти
плоский перехідний
циліндричний
кубічний
Особливості будови клітин епітелію.
Епітеліальні клітини щільно сполучені одна з одною, що зумовлює міцність епітеліального пласта. Сполучення відбувається за допомогою аморфної (безструктурної) речовини, яка лежить між ними. Міцність забезпечуєт і зв’язок клітин одна з одною за принципом “шип - гніздо” (видимі лише під електронним мікроскопом), тобто вирости однієї клітини впинаються у заглиблення іншої, сусідньої.
Спеціалізовані структури епітеліальних клітин виникають у зв’язку з особливостями їх функцій. Клітини можуть мати мікроворсинки, війки, джгутики, тонофібрили, вп’ячування мембрани у базальній частині клітини.
Мікроворсинки - дрібнесенькі вирости цитоплазми на вільній, не зв’язаній з базаьною мембраною поверхні клітини. У складі однієї клітини їх налічуть до 3000. Така велика кількість мікроворсинок збільшує робочу поверхню клітин. Мікроворсинки мають епітелії кишечника, канальців нирки, тобто клітини, які здійснюють всмоктування.
Війки - тонкі рухливі вирости поверхні клітин миготливого епітелію і епітелію статевих шляхів. Це вирости цитоплазми, у яких розташовані нитки, які сполучені з видозміненими центріолями. Війки постійно і швидко скорочуються, завдяки чому створюється рух рідини (слизу). Так переміщується пил у дихальних шляхах, гамети у статевих шляхах.
Джгутики - є апаратом руху чоловічих статевих клітин, за будовою нагадують війки.
Тонофібрили - нитчасті структури, які лежать у цитоплазмі клітин. Вони складаються із ланцюгів білковіх молекул. Забезпечують міцність епітеліальних клітин.
Вп’ячування мембрани у базальній частині властиві клітинам канальців нирки, слинних залоз тощо, яким необхідний великий контакт з базальною пластинкою.
Приклади епітелію
Одношаровий (однорядний) плаский епітелій - мезотелій.
Має мезодермальне походження, вистилає поверхню навколосерцевої сумки, поверхню листків плеври, очеревини, сальника. Має межову (відділяючу) і секреторну функції. Утворюючи гладеньку поверхню полегшує ковзання органів (серця, легень, кишечника) у порожнинах, перешкоджає утворенню спайок між органами. Спайки утворюються тоді, коли цей епітелій руйнується. Крізь мезотелій відбувається обмін речовин між рідиною вторинних порожнин тіла і кровоносними судинами сполучної тканини, на якій він лежить.
Одношаровий кубічний епітелій. Клітини однакові, кубічної форми з круглими ядрами в центрі. Цей епітелій розвивається з усіх трьох зародкових лістків і розташовується у канальцях нирок, у дрібних протоках залоз, дрібних бронхах легень. Виконує всмоктувальну, секреторну та межову функції.
Завантажити реферат