Як незабаром виявилось, повне вирізування країв та дна рани частіше неможливе, однак видалення ушкоджених тканин разом із мікробами різко зменшує кількість останніх у рані, унеможливлює їх розвиток, а відтак дозволяє здебільшого створити умови для загоювання рани первинним натягом. Впровадження в практику лікування високоефективних антибіотиків з метою профілактики ранової інфекції, зокрема гнійної, дозволило виконувати останню і в пізніші строки, навіть через 24 год і більше (за відсутності проявів інфікування рани). Така хірургічна обробка рани носить назву пізньої.
Сучасна первинна хірургічна обробка рани складається з таких елементів:
1) дезінфекція операційного поля у радіусі до 10 см навколо рани;
2) знеболювання (загальне чи місцеве — залежно від рани та стану потерпілого);
3) розрізування рани впродовж її довгої осі до дна;
4) ревізія порожнини рани шляхом огляду її (рану розкривають зубастими гачками);
5) видалення з рани сторонніх тіл (осколків металу, дерева, одягу, камінців, землі тощо);
6) вирізування іншим скальпелем пошкоджених країв рани і дна в межах здорових тканин, відступивши від країв 0,5—1,5 см (розмір залежить від локалізації рани, тобто характеру тканин — чи немає в ділянці рани життєво важливих судин, нервів, органів тощо);
7) за неможливості повного видалення дна рани ( а також її країв) видаляють лише найбільш уражені тканини в межах анатомічне можливого;
8) проведення після зміни хірургом рукавичок і інструментів гемостазу в рані шляхом перев'язування судин нитками (переважно такими, що розсмоктуються) чи електрокоагуляції їх;
9) промивання рани хімічними антисептичними засобами (розчинами фурациліну, хлоргексидину, йодопі-рону тощо);
10) введення у рану дренажу — гумової смужки або хлорвінілової чи силіконової трубки (залежно від характеру рани та ступеня її контамінації мікрофлорою);
11) закривання рани швами після ретельного видалення пошкоджених тканин. Винятки часто роблять для ран, що локалізуються в ділянці сідниць, стегон. Якщо є сумніви щодо радикальності видалення пошкоджених тканин і за великої контамінації рани мікробами, рану можна залишити на 2—4 доби відкритою і закрити її первинновідстроченими швами.
Великі рвані, забиті та розчавлені рани в більшості випадків не можуть бути радикально очищені під час хірургічної обробки від ушкоджених тканин та закриті первинними швами. Тому їх частіше широко розрізують, видаляють найбільш травмовані їх краї до появи кровотечі з новоутвореної поверхні і після цього залишають на 2—4 доби не зашитими, закривши їх пов'язкою. Через кожну добу роблять перев'язку і ревізію тканин у рані. Якщо в рані відсутні прояви інфекції (гнійного запалення ), її закривають швами. Якщо з'явилися ознаки подальшого некрозу та розвитку інфекції, рана підлягає повторній хірургічній обробці.
Первиннозатримані (відстрочені) шви особливо часто використовують під час обробки ран на ногах, які через велику забрудненість патогенною мікрофлорою, в тому числі й анаеробною, а також менше кровопостачання порівняно з іншими ділянками •гіла частіше ускладнюються розвитком різних видів інфекції.
Первинна хірургічна обробка свіжих ран, ускладнених переломом кісток, пошкодженням магістральних судин та нервових стовбурів, а також втратою великих об'ємів шкіри, одночасно є оперативним (первинна хірургічна обробка рани) і відновно-реконструктивним втручанням: перелом вправляють і фіксують за одним із способів (переважно шляхом метало-остеосинтезу апаратами Ілізарова та ін.), судини та нерви зшивають, дефекти шкіри закривають аутопластич-ним або місцевим зміщенням шкірно-підшкірних клаптів чи розщепленим клаптем шкіри. Такі рани звичайно дренують з активним припливно-відпливним промиванням їх порожнин антисептиками. При скальпованих ранах гомілки з трикутним дефектом шкіри гомілки або скальпуванням дистальних фаланг пальців закриття дефектів шкіри не може бути успішним шляхом пришивання висячого на ніжці синюшного клаптя — скальпа, він некрогизується. Тому такі дефекти треба закрити або вільним розщепленим зрізом шкіри, або пластикою — підшиванням пальця з дефектом до викроєного клаптя шкіри, на тулубі. Відновно-реконструктивні втручання з пластикою шкіри звичайно супроводжуються іммобілізацією кінцівки (гіпсовою чи іншою твердою пов'язкою).
Хімічні антисептики використовують у комплексі заходів лікування ран як для одноразового промивання рани після її обробки, так і для постійного протягом кількох діб після обробки рани (наприклад, при ранах, ускладнених переломом з фіксацією фрагментів кісток за способом металоос-теосинтезу). За відсутності антисептиків рану по закінченні обробки треба промити розчином натрію хлориду (0,9 %) або новокаїну.
Під час хірургічної обробки рани остання також може бути опромінена УФ чи розфокусованим лазером, хоча це використовують частіше при лікуванні інфікованих чи гнійних ран.
Завдяки наявності високоефективних антимікробних засобів, передусім антибіотиків, зараз показання до виконання первинної хірургічної обробки ран значно розширені: вона виконується за умови профілактичного введення пораненим антибіотиків, навіть через 24 год і пізніше (за відсутності проявів інфекції або незначного прояву її рану закривають первинними швами чи первиннозатриманими).
У разі нерадикальності (неповноти) первинної хірургічної обробки може бути виконана повторна обробка свіжої рани. Звичайно при ранах, які радикально обробляють у перші 6—12 год після одержання травми (рання хірургічна обробка), профілактичне введення антибіотиків для запобігання розвитку в них інфекції не потрібне. У таких випадках використовують засоби місцевої хімічної та фізичної антисептики (промивання рани після обробки, правильне дренування її та накладання асептичної пов'язки).
Свіжу рану після хірургічної обробки закривають, як і асептичну післяопераційну рану, накладанням на неї швів та зашиванням. В останні роки висловлюється думка про доцільність закриття ран (приведення їх країв у дотик) пластичними матеріалами (лейкопластирем тощо), які, на відміну від швів, не порушують кровообіг у них. Але через технічні складнощі виконання (необхідність ретельно спостерігати за раною, менша надійність іммобілізації країв рани і можливе порушення зіставлення їх) цей метод ще не одержав поширення в практиці.
Чисту (асептичну) післяопераційну рану лікують звичайно закриттям її швами з повною ліквідацією порожнини між краями і без дренування, рідше — з короткочасним (24 год) дренуванням гумовою стрічкою.
Умовно чисті післяопераційні рани, а також прості неускладнені свіжі різані випадкові рани (останні часто після їх розширення і ревізії) після промивання порожнини антисептиками (фурацилін, йодопірон та ін.) та введення на 24—48 год дренажу—гумової стрічки, закривають швами.
Забруднені операційні рани лікують або так само, як умовно чисті, або залишають їх на 2—3 доби незакритими (шари підшкірної основи та шкіри). Якщо за цей час у них не розів'ється інфекція, то закривають первин-нозатриманими швами.