Після розгрому у вересні 1648 року поляків під Пилявцями (80 гармат і десятки тисяч возів забрали козаки) селянські повстання охопили Галичину. Скориставшись перемогами, Б.Хмельницький поставив вимоги перед польським урядом про амністію для всіх, хто брав участь у повстанні, залежність гетьмана тільки від короля, скасування церковної унії, збільшення кількості реєстрових козаків, гарантування козацьких прав, територіальну автономію України. В результаті, на звільнених територіях Лівобережжя та частини Правобережжя, було ліквідовано владу Річ Посполити. Території поділялись на полки і сотні, в яких влада надежала гетьманові, селяни були звільненими від відробляння панщини і мали право володіти землею.
Польське військо тікало на захід. За ними йшли козаки. Вони здобули Збараж, Вишневець, Броди і 8 вересня підступили під Львів. Під час осади Львова, коли Хмельницький вів переговори з польським урядом, розпочалася епідемія чуми. Військо було знесилене, наступала зима і це змусило гетьмана відступити. Він задовольнився окупом у 200 тисяч червінців та крамом на півмільйона червінців і рушив на Варшаву.
На Різдво 1649 року Хмельницький тріумфально в’їхав до Києва. Його зустрічали, як героя-визволителя України з польської неволі, як нового Мойсея. Єрусалимський патріарх Паїсій, митрополит Київський Сильвестр Косів, духовенство, професори Києво-Могилянської Колегії, спудеї влаштовували пишні акти, виголошували панегірики. В Києві чекали посли Молдавського та Волоського господарів і Семигорського князя.
Перебування в Києві відіграло велику роль у формуванні психології Богдана Хмельницького. Розмови з патріархом та киїською елітою відкрили йому очі на те, що сталося в Україні. Гетьман збагнув, що то було не повстання селян проти панів, не помста магнам за утиски народу, а велика війна за незалежність України, за створення держави.
Навесні Хмельницький заключає договір з татарами. Татарський хан дає на підмогу українцям п’ятдесят тисяч кінноти. Паралельно з цим український гетьман просить допомоги у Молдавії і Росії. Але молдавський господар і російський цар відмовляють йому. Московський уряд відповідав загальними заявами або посилав лише хліб та сіль, не бажаючи порушувати мирний договір з Польщею. Хоча союз з Укаїною був потрібен для Москви, але вона боялася, що селянські повстання можуть поширитися і на територію Московської держави. Москві потвібна була виснажена та знекровлена війною Україна. Проте російський народ не лишився в стороні, а допомагав українцям, чим міг.
Другий етап війни був невдалий. У битві під Зборовим українські війська потерпіли поразку. Це змусило Хмельницького підписати мирний договір. За Зборівським договором влада гетьмана обмежувалася трьома воєводствами: Київським, Брацлавським та Чернігівським. На інших територіях, що перейшли до складу Річ Посполити, швидкими темпами відновлювалася влада польськоі шляхти.
Кількість реєстрових козаків на території України мала становити сорок тисяч, селяни поверталися до панів. Відновлювалася польська адміністрація, польська шляхта могла повернутися до своїх маєтків. Позитивно переговори склалися для православноі церкви. Скасовувалася церковна унія, закривалися єзуітські школи, православна церква зрівнювалася в правах з римо-католицькою. Територія України поділялася на шістнадцять полків,а гетьман мав право заключати договори з іноземними державами. Обидві сторони домовилися про тимчасове припинення військових дій. Отже, в результаті таких переговорів, було створено національно-територіальну автономію для козацького стану населення Укаїни.
Умови Зборівського договору, проголошеного, як “Декларація ласки короля, даної на пункти прохання Війська Запорозького” не збиралися виконувати ні Польща, ні Україна. Особливо викликав протест пункт 6-ий про зрівняння православних і католиків. Православний митрополит так і не дістав місця в сенаті. Польський уряд не здійснив амнестії, багатьох повстанців було страчено.
Обидві сторони розуміли неминучість нової війни. Тому Богдан Хмельницький шукає нових союзників і знову звертається до Москви. На цей раз російський цар дає згоду. Це було затверджено у Земському договорі, який, проте, не був виконаний. Навесні 1651 року поляки розпочали військові дії. У червні 1651 року Хмельницький терпить поразку в битві під м.Берестечко над р.Стирем через зраду татарського хана Іслам-Гірея третього. На самому початку бою татари почали тікати. Хмельницький і Виговський поїхали за допомогою.командувати військом залишили І.Богуна, який почав виводити військо з бою. Але серед повстанців зчинилася паніка. Вони кинулися тікати і понад 30.000 їх втопилося у річці. 4 серпня 1651 року Литовський гетьман Радзівіл узяв Чернігів та Київ. Міщани спалили Поділ, щоб не дати його литовцям. В серпні цього ж року гетьман із козацькою дружиною веде переговори з польським королем про умови нового договору. Таким чином, 28 вересня 1651 року, був заключений новий договір. За Білоцерківським договором влада гетьмана обмежувалася лише одним, Київським, воєводством, кількість війська не повинна перевищувати двадцяти тисяч. Селяни, що не ввійшли до козацького реєстру, поверталися під владу польських феодалів. Але й цей договір не був виконаний. Один із шляхтичяв у сеймі наклав на нього “вето”.
Третій етап війни. У 1652 році відбулася битва на Урочищі-Батіг, в якій Хмельницький отримав блискучу перемогу. По дорозі під Батогом син Богдана Хмельницького Тиміш зустрів двадцятитисячне військо гетьмана Калиновського. Поляки зазнали нищівної поразки.
1 жовтня 1653 року Земський собор у Москві підтверджує приєднання Уктраїни до складу Росії. До України вирушила делегація з посольства на чолі з боярином Бутурліним, для подальших переговорів.
Але нове лихо чекало далі: обложене козаками у грудні 1653 року польське військо з корольом Яном-Казиміром вже готове було капітулювати, але поляків знову врятували татари, уклавши з ними сепаративний мир.
Хмельницький потерпів поразку і залишив поле бою. Це був завершальний етап війни.
С) Формування української держави 1648-1654 рр.
Хмельницький довго не міг вирішити, чий захист прийняти. Укласти союз із Україною хотіло кілька заідних держав, зокрема такі, як Швеція та Болгарія. Але у цих країнах була католицька віра, зовсім інша мова, а Україна ще не оговталася від панування Польщі. В Росії населення було було православним, тай взагалі, Росія була ближче доУкраіни духовно та культурно. На той час союз із Москвою, на думку українців, був найкращим виходом із даної ситуації. Укаїна була знесилена війною і могла бути завойована більш сильнішими державами.
8 січня 1654 року у м.Переяславі відбулася Переяславська Рада. На ній було досягнуто угоди про встановлення військового союзу між Україною і Московською державою, гарантовано захист московським царем України та збереження всіх прав і вільностей Української держави. Але цей договір не мав юридичеої сили, тому, що був усним.
У березні 1654 року українське посльство прибуло до Москви з проектом договору про військовій союз. Документ, що дістав назву “Березневі статути”, був поданий царю у вигляді чолобитної і мав одинадцять пунктів. В ньому було зазначено, що в Україні зберігається українська організація управління, адміністративно-територіальний поділ, шістдесят тисяч війська. Україна повинна була сплачувати податки в російську казну, гетьман присягався на вірність російському цареві і узгоджував з ним свої дії при заключенні міжнаподних договорів. На території України повинно було розквартирувати стотисячне російське військо з повним утримуванням.
Завантажити реферат