Але тодішнє громадянство поєднувала не тільки мова й віра. За найцінніший добуток української держави вважалось те, що в ній панує свобода. Коли московський уряд зажадав від Хмельницького, щоб він видав самозванця Акудинова, який шукав захисту в Україні, гктьман відповів: “ У нас воля всім. Вільно людині звідки-небудь прриїхати й жити безпечно, і видати її без дозволу війська не вільно”.
Простолюддя цінило свою державу за те, що вона дала йому волю й землю і підняла вище його громадську гідність. Історія зберегла лист Пилипа Уманця до московського воєводи 1653 року: “А що ваша милість писав до нас недавніми часами, що нам, простим людям не годиться до воєвод листів писати, - то з ласкою божою тепер н е п р о с т і, а л и ц а р і з а п о р о з ь к о г о в і й с ь к а !… Тепер у нас ні воєводи, ні старости, ні судді нема, - Боже дай, щоб здоров був Богдан Хмельницький, гетьман усього війська запорозького! У нас тепер пан полковник за воєводу, а пан сотник за старосту, а отаман городовий за суддю”… Цей невизнаний старшина розумів, скільки дала українському народові козацька держава.
Свіжо розбуджені націонльні ат державні почування знаходили яскравий вислів у тодішній козацькій історіографії. “Хай говорять про вашу лицарську хоробрість поля й долини, вертепи й гори, замки та гарматні пащі, - хай сповістять, з якою хоробрістю й геройською відвагою стояли ви за свої вольности проти ворогів, як визначилися ви на Жовтих Водах, під Корсунем, Пилявцями, Збаражем, Зборовом, Берестечком, Білою Церквою, Львовом, Замостям, Нестерваром, Баром, Кам’янцем, Батогом, Охматовом і на багатьох інших місцях…” – кличе Самійло Величко. А автор Історії Русів, дивлячись на поневолення України, в уста Богдана Хмельницького вкладає такі слова: “Ми підняли зброю не для якоїсь користи або пустої слави, а тільки в обороні нашої батьківщини, нашого життя і життя наших дітей… Всі народи, що живуть у світі, завжди боронили і вічно боронитимуть свого існування, свободи та власности, - навіть звірі, худоба та птиці боронять своїх леговищ, своїх гнізд і дітей своїх до останніх сил… Як же нам браття, бути нечулими й волочити тяжкі кайдани неволі в дрімоті й соромному невільництві, до того ще на власній своїй землі?!…”
Завантажити реферат