Вступ
Антична Греція, і особливо, Афіни, є яскравим прикладом того, наскільки складний шлях цивілізаційного розвитку, як важко первісній людині позбутися майже тваринного стану і стати частиною цивілізації.
Клімат і географічне положення Аттики не сприяли розвитку землеробства, і тому незабаром його витіснила торгівля. Здавна люди, що мають достаток, що володіють землею і мають знатне походження, стояли на верхній сходинці соціальної ієрархії. Люди незнатного походження, що не мають високих прибутків не мали і ваги в суспільстві. Але з розвитком торгівлі з'явилася безліч людей, що завдяки тільки своїй заповзятливості зуміли нажити собі статок. Вони були рівні землеробській, корінній аристократії за майновим критерієм, але не мали головну умову для одержання соціальних і політичних прав - знатне прізвище. Вони стали потужною опозицією. Зростання невдоволення нової торгової еліти в сполученні з невдоволенням простого народу, що знаходився в кабалі в хазяїв, погрожував вилитися в серйозне зіткнення. Виникла необхідність у появі при владі правителя, що не допустив би цього. І така людина з'явилася. Сучасники і послідовники шанували Солона за розважливість, чесність і справедливість. Він провів реформу, після котрої будь-яка людина незалежно від походження могла стати власником високого статусу, підвищуючи свій майновий ценз. Люди одержали стимул для роботи.
Короткі біографічні відомості
СОЛОН (Solon) (народився близько 640 - помер близько 560 р. до н.е.) - грецький державний діяч і поет. Був сином Ексекестида з афінського аристократичного роду Медонтидів, по материнській лінії був родичем майбутнього тирана Афін Пісістрата. Зіграв важливу роль під час довгої війни Афін із Мегарою за острів Саламін, закликаючи співвітчизників до боротьби в знаменитій елегії, із якої нам відомо декілька віршів. Близько 594 р. до н.е. був обраний архонтом і посередником, завданням якого було вирішення важкої політичної і господарської ситуації в Аттиці. Солон провів ряд господарських реформ, серед яких: скасування боргів, що лежали на селянських господарствах, і рабства за борги, грошова реформа, уніфікація мір і ваг, одержання афінського громадянства осілими тут чужоземцями, ремісниками і купцями. Ці реформи оздоровили сільське господарство і заклали основи розвитку ремесла і торгівлі. За основу політичних реформ Солон прийняв поділ населення, що уже існував, на чотири класи за майновою ознакою. У такий спосіб він знищив привілею по праву народження, а статок громадянина поставив у залежність від його участі в справах держави. Солон обмежив повноваження аристократичної ради Ареопагу на користь народного зібрання і Ради Чотирьохсот, що вибирається родовими філами. Він увів народний суд (heliaia), пом'якшив Драконові (за деякими джерелами - Драконтови) закони. Після проведення реформ Солон залишив посаду і виїхав із країни. Він здійснив подорож на Кіпр, у Єгипет і Малу Азію.
Зміст реформ Солона
Плутарх говорить, що “найбільш розважливі люди в Афінах, бачачи, що Солон, мабуть, єдина людина, за котрою немає ніякої провини, що не є спільником багатих у їхніх злочинах і в той же час не пригноблений злиднями як бідні, стали просити його взяти у свої руки державні справи і покласти кінець розбратам . ”. Афіняни любили Солона і довіряли йому, “ .прийняли з задоволенням: багаті - як людину заможню, а бідні - як чесну .”.
Належачи до тієї групи землевласників, джерелом існування якої були торгові операції, Солон не був зацікавлений у руйнуванні селянства, але, як аристократ, він був не схильний позбавляти знать її першості в державі. Тому він пішов на хитрість.
Солон обіцяв “незаможним розподіл землі, а людям багатим - забезпечення боргових зобов'язань”. Але він і не подумав задовольнити вимоги народу, що бунтує, цілком. Народних вождів, що вимагають перерозподілу, він назвав “такими, що вийшли на грабіж” і говорив, що він не може “ .рідних дати худим і шляхетним частку рівну мати”. Своїм завданням Солон бачив не задоволення вимог ворогуючих боків, а відновлення належного порядку в державі.
Солону доводилося лавірувати між обома боками. Сам він говорив, що йому доводилося “вертітися немов вовку серед зграї псів”.
У першу чергу Солон зробив так звану сисахфію (буквально - “струшування тягаря”). Признавалися недійсними всі процентні борги. Так само стали вважатися незаконними захоплення селянської землі під виглядом застави і скинулися заставні стовпи, що стояли на селянських ділянках. Всі ті, хто потрапив у боргову кабалу були звільнені й одержали свої ділянки. Відомо, що Солон навіть розшукував селян, що потрапили в рабство за кордоном, і викуповував їх за державний рахунок. З цього моменту боргове рабство в Афінах скасовувалося. Сисахфія була визнана Аристотелем найбільш демократичним заходом. Зміст її сам Солон пояснював так: “Буде тоді лише народ усього краще йти за вождями, коли не живе у вузді, не пригноблений вище сил”.
Зміни, зроблені Солоном, виявилися революційними. Селянська земля фактично належала землевласникам - аристократам, а самі селяни позбавилися свободи, так що Солон зламав сформовані соціальні відносини, після його реформ уся структура афінського суспільства стала іншою.
Солон вжив заходів і в інтересах торгово-ремісничого населення. Звільнення селян без грошей і інвентарю сприяло одержанню власниками майстерень дешевих робочих рук. Великим морським крамарям було вигідно залучення в Афіни як можна більшого числа фахівців - ремісників через величезний попит на афінський товар. У їх же інтересах особам, вигнаним із рідних держав, дозволено було селитися в Афінах і одержувати громадянські права. Крім того, особам, що вирішили назавжди зі своєю родиною переселитися в Афіни для заняття ремеслом, також були надані громадянські права. Звичайно, ці заходи викликали величезний приплив населення, і Афіни швидко перетворилися в державу з добре розвинутими торговими і ремісничими прошарками, а також торговими відносишенами.
Солон видав також закон, за яким батьки, що не навчили свого сина ремеслу, не мали права вимагати його підтримки в старості. Ця міра також повинна була збільшити число ремісників.
І, нарешті, заборона вивозу хліба з Афін, викликала падіння цін на нього, що було, звичайно, дуже невигідно заможним селянам і аристократам - землевласникам, але зате було вигідно крамарям і ремісникам.
Як видно з цих заходів, Солон дійсно став “першим простатом народу” (так говорив про нього Аристотель). Він багато чого зробив для того, щоб полегшити його положення, але не залишив без уваги і торгово-ремісничі шари.
З розвитком Афін як морської торгової держави старий розподіл суспільства на евпатридів, геоморів і деміургів став гальмувати розвиток економіки. У людей, що належали до нижчих класів, не було стимулу нарощувати свій добробут, тому що це нічого в їх правах не змінило б. Багатий, він залишався незнатним і безправним. Люди процвітаючі, але, такі що не мають знатного походження, часто ставали жертвами сваволі з боку менш заможних, але більш високого соціального статусу. При пануючій соціальній структурі неможлива була вільна конкуренція, а значить і ринкова модель розвитку економіки.
Завантажити реферат