Найважливішою умовою будь-якої діяльності людини є увага. Сама сутність життя потребує такого, що сигнал про значущість навколишніх предметів та явищ був для людини сигналом «Увага!».
Увага – це спрямованість та зосередженість психічної діяльності на об’єкти та явища зовнішнього світу, а також на думки, почуття, та процеси, що відбуваються всередині у нього.
Особливе значення надавав увазі як процесу, що спрямовує психіку людини на пізнання світу, К.Д.Ушинський. Він порівнює її з дверима, через які проходить усе потрапляє в душу людини із зовнішнього світу. На відміну від таких пізнавальних процесів, як відчуття, сприймання, мислення і пам’ять, увага свого особливого змісту не має. Утримуючи психіку в тому чи іншому напрямі, увага характеризує передусім динаміку психічних процесів і разом з тим вона невіддільна від них.
Увага людини має соціальну природу. Вона виникає в процесі праці і на основі праці.
Згідно з поглядами І.М.Сєченова, увага має рефлекторний характер. Її спрямованість на об’єкт є специфічною відповіддю організму на зміни в зовнішньому середовищі, які мають для людини важливе значення.
Основною спрямованістю уваги І.П.Павлов вважав спеціальну установку аналізаторів на сприймання об’єкта, що веде до створення у відповідній ділянці кори великого мозку вогнища з оптимальною збудливістю. Внаслідок цього порівняно легко створюються тимчасові нервові зв’язки.
У психології розрізняють відповідні види уваги.
За наявністю вольової регуляції розрізняють увагу мимовільну, довільну та після довільну. Увагу, зумовлену сильними, контрастними, значущими подразниками, що діють на людину яскравістю, несподіваністю, динамізмом, називають, мимовільною. Виникнення мимовільної уваги визначається фізичними, психологічними і психічними факторами. Мимовільна увага сприймається безпосередньо сприйнятими змінами в навколишньому середовищі. Увагу привертає все незвичне, тому що реакція на нього не ослаблена внаслідок зникнення. Мимовільну увагу може викликати сильний подразник: різкий запах, яскраве світло і барви, голосні звуки. Мимовільна увага триває, поки діють відповідні подразники.
Вияв довільної уваги пов'язаний з використанням вольового зусилля, тобто це вид уваги що виявляється у випадку, коли людина ставить перед собою певні завдання і намагається їх виконати. Довільна увага нерозривно пов’язана з мовою. Механізм функціонування довільної уваги – друга сигнальна система. Потреба в постійному вольовому зусиллі в деяких випадках відпадає. Так. У ході трудової або навчальної діяльності людина може захопитися своєю працею настільки, що потреба у вольовому спрямуванні уваги зникає. У подібному випадку довільна увага набуває нових рис – залишаючись свідомою, доцільною, вона, як і мимовільна, знімає напруження, захоплює людину і підтримує активну психічну діяльність. Це і є післядовільноа увага.
Увага може бути спрямована на зовнішні об’єкти або на внутрішній психічний і фізичний стан людини, її думки, переживання, спогади, фізіологічні відхилення. Залежно від цього розрізняють увагу внутрішню і зовнішню. Ці два види уваги пов’язані між собою і виступають в єдності. Характерними властивостями уваги є обсяг, розподіленість. Здатність до переключення, відволікання, стійкість, зосередженість, неуважність.
Від обсягу уваги в психологічній науці розуміють кількість предметів або явищ, які людина утримує одночасно в своїй свідомості. Кількість таких об’єктів залежить передусім від змісту матеріалу, інтересу особистості до нього.
Разом з тим людина здатна розподіляти свою увагу , при цьому вона одночасно може виконувати дві і більше дій. Рівень розподілу уваги залежить від освоєння людиною діяльності, автоматизації дії.
Здатність людини довільно і свідомо змінювати спрямованість своєї діяльності забезпечується переключенням уваги. Переключення уваги – це не що інше, як переміщення в корі великого мозку оптимального збудження. При цьому швидкість переключення уваги залежить від рухливості нервових процесів. У керуванні спрямованості уваги особливу роль відіграє внутрішнє мовлення.
Спрямувавши увагу на обраний об’єкт, людина відволікається від інших предметів і явищ. Таке відволікання уваги від інших предметів і явищ – найважливіша умова успішного сприймання обраного об’єкта. Тим часом у процесі навчання і виховання буває небажане відволікання, відвернення уваги, тобто зміна спрямованості уваги людини під дією сторонніх подразників.
Відволікання уваги, за думкою психофізіологів, відбувається за рахунок виникнення негативної індукції в корі великого мозку. Воно відбувається мимовільно.
Зосередженість уваги залежить від мотивації діяльності та індивідуальних якостей людини. Якісною характеристикою зосередженості уваги людини на об’єкті є рівень її концентрації. За високого рівня концентрації спостерігається захопленість людини діяльністю, яку вона виконує. Концентрація уваги змінюється в часі – періодично підвищується і знижується. Такі зміни називаються коливанням уваги.
Практична діяльність людини вимагає стійкості уваги. Людина, яка має стійку увагу, здатна досить довго, якщо це потрібно, зосереджуватися на обраному об’єкті.
В цілому якості уваги та її характеристики можна представити як єдину динамічну систему.
Особливо небажана у практичній діяльності медичного працівника неуважність. Неуважна людина постійно переносить свою увагу з одного об’єкта на інший, ні на чому не затримує її. При цьому можливі професійні помилки. У нормі неуважність у дорослих є наслідком втоми. В дитячому віці неуважність спостерігається частіше. Подолати її можна шляхом виховання особистості дитини
В цілому виховувати увагу – це означає формувати в людини вміння свідомо спрямовувати своє сприймання, мислення і дію відповідно до обраної мети. Для цього передусім треба зміцнювати волю, навчитися підкоряти свою діяльність почуттю обов’язку.
У клінічній практиці частіше за інші розлади уваги спостерігається підвищення відволікання. Хворим важко зосереджуватися на одному об’єкті або діяльності. Увага їхня не стійка, сторонні подразники, у тому числі й малоцікаві, можуть порушувати зосередженість уваги і діяльність хворого. Відволікання хворих буває настільки сильне, що вони не можуть зосередитися на запитаннях лікаря, постійно переключаються з однієї думки на іншу.
Відволікання уваги спостерігається при підвищеній втомлюваності, загальній слабості людини, зумовленій виснаженням нервової системи, тривалим і інтенсивним емоційним напруженням, надмірною розумовою працею. Воно може з’явитися після інфекції, інтоксикації, при травмах, пухлинах, склерозі судин головного мозку. Хворі з підвищеним відволіканням не можуть утримувати в свідомості одночасно більше одного, навіть добре їм знайомого предмета.
При ураженні лобових часток кори великого головного мозку спостерігається зниження здатності до переключення уваги. Переключення може бути настільки загальмоване, що хворий повторно виконує раніше виконану дію, не помічаючи цього.
Завантажити реферат