Повноваження, обов'язки і відповідальність президента. Відповідно до багатьох конституцій, президент користається недоторканністю, його не можна притягти до адміністративної відповідальності, карне покарання можливе тільки після відмови президента від посади (звичайно шляхом імпічменту). Однак президент, що добровільно іде у відставку, як правило, домагається прийняття закону або угоди про його невідповідальність. У багатьох країнах президенту може бути пред'явлений цивільний позов. Цивільні позови до держави також можуть бути звернені до президента як представника держави.
Президент має певні привілеї: свою резиденцію (звичайно не одну), особливий транспорт, включаючи літаки, охорону, свій штандарт-прапор, що є символом президентської влади. У багатьох країнах існує особливе звертання до президента. Грошове утримування президенту встановлюється законом парламенту і звичайно є найбільш високим серед посадових осіб.
Повноваження президента часто сформульовані однотипно в президентській, напівпрезидентській, парламентарній республіці, але насправді в їх здійсненні існує величезна різниця, зв'язана з особливостями форми правління. Президент має наступні повноваження:
1. Повноваження по представництву держави зовні й усередині країни. У цій якості він призначає дипломатичних представників, при ньому акредитуються зарубіжні посли, він призначає своїх представників у суб'єкти федерації деяких федеративних держав (наприклад, губернаторів штатів в Індії). Як посадова особа, зобов'язана зберігати єдність держави, він виступає з ініціативою єднальних процедур у суперечках між федерацією і її суб'єктами, між суб'єктами федерації, між палатами парламенту і т.д. Президент забезпечує узгодження функцій і взаємодію органів державної влади.
2. Повноваження у відношенні парламенту і здійснення ним законодавчої влади. Президент призначає дату виборів у парламент (у випадку закінчення терміну його діяльності або дострокового розпуску), скликає парламент на сесії (видає відповідний декрет, навіть якщо в конституції зазначені дати скликання сесій), може достроково розпустити парламент із призначенням нових виборів, підписує (санкціонує) закони і має право вето (відмову в підписі), публікує їх. Президент завжди має право тільки відкладеного вето, що може бути переборено повторним прийняттям закону парламентом (у більшості країн для цього необхідно кваліфікована більшість голосів, іноді досить абсолютної більшості голосів однопалатного парламенту або кожної з його палат). Як говорилося, президент промульгує закони. Він, як правило, має право законодавчої ініціативи (у США такого права в нього немає), у багатьох країнах може звертатися до парламенту з посланнями, які заслуховуються на спільних засіданнях палат і звичайно не підлягають обговоренню. У них говориться про цілі діяльності державних органів на майбутній рік, про необхідне законодавство (щорічні послання), про термінові заходи, які необхідно прийняти по найважливіших питаннях державного життя.
3. Повноваження по формуванню інших вищих органів держави. Президент призначає уряд самостійно або за пропозицією лідера партії більшості (коаліцій партій) у парламенті. У деяких країнах він призначає прем'єр-міністра (Україна) або міністрів (США) за згодою парламенту. Президент призначає багатьох вищих, а іноді і не тільки вищих, посадових осіб, наприклад суддів.
4. У сфері нормотворчої діяльності президент видає нормативні акти (укази, декрети, декрети-закони), скасовує акти органів виконавчої влади. Акти президента, що мають силу закону, звичайно видаються до прийняття закону по даному питанню, і з прийняттям відповідного закону вони втрачають силу. Такі акти видаються також як тимчасові міри, на основі делегування відповідних повноважень парламентом, у цьому випадку вони підлягають контролю останнього. Вони можуть видаватися і на основі регламентної влади. У парламентарній республіці акти президента мають потребу в контрассигнатурі. За загальним правилом, акти президента носять підзаконний характер, але на практиці можуть відігравати домінуючу роль (це залежить від впливу президента, від його особистих якостей), а в деяких державах Сходу вони ставляться на рівень закону або навіть вище його.
5. Повноваження по врегулюванню надзвичайних ситуацій. Президент вправі повідомляти надзвичайне, військове, облогове положення відповідно до прийнятого про це законом (на певний строк і під контролем парламенту), уводити президентське правління в суб'єктах федерації, здійснювати федеральну інтервенцію (утручання).
6. Повноваження по розпорядженню збройними силами. По конституції президент є головнокомандуючим із усіма наслідками, що звідси випливають. Він призначає вищий командний склад армії, привласнює вищі військові звання, відповідає за безпеку держави; при ньому звичайно створюється дорадчий орган - рада безпеки.
7. Як вища посадова особа президент призначає державних, службовців певних рангів.
8. Повноваження в сфері правового статусу особистості. Президент вправі приймати осіб у громадянство даної держави, дозволяти вихід із громадянства, зм'якшувати покарання, надавати помилування; він нагороджує орденами, медалями, привласнює почесні звання і т.д.
Президент є гарантом конституції, прав і воль громадян. Він уживає заходів по охороні держави.
Конституції передбачають обов'язки президента і містять певні заборони. Президенту забороняється будь-яке суміщення посад і мандатів, інші види робіт, участь у керівництві акціонерних компаній, придбання державного майна, іноді не дозволяється одержувати винагороду також за наукову, художню або літературну діяльність, якщо він займається нею. У деяких країнах президенти на період обрання припиняють членство в політичній партії, інші продовжують партійну діяльність. Нерідко президент може залишати країну лише з дозволу парламенту.[4;116]
При президенті створюються різні дорадчі органи, що допомагають йому здійснювати конституційні повноваження (Рада республіки в Бразилії, ради по економіці, з питань оборони й ін. при президенті Єгипту). Значення таких органів, наприклад ради безпеки, буває вище значення інших органів, передбачених конституцією. Президент має свої власні служби, апарат, канцелярію. Роль такого апарату особливо велика в напівпрезидентських і президентських республіках. У парламентарних республіках такий апарат невеликий і виконує менш значні функції.
Щодо повноваження монарха як глави держави - про це мова піде у наступному пункті.
3. Особливості правового статусу монарха.
Як правило, монарх (король, султан і ін.) є главою держави й одночасно главою виконавчої влади. На ділі, однак, уся повнота влади йому належить тільки в абсолютній монархії.Реально повноваженнями глави держави і глави виконавчої влади він користається в дуалістичній монархії, у парламентарній же монархії акти глави держави і глави виконавчої влади він здійснює зазвичай за вказівкою уряду.
Особливості правового статусу монарха:
· влада монарха незалежна від якої-небудь іншої влади, він панує (обмежено або абсолютно) по власному праву і вважається джерелом усієї державної влади;
Завантажити реферат