¾ на відшкодування збитків, заподіяних здоров’ю в наслідок порушення підприємствами, установами, організаціями, громадянами санітарного законодавства.
Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», затверджений 8 лютого 1995 року, основними принципами державної політики у сфері використання ядерної енергії та радіаційного захисту вважає:
¾ пріоритет захисту людини та навколишнього природного середовища від впливу іонізуючого випромінювання;
¾ гарантування безпеки під час використання ядерної енергії;
¾ відкритість і доступність інформації, пов’язаної з використанням ядерної енергії;
¾ участь громадян та їх об’єднань у формуванні державної політики у сфері використання ядерної енергії;
¾ забезпечення відшкодування радіаційного впливу;
¾ відповідальність за порушення правового режиму безпеки при використанні ядерної енергії;
¾ створення правового та фінансового механізму відповідальності експлуатуючої організації та ліцензіата перед громадянами за заподіяну ядерну шкоду та інші.
Закон України «Про поводження з радіоактивними відходами», затверджений 30 червня 1995 року серед основних принципів державної політики у сфері поводження з радіоактивними відходами називає пріоритет захисту життя та здоров’я персоналу і населення, навколишнього природного середовища від впливу радіоактивних відходів, прийняття рішень щодо розміщення нових сховищ радіоактивних відходів з участю громадян, їх об’єднань, а також органів місцевої влади та самоврядування (стаття 3). Порядок розміщення, проектування, будівництва та введення у експлуатацію сховищ або об’єктів по переробці радіоактивних відходів передбачає проведення державної екологічної експертизи, висновки якої повинні бути доступними для ознайомлення громадян та їх об’єднань.
Закон України «Про охорону атмосферного повітря», прийнятий 6 жовтня 1992 року (стаття 41) передбачає громадський контроль у галузі охорони атмосферного повітря, який здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища. В переліку можливих тут правопорушень звертається увага на положення про порушення прав громадян на екологічно безпечний стан атмосферного повітря та відмову від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, джерела забруднення, а також приховування або перекручування відомостей про стан екологічної обстановки, що склалася внаслідок забруднення атмосферного повітря. Будь-яких інших можливостей громадськості брати участь у прийнятті рішень у цій сфері Закон, нажаль, не дає.
Деякі правила з цього приводу містять інші екологічні закони України: «Про тваринний світ», «Про природно-заповідний фонд», а також Зелений Кодекс, Лісовий Кодекс, Водний Кодекс, Кодекс про надра.
У Законі України «Про тваринний світ», прийнятому 3 березня 1993 року закріплені права громадян у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу (стаття 9). Кожен громадянин України має право:
¾ на загальне і спеціальне використання і відтворення тваринного світу;
¾ мати у колективній або приватній власності окремі об’єкти тваринного світу;
¾ на компенсацію шкоди, завданої диким тваринам.
У Законі також передбачений громадський контроль у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, який здійснюється громадськими інспекторами охорони природи (стаття 53).
Закон України «Про природно-заповідний фонд України», прийнятий 16 червня 1992 року, надає громадянам такі права:
¾ на участь в обговоренні проектів законодавчих актів з питань розвитку заповідної справи, формування природно-заповідного фонду;
¾ на участь у розробці та реалізації заходів щодо їх охорони та ефективного використання, запобігання негативного впливу на них господарської діяльності;
¾ внесення пропозицій про включення до складу природно-заповідного фонду найбільш цінних природних територій та об’єктів;
¾ ознайомлення з територіями та об’єктами природно-заповідного фонду, здійснення інших видів користувань;
¾ участь у здійсненні громадського контролю заповідних територій та об’єктів, внесення пропозицій про притягнення до відповідальності винних у порушенні вимог природно-заповідного режиму.
Лісовий Кодекс України, прийнятий 21 січня 1994 року передбачає громадський контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів (стаття 27), участь громадян та їх об’єднань у цій діяльності.
Водний Кодекс України, прийнятий 6 червня 1995 року, надає громадянам та їх об’єднанням можливість брати участь у заходах щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів (стаття 11). Громадяни та їх об’єднання, зокрема, мають право:
¾ брати участь місцевими радами та іншими державними органами питань, пов’язаних з використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;
¾ за погодженням з місцевими органами самоврядування та іншими державними органами виконувати роботи щодо виконання і охорони вод та відтворення водних ресурсів за власний кошт та за добровільною участю членів об’єднань громадян;
¾ брати участь у проведенні спеціально уповноваженими державними органами управління перевірок виконання водокористувачами водоохоронних правил і заходів та вносити пропозиції з цих питань;
¾ проводити громадську екологічну експертизу, обнародувати її результати і передавати їх органам уповноваженим приймати рішення щодо розміщення, проектування та будівництва нових, реконструкції діючих підприємств, споруд, об’єктів;
¾ здійснювати громадський контроль;
¾ одержувати у встановленому порядку інформацію про стан водних об’єктів, джерела забруднення та використання вод, про плани та заходи щодо використання, охорони та відтворення вод;
¾ подавати до суду позови про відшкодування збитків заподіяних державі і громадянам внаслідок забруднення, засмічення і вичерпання вод.
Звертає увагу на себе той факт, що тільки у Водному Кодексі України прямо сказано про право громадян та їх об’єднань порушувати цивільні справи у суді про відшкодування збитків, як громадянам, так і державі.
У Земельному Кодексі України, прийнятому 13 березня 1992 року говориться тільки про участь громадян та їх об’єднань у здійсненні заходів, пов’язаних з використанням земель. Зокрема, у розгляді місцевими радами питань про використання земель та сприяння радам і спеціально уповноваженим органам державного управління в охороні земель і поліпшення стану природного середовища (стаття 16). Земельний Кодекс не передбачає можливості громадського контролю за охороною та використанням громадських земель.
Кодекс України про надра, прийнятий 27 липня 1994 року, надає громадянам та їх об’єднанням тільки право брати участь у здійсненні заходів щодо раціонального використання та охорони надр шляхом сприяння місцевим органам влади (стаття 12).
Завантажити реферат