Методики розслідування хуліганства

ЗМІСТ

Вступ…

Розділ 1. Кримінально-правова та криміналістична характеристика хуліганства, їх класифікація та елементи.

1.1. Кримінально-правова характеристика та класифікація хуліганства.

1.1.1. Поняття хуліганства.

1.1.2. Об’єкт злочинного посягання.

1.1.3. Об’єктивна сторона хуліганства.

1.2. Криміналогічна характеристика хуліганства.

1.2.1. Злочини, вчинені дорослими хуліганами.

1.2.2. Злочини, вчинені неповнолітніми хуліганами.

1.3 . Криміналістична характеристика хуліганства.

1.3.1. Місце, час, обстановка, спосіб скоєння хуліганства.

1.3.2. Предмет злочинного посягання.

1.3.3. Особистість потерпілого і злочинця (суб’єкт та суб’єктивна сторона).

1.3.4. Слідова картина.

Розділ 2. Методика розслідування хуліганства.

2.1. Поняття методики розслідування хуліганства, її мета та структура.

2.2. Першопочатковий етап розслідування та слідчі дії на цьому етапі.

2.2.1. Підстави до порушення кримінальної справи.

2.2.2. Типічні слідчі ситуації, виникаючі на цьому етапі.

2.2.3. Особливості порушення кримінальної справи.Приводи та першопочаткові слідчі.Огляд місця події, допит потерпілого та свідка.

2.3. Послідуючий етап розслідування.

2.3.1. Типічні слідчі ситуації.

2.3.2. Послідуючі слідчі дії.

2.4 Профілактична діяльність слідчого. Виявлення причин та умов сприяючих скоєнню данного виду злочину і міри по їх усуненню.

3. Висновок.

4. Література.

ВСТУП

Однією із злісних форм посягання на громадську безпеку і правопорядок є хуліганство. Воно відноситься до числа найбільш поширених злочинів, але на відміну від інших злочинів проти громадської безпеки, громадського порядку і здоров’я громадян. Хуліганство відрізняється множинністю форм свого прояву. Хулігани своїми протиправними діями найчастіше не тільки порушують громадський порядок, але і створюють небезпеку для оточуючих, завдають шкоди здоров’ю громадян, погрожують життю людей, і що найбільш страшне, вони це роблять безпідставно, тобто з хуліганських спонукань. Хуліганство охоплює велике коло протиправних дій – від лайки, нецензурних висловів до причинення тяжких тілесних ушкоджень та вбивства людей із хуліганських спонукань, підпалу будівль, пошкоджень засобів зв’язку і транспорту.

На підгрунті досвіду практичних працівників міліції та вивченні статистичних данних можно зробити висновок, що хуліганство являється своєрідною “початковою школою” злочинності. Хуліганство, як вид протиправного діяння, небезпечне для суспільства тим, що на грунті хуліганства скоюється ряд інших, більш тяжких злочинів. Хулігани часто перетворюються в злісних, а з них в хуліганів - гвалтівників, хуліганів – вбивць.

Вивчення причин рецидивної злочинності показало, що в середньому кожний четвертий злочинець – рецидивіст, засуджений за вбивство, згвалтування, розбій або грабіж, вперше був судимий за хуліганство.

Я вважаю, що ця проблема потребує значної уваги для вивчення та аналізу, щоб проводити заходи по попередженню та припиненню таких видів правопорушень.

РОЗДІЛ І

Кримінально-правова, криміналогічна та криміналістична характеристики хуліганства, їх класифікація та елементи.

1.1. Кримінально-правова характеристика та класифікація хуліганства.

Кримінальне законодавство визначає хуліганство – умисні дії, що грубо порушують громадський порядок і виражають явну неповагу до суспільства, супроводжуюче застосуванням насилля до громадян або погрозою його застосування, а також пошкодженням чужого майна.

Злістним визнається хуліганство, якщо воно скоєно групою осіб за попереднім зговором або організованною групою, пов’язано з опіром представнику влади або іншій особі, виконуючому обов’язки по охороні громадського порядку, особою раніше засудженою за хуліганство.

Особливо злістним визначаються хуліганські дії, скоєні з застосуванням знаряддя або предметів, які використовуються як знаряддя.

Визначення складу злочину шляхом встановлення в законі його об'єктивних і суб'єктивних ознак є однією з важливих гарантій обгрунтованого притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Заведення кримінальної справи може мати місце в тому разі, якщо є достатні підстави вважати, що в тих чи інших діях є ознаки складу злочину. Правильне встановлення складу злочину в діях обвинуваченого відіграє виключну роль у всій слідчій, прокурорській і судовій роботі.

З цього приводу В.Н.Кудрявцев правильно зауважив; „Для того. Щоб притягнути винного до кримінальної відповідальності і застосувати міру покарання, необхідно точно вказати, який закон ним порушений, який злочин вчинено. Це завдання і виконуються за допомогою кваліфікації злочину.*

В той же час кваліфікація злочину, передбаченого кримінальним законом, здійснюється шляхом характеристики чотирьох основних елементів суспільне небезпечного діяння, тобто об'єкта, об'єктивної сторони злочину, суб'єкта і суб'єктивної сторони злочину.

Об'єкт хуліганства. Об'єктом злочину прийнято вважати те, на що посягає злочин. В науковому розумінні об'єктом злочину є суспільні відносини, які охороняються кримінальним законом. Відповісти на питання, що є об'єктом хуліганства, значить встановити ті конкретні суспільні відносини, яким хуліганські дії наносять шкоду.

Об'єктом хуліганства - є громадський порядок в частині забезпечення спокійних умов суспільне корисної діяльності, побуту і відпочину людей. При вчиненні особливо злісного хуліганства (ч. З СТ.206 КК України) об'єктом є також здоров'я потерпілого.

Що слід розуміти під громадським порядком? Передусім необхідно зазначити, що питання про поняття громадського порядку відноситься до тих проблем, які ще недостатньо досліджені в юридичній літературі. Детальний аналіз поняття громадського порядку вимагає глибокого самостійного вивчення, що виходить за межі цієї роботи. Тому ми зупинимось лише на тих аспектах цього поняття, які мають відношення до розглядуваного нами питання.

*Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений.М.,1972,с.ІО.

Загальновідомо, що переважна кількість злочинів може порушити не одне, а декілька суспільних відносин. Хуліганство наносить шкоду не тільки громадському порядку, але і здоров'ю, честі та гідності окремих осіб, а також державній, громадській або особистій власності, але із цього не можна робити висновку, що всякі суспільні відносини, яким злочин може наносити шкоду, повинні розглядатись як об'єкт злочину.

З цього приводу вірно пишуть автори курсу кримінального права, що безпосереднім об'єктом є перш за все ті відносини , які даним злочином завжди порушуються або ставляться в небезпеку порушення, та що при хуліганстві завжди порушується громадський порядок, а здоров'ю громадян, власності та іншим відносинам шкода може бути і не нанесена. Тому дані автори роблять висновок, що безпосереднім об'єктом хуліганства є громадський порядок, а не інші відносини.

На сучасному етапі, майже всі криміналісти згодні з тим, що об'єктом хуліганства є громадський порядок. Таке розуміння об'єкта хуліганства є правильним, воно спирається на закон, тобто позицію ст. 206 КК України, із тексту якої видно, що хуліганство це дії, що грубо порушують громадський порядок.