Аналіз слідчої практики показує, що деякі злочини, особливо вчинені в співучасті, інколи пов'язані з іншими злочинними проявами, наприклад розкрадання державного і громадського майна - із хабарництвом, спекуляцією, приватною підпрємницькою діяльністю і деякими іншими посадовими і господарськими злочинами, а інколи з порушеннями правил про валютні операції; бандитизм - з розкраденням вогнепальної зброї. Криміналістична характеристика цих типових зв'язків злочинів між собою важлива для методики розслідування, оскільки узагальнені дані про подібні взаємозв'язки дозволяють повніше і глибше розкривати злочини, виявляти всіх співучасників.
Щоб успішно розкривати злочини, необхідно володіти також узагальненими відомостями про способи приховування злочину, механізми тайників, виготовлення або набуття фальшивих документів, нелегального зв'язку з співучасниками, типових прийомах, що ускладнюють застосування криміналістичної техніки і службово-розшукувальних собак, інших прийомах маскування злочинців. Дані про засоби нелегального зв'язку і способи маскування набувають особливого значення в розкритті групових злочинів. При цьому можуть бути успішно використані узагальнені дані про криміналістичні особливості співучасті в злочині, зокрема відомості про структуру злочинних груп, розподіл ролей між співучасниками, способи втягнення їх в злочинну діяльність, форми і засоби зв'язку, засоби конспірації, умови переходу на нелегальне положення і т.д. Відомості про всі ці обставини також повинні бути складником криміналістичної характеристики злочинів, тоому що успіх розкриття групових злочинів багато в чому залежить від криміналістичної характеристики співучасті.
Особа злочинця, як відомо, складає об'єкт кримінологічного дослідження і більшість типологічних даних про неї є елементом кримінологічної характеристики злочинів. Однак рамки кримінологічного вивчення особи злочинця обмежуються тими особистими особливостями, що необхідні для використання з метою попередження злочинів. Ряд особистих рис злочинців залишається за межами кримінологічної характеристики. Це в основному «професійні» навики злочинців, наприклад, навики кишенькових злодіїв, фальшивомонетників. Навики виявляються в певних способах і прийомах вчинення злочинів, залишають на місці злочину певний «почерк» злочинця. На місці вчинення злочину виявляються такі речові докази, що вказують не тільки на «професійні» навики злочинця, але і на інші його особисті якості: жорстокість, неосвідченість і ін. Це спостерігається, наприклад, в випадках вбивства, коли злочинець вдається до особливо жорстоких засобів вчинення злочину, виколює жертві очі, вважаючи, що в них фіксується особа убивці. Всі ці особисті особливості злочинців мають велике значення для розшуку і повинні бути віднесені до криміналістичної характеристики злочинів.
Елементом криміналістичної характеристики злочинів є також відомості про найбільш розповсюджені мотиви і мету вчинення даної групи (виду) злочинів. В деяких складах злочинів мотив і мета є необхідними ознаками суб'єктивної сторони навмисних злочинів (корисливий мотив при зловживанні владою або службовим положенням - ст. 165 КК; мета наживи при спекуляції - ст. 154 КК; мета збуту при виготовленні підроблених грошей або цінних паперів - ст. 79 КК і т.д.). В окремі же склади вони включені в якості кваліфікуючих ознак (зокрема, хуліганські мотивів і мета приховування іншого злочину при кваліфікованому вбивстві - пп. «б» і «е» ст. 93 КК) або пом'якшуючих обставин (наприклад, при вчиненні деяких військових злочинів). Деякі мотиви вказані в кримінальному законі в якості бтяжуючих та пом'якшуючих обставин (вчинення злочину з корисливих і інших низьких переконань, внаслідок збігу важких особистих або сімейних обставин, під впливом загрози або примушення або в силу матеріальної, службової або іншої залежності від винного). В перерахованих випадках елементами кримінально-правової характеристики злочинів є мотив і мета. Однак для більшості умисних злочинів це - не необхідні елементи суб'єктивної сторони і, отже, не входять в кримінально-правову характеристику. Проте в усіх випадках при розслідуванні мотив і мета повинні бути з'ясовані. Це має важливе значення не тільки для визначення судом покарання за вчинене, але і сприяє повному розкриттю злочини. Відомості про найбільш розповсюджені мотиви і мету вчинення тієї або інший групи (виду) злочинів використовуються при висуненні версій відносно суб'єкта і суб'єктивної сторони злочину, а також при організації цілеспрямованого пошуку злочинця. Слідча практика свідчить, що метою підпалів в ряді випадків є приховування розкрадання державного і громадського майна. Тому при розслідуванні пожежі, яка виникла, наприклад, в організації, що займається торговлею або на складі, де зберігалися товарно-матеріальні цінності, перевірка версії про підпал з метою переховати вчиненерозкрадення може навести на слід злочинців, сприяти повному розкриттю їхньої злочинної діяльності.
Отже, відомості про найбільш розповсюджені мотиви і мету вчинення злочинів, які не є елементами кримінально-правової і кримінологічної характеристик, повинні бути віднесені до криміналістичної характеристики злочинів. Її елементом повинні бути також криміналістично значущі дані про типові обставини, сприятливі провадженню конкретної групи (виду) злочинів. Вказані в ст. 64 КПК як обставини, що з'ясовуються по кожній кримінальній справі, ці дані цікавлять передусім кримінологів в плані профілактики злочинів. Однак ці обставини важливі і з криміналістичної точки зору, оскільки допомагають розкрити засоби вчинення злочину, виявити засоби використання злочинцями конкретних, місцевих умов з метою здійснення своїх злочинних намірів.
Криміналістична характеристика злочинів має і свій віктимологічний аспект. Дані про поведінку потерпілого від злочину нерідко допомагають розібратися в обставинах і причинах його вчинення, сприяють його успішному розкриттю. Виходячи на рівень криміналістичної характеристики злочинів окремих видів злочинів, узагальнені віктимологічні дані набувають особливого значення. Відомості про поведінку потерпілих в типових кримінальних ситуаціях, їхні діях, про зв'язок поведінки потерпілих з злочинними діями обвинувачених, про характерні об'єктивні прояви поведінки потерпілих перед початком і під час вчинення злочину (про сліди і інші зміни обстановки на місці пригоди і т.д.) успішно використовуються при побудові слідчих версій і плануванні розслідування. Тому типові віктимологічні компоненти кримінальних ситуацій - необхідний елемент криміналістичної характеристики злочинів.
Елементами криміналістичної характеристики можуть бути дані і про деякі інші особливості підготовки, вчинення і приховування злочинів, що використовуються з метою успішного їхнього розкриття. Слід лише ще раз підкреслити, що ці елементи, що утворюють криміналістичну характеристику, не повинні дублювати кримінально-правову, кримінологічну і інші види характеристик злочину. Криміналістична характеристика окремих видів злочинів тим змістовніша і цінніша для слідчої практики, чим більше і детальніше подані в ній елементи, що мають криміналістичне значення.
Завантажити реферат