Синтаксичні функції займенників

Зміст

 

Вступ

І Види займенників у сучасній німецькій мові та їх функції у реченні

ІІ Синтаксичні функції займенників в оповіданні Генріха Беля “Втрачена

честь Катерини Блум або: як може виникати і до чого може призводити влада”

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

В даній курсовій роботі ми намагаємося дослідити синтаксичні функції займенників в оповіданні Генріха Белля “Втрачена честь Катерини Блум або: як може викати і до чого може призводити влада

Ця тема розкриває перед нами різноманітний світ німецьких займенників: їхню структуру функції в реченні взаємозв’язок з іншими частинами мови

Досліджувана тема зацікавила нас також кількістю займенників у німецькій сучасній мові Це дає можливість розглядати німецький займенник не однобічно, з різних точок зору, вникнути в саму суть тієї частини мови.

Мета курсової роботи полягає в дослідженні синтаксичних функцій німецьких займенників в оповіданні Генріха Беля “Втрачена честь Катерини Блум або: як може виникати і до чого може призвести влада”.

Для досягнення мети курсової роботи необхідно виконати наступне завдання:

1 – вивчити теоретичну літературу з досліджуваної теми;

2 – виписати всі займенники з твору, та погрупувати їх за видами;

3 – проаналізувати займенники за синтаксичними функціями у творі.

Курсова робота складається з:

- І розділу “Види займенників у сучасній німецькій мові та їх функцій у реченні”, в якому проводиться теоретичний огляд літератури з досліджуваної теми та детальна класифікація займенників;

- ІІ-го розділу, який носить назву “Синтаксичні функції займенників в оповіданні Генріха Беля “Втрачена честь Катерини Блум або: як може виникати і до чого може призвести влада””. Тут аналізуються знайдені у творі займенники. Також визначаються функції займенників, проводиться кількісне співвідношення даних; це обґрунтовується прикладами з твору та власними прикладами;

- висновків, які дають можливість узагальнити виконану роботу, виділити найважливіші моменти проведеного дослідження, та вивести результати курсової роботи;

- списку використаної літератури, яка нараховує 10 позицій.

І. Види займенників у сучасній німецькій мові та їх функції у реченні

Займенник – це частина мови, яка вказує на предмет або ознаку, не називаючи їх безпосередньо. Займенники вживаються замість іменників, прикметників, числівників і залежно від цього виступають у реченні підметом, додатком, іменною частиною присудка або означенням [7.41].

Займенники у свою чергу поділяються на такі групи:

- особові займенники (Personalpronomen);

- присвійні займенники (Possessivpronomen);

- зворотній займенник (Reflexivpronomen);

- вказівні займенники (Demonstrativpronomen);

- питальні займенники (Interrogativpronomen);

- відносні займенники (Relativpronomen);

- неозначені займенники (Indefinitpronomen);

- безособовий займенник es (Das unpersönliche Pronomen es);

- взаємні займенники (Retziprokpronomen);

- заперечні займенники (Verneinende Pronomen);

- займенникові прислівники (Prominaladverbien) [7.41].

Деякі займенники вказують на іменникове значення (substantivische Pronomen). До них відносяться такі групи: особові, безособові, деякі неозначені та питальні, відносні займенники.

Інші вказують на ознаку (adjektivische Pronomen). Сюди належать присвійні, деякі неозначені, вказівні, деякі питальні речення.

Більшість займенників відмінюється за родами, числами та відмінками.

Вони є простими або кореневими: ich “я”, er “він”, mein “мій”. Похідних займенників мало. Деякі з них утворюються шляхом перетворення інших частин мови в займенник, наприклад: vile “багато”, wenige „небагато“ від прислівників viel, wenig).

Складних прислівників небагато. До них відносяться: derselbe “той самий”, derjenige „той“, jederman „любий, кожній“ [7.42].

Особові займенники - це займенники, які вказують на особу в момент мовлення. Вони виконують роль підмета в реченні, якщо відсутній іменник на місці якого в даному випадку стоїть особовий займенник:

Mein Bruder steht vor der Tür;

Er steht vor der Tür.

До особових займенників належить:

ich – я wir - ми

du - ти ihr - ви

er - він sie - вони

sie - вона Sie – Ви (форма ввічливого звертання)

es - воно

Деякі особові займенники мають одинакову форму, але різне значення. Особливо це стосується займенника sie;

Порівняймо: [3.69]

1) Sie arbeitet hier;

2) Ich sehe sie gut;

3) Meine freunde arbeiten in einem Werk. Sie arbeiten gut;

4) Genosse Iwanow, Ihre arbeit gefält uns sehr. Sie arbeiten gut.

Особовий займенник Sie вживається:

- при звертанні, якщо той хто говорить, з ним на – Ви (приклад 4);

- при звертанні до багатьох осіб, якщо той хто говорить, із кожним із них на – Ви, наприклад:

Der Professor sagte den Studenten: “Nächste Woche haben wir eine Konferenz und Sie müssen daran teilnehmen”.

Займенник іhr вживаєть призвертанні до багатьох осіб, якщо той хто говорить з кожним на – ти:

Der Lehrer sagte den Schulern: „Diese Regel kennt ihr noch schlecht. Ihr müsst sie noch einmal wiedergolen“ [3.69].

До присвійних займенників належить:

 

mein	meine	mein		мій	моя	моє
dein	deine	dein		твій	твоя	твоє
sein	seine	sein		його
ihr	ihre	ihr		її
unser	unsere	unser		наш	наша	наше
euer	euere	euer		ваш	ваша	ваше
ihr	ihre	ihr		їхній	їхня	їхнє
Ihr	Ihre	Ihr		Ваш	Ваше	Ваша