Визначення - логічна операція, що розкриває зміст імені. Визначити ім'я - це зазначити, які ознаки входять до його змісту. [3]
3.Значення визначень у науці та судженнях.
Поняття широко використовуються в нашім звичайному й особливо в науковому мисленні не тільки багато мислення різних безлічей об'єктів, але й для додання визначеності різним діям мислення. Уміння правильно, ясно й доступно формулювати визначення, вигідно відрізняє досвідченого оратора, автора наукового трактату, викладача від недосвідченого.
Визначення - логічна операція, що розкриває основний зміст поняття шляхом перерахування вхідних у нього простих ознак. Будь-яке визначення повинне вирішувати наступні завдання:
1. відрізняти предмети, що входять в обсяг даного поняття від всіх інших предметів;
2. указувати істотні ознаки предмета.
Поняття виражаються в мові за допомогою імен, тому визначення виконує ще одну важливу лінгвинистичну функцію - надає іменам точний зміст і значення. Зокрема, визначення деякого поняття, пов'язаного з ім'ям, дозволяє додати ім'я статус терміна певної області знань.
Термін – це ім'я, що виражає поняття, якому дане визначення. Наявність термінології - відмінна ознака наукової мови, а також всіх мов, що бідують в однозначному розумінні використовуваних слів і словосполучень, наприклад мова права. [1] Визначення - найбільш розповсюджений вид визначення, яку використовується в багатьох науках і, зокрема, у правових. Так, у теорії держави та права дається таке визначення республіки: "Республіка - форма правління (рід), при якій найвища державна влада надається виборному органу, що обирається на певний термін (видова ознака)". У цивільному процесі нотаріус визначається як службова особа (рід), яка затверджує чи засвідчує нотаріальні акти (видова ознака). У теорії держави й права й інших правових наук, розроблений спеціальний спосіб тлумачення правових норм, одержавши назву граматичного, або словесного тлумачення, ціль котрого - вияснить смисл юридичних норм. Щоб правильно застосувати правову норму до конкретного випадку, необхідно усвідомити її зміст. А для цього потрібно, насамперед, розкрити значення слів, у яких виражена норма права. У ряді випадків законодавець сам установлює значення слів, якими він користується. У тих же випадках, коли в законі немає вказівок на те, у якому значенні вжите те або інше слово, зміст слова встановлюється судовою практикою або правовою теорією.
Здатність слів виражати різні змісти, веде часом до неясності в міркуванні або аргументації. Тому в науці користуються словами - термінами (від латинського terminus - границя), що точно виражає зміст наукових понять. [2] Створення словників термінів, вивчення залежності між термінами (тезаурус) ґрунтується на логічній операції визначення понять. [1] Багатозначність термінів приводить до всякого роду непорозуміннях у суперечках, дискусіях, до помилок, як у мисленні, так і в практиці. Неточна термінологія приводить до невизначеності в мисленні, до зсуву понять, а через них - до зсуву явищ дійсності. [2]
Кожна наука має свою систему категорій, понять, які вже не можна узагальнити в межах даної науки. У логічній онтології є такі категорії, як предмет, властивість і відношення, а в логіку - такі категорії, як поняття, судження, умовивід, оскільки, якщо узагальнити судження й поняття "думка", те це виходить за межі логіки філософії. [1]
Дати правильне, чітке визначення означає розкрити сутність об'єкта, який визначається. Алі суть, як правило, не лежить на поверхні. Крім того, за суттю першого рівня завжди ховається більш глибинна суть іншого рівня, за нею - суть третього й так до нескінченності. Така можливість безмежного заглиблення в суть навіть простого об'єкта робить зрозумілими ті ускладнення, що постають на шляху визначення, і пояснюють, чому визначення, здавалося б, одних і тихнув самих мов змінюються з плином години. Поглиблення знань про ці речі призводить до змін уявлень про їх суть, а отже, і їх визначень.
Необхідно також враховувати певну відносність суті: істотне для однієї мети може виявитися вторинним з крапки зору іншої. Наприклад, у геометрії для того, щоб довести відмінні теореми, можуть використовуватись різні, такі, що не збігаються між собою, визначення поняття "лінія". І чи навряд можна говорити, що одне з їх розкриває більш глибинну суть цього поняття, ніж усі інші.[3]
Визначення повинно бути не тільки істинним за змістом, але й правильним за своєю структурою. Правильність визначення залежить від дотримання певних вимог до нього або правил визначення поняття:
1. Визначення повинно бути співмірним, тобто обсяг визначуваного поняття винний дорівнювати обсягу визначаючого (Dfd=Dfn). Інакше кажучи, обсяги Dfd та Dfn повинні знаходитись у відношенні рівнозначності. Якщо у визначенні обсяг визначуваного виявиться меншим, ніж обсяг визначаючого (Dfd<Dfn), то виникає помилка надто широкого визначення. Наприклад, "логіка - це філософська наука". У цьому визначенні Dfn ("філософська наука") значно більше за обсягом, ніж Dfd ("логіка"), бо поняття "філософська наука" включає в собі крім логіки й інші філософські науки - гносеологію, онтологію, етику тощо. Якщо ж обсяг визначуваного є більшим, ніж обсяг визначаючого (Dfd>Dfn), те така помилка називається помилкою надто вузького визначення. Наприклад, "логіка - філософська наука про форми правильного мислення". У цьому визначенні обсяг Dfd ("логіка") більший, ніж обсяг Dfn, бо крім логічних форм логіка вивчає й законі правильного мислення.
2. Визначення не повинно утворювати кола (латинське circulus vitiosus). Якщо зміст визначуваного поняття (Dfd) розкривається через визначаюче (Dfn), те таке визначення утворює коло. Наприклад, обертання визначається як рух навколо осі, а вісь - як прямий, навколо якої відбувається обертання. Розповсюдженим різновидом кола є тавтологія - неправильне визначення, у якому Dfn повторює Dfd. Наприклад, "злочинець - особа, яка вчинила злочин", "лінгвіст - фахівець у лінгвістиці", "диференційне рівняння - рівняння, яку містить у собі диференціал" тощо. Такі визначення називають визначеннями "того ж самого через ті саме"
3. Визначення повинно бути чітким та однозначним. Якщо поняття визначається через інше поняття, ознаки якого невідомі й воно саме потребує визначення, те виникає помилка визначення одного невідомого через інше невідоме (x df yабо "x per y"). Наприклад, "індетермінізм" - це філософська концепція, протилежна детермінізму", або "праві - ті, що лежить у протилежному до лівого, а ліве - протилежне до правого" тощо. Правило однозначності забороняє використовувати замість визначень метафори, порівняння тощо. Наприклад, "такт - це розум серця", "невдячність є різновидом людської слабкості". Такі вислови не є визначеннями.
4. Визначення не повинно бути заперечним. Заперечні твердження про предмет не розкривають суттєвих ознак предмета думки, а лише вказують на ті, чим не є даний предмет. Наприклад, "порівняння - не довід", "логіка - не математика", " будь-яку визначення є запереченням" тощо. Проте, на визначення заперечних зрозуміти це правило не розповсюджується. Наприклад, !безбожник - це людина, яка не визнає існування Бога", "безхазяйне майно - майно, що не має власника, або власник якого невідомий". Приведені визначення є правильними. Визначення поняття відіграє важливу роль у теоретичної, практичної, у науці, а не в судженнях. Виражаючи в стислому виді знання предмета, воно є істотним моментом у пізнанні дійсності.
Завантажити реферат