Зміст поняття, це сукупність суттєвих ознак предмета, тому розкрити зміст будь-якого поняття означає вказати на його суттєві ознаки. Логічна операція, що розкриває зміст поняття, називається визначенням, або дефініцією (від латинського definitio – визначення).
Поняття, зміст якого слід розкрити, називають визначуваним, або дефінієндумом; поняття, за допомогою якого розкривають зміст визначуваного – визначаючим, або дефінієнсом. Наприклад, у визначенні "логіка - філософська наука", визначуваним поняттям є "логіка", а визначаючим "філософська наука".
Розрізняють номінальні та реальні, явні та неявні визначення. Номінальним (від латинського nomen – ім'я), називають визначення, за допомогою якого замість опису якогось предмета вводитися новий термін (ім'я) або пояснюється значення терміна. Наприклад, "аспірант походити від латинського aspirantis - тої, що чогось прагне"; термін "експерт" означає досвідчений; "юстиція" походити від латинського justitia - справедливість, правосуддя тощо.
Реальним називається визначення що розкриває суттєві ознаки предмета. Наприклад, "експерт - фахівець з тієї або іншої галузі знань, якому органи дізнання, попереднього слідства, чи прокурор суд доручають здійснити експертизу", "юстиція - сукупність судових установ, їх діяльність (правосуддя), а також судове відомство взагалі. Номінальні та реальні визначення мають своєю метою: пояснити значення терміна або розкрити суттєві ознаки предмета. Якщо в реальному визначенні одночасно з розкриттям суттєвих ознак предмета вказується й на його походження, те таке реальне визначення можна перетворити в номінальне. Алі номінальне перетворити в реальне визначення, виходячи з його контексту, як правило, неможливо. Розрізняють також явні та неявні визначення.
Явними називають визначення, у яких Dfd та Dfn є чітко вираженими. Явні визначення завжди прямо вказують на суттєві ознаки предмета.
До них належать:
1. визначення через рід та видову ознаку;
2. генетичне визначення.
Визначення через рід та видову ознаку полягає в знаходженні найближчого роду для Dfd і відмітних ознак даного виду предметів. Воно, таким чином, складається з двох етапів.
Перший етап – підведення Dfd під найближче родове поняття. Наприклад, "Логіка (Dfd) - "філософська наука" (Dfn - найближче родове поняття). У родовому понятті міститься ряд суттєвих ознак визначуваного поняття, алі воно містить і ознаки інших філософських наук - етики, естетики, гносеології тощо. Тому нам необхідно вказати такі ознаки, які б належали тільки визначуваному поняттю.
Другий етап – введення видової відмінності, тобто ознаки, яка відрізняє визначуваний предмет від інших предметів, що входять у даний рід. Для логіки такою видовою ознакою є форми та закони правильного мислення. Ця ознака є відмітною (одиночною) для логіки, оскільки вона належить тільки їй. При посиланні на видову відмінність не завжди можна обмежитись однією ознакою. Наприклад, у кримінальному праві банда характеризується сукупністю чотирьох ознак:
1. об'єднанням щонайменше двох осіб;
2. наявністю зброї принаймні в один з них;
3. єдністю групи, сталістю злочинних зв'язків її учасників;
4. спільною метою учасників - скоєнням злочинів.
Тільки сукупність усіх чотирьох ознак характеризує банду.
Генетичне визначення – це визначення, у якому видова ознака вказує на спосіб походження, утворення чи побудови Dfd, який належить тільки даному предмету і не належить іншим. Наприклад, "коло, є криве, що утворюється рухом на площині крапки, яка є рівновіддаленою від центра"; "коло - фігура, що утворюється внаслідок обертання відрізка прямої навколо одного з його кінців"; "осадова порода - це порода, яка виникає внаслідок відкладів, що утворюються у воді" тощо. Зазначаючи спосіб виникнення кола, чи кола осадової породи, мі подаємо їхні суттєві ознаки. Отже, генетичне визначення є своєрідним різновидом визначення через рід та видову ознаку й тому підлягає всім тім правилам, що й це визначення.
За допомогою визначення через рід та видову відмінність можна визначити більшість наявних зрозуміти. Алі деякі з їх не можуть бути визначеними в такий спосіб. Не можна. Наприклад, через цей вид визначення розкрити зміст найбільш широких зрозуміти (категорій) даної науки, бо смороду не мають роду. Не можуть також бути визначеними через рід та видову ознаку поняття, які не мають видової відмінності. У цих випадках застосовують неявні визначення, або прийоми, подібні до визначення. "Воля – це здатність людини до активної діяльності у відповідності до своїх намірів, бажань та інтересів, у ході якої вона досягає поставленої перед собою мети"; "субстанція – об’єктивна реальність, що розглядається з боку її внутрішньої єдності", - це приклади неявних визначень. До неявних визначень належати визначення через посилання на відношення предмета до своєї протилежності. Це визначення використовується при розкритті змісту філософських категорій. Наприклад, "можливість та дійсність - співвідносні філософські категорії, що характеризують два основних етапи в становленні та розвитку предмета або явища".
Прийомами, подібними до визначення, є опис, характеристика, порівняння, розрізнення та остенсивне визначення.
Опис – найбільш точне та повне відображення ознак предмета (події, місця, особини тощо). Опис дає чуттєво-наглядний образ предмета, який людина може скласти за допомогою творчого чи репродуктивного уявлення. Опис включає як суттєві, так і несуттєві ознаки предмета.
Характеристика дає перелік лише деяких внутрішніх, суттєвих властивостей людини, явища, предмета, а не його зовнішнього вигляду, як це робиться за допомогою опису. Наприклад, "Аристотель - засновник перипатетичної школи у філософії, засновник логіки, автор "Аналітики"; "Декарт - засновник аксіоматичного методу в математиці, автор "Розмірковування про метод" та "Початок філософії" тощо.
Порівняння – прийом, за допомогою якого один предмет зіставляють з іншим, для якого схожа ознака є істотною і яскраво вираженою. Цей прийом використовують для образної характеристики предмета. Наприклад, "нирки - невеликі парні органи, що мають форму бобів"; "квітка гороху нагадує метелика"; "книги - вікна, крізь які людина дивуватися в життя" тощо.
Розрізнення – прийом, за допомогою якого виявляють ознаки, що відрізняють один предмет від іншого, або виділяють предмет з подібних до нього. Розрізнення може здійснюватися на підставі відсутності в даного предмета певної ознаки.
У науці та практиці широко використовується також остенсивне визначення. Остенсивним (від латинського ostendere – показувати, демонструвати) називають визначення, яку розкриває значення терміна шляхом демонстрації предмета, що позначається даним терміном. Такі визначення застосовуються для характеристики предметів, доступних безпосередньому сприйняттю. Наприклад, при ознайомленні з криміналістичною технікою демонструють предмети слідчих комплектів (прилади, інструменти, засоби чи фото кінозйомки тощо), позначаючи кожен предмет відповідним терміном. [4]
Завантажити реферат