Правове становище селянського (фермерського) господарства

За такими ж правилами, але за участю Рад народних депутатів вирішуються питання успадкування права кори­стування земельними ділянками, в тому числі при укла­денні договорів їх оренди.

6. Господарська діяльність та трудові відносини селянського (фермерського) господарства

Як і кожний підприємець, селянське (фермерське) господарство займається господарською діяльністю само­стійно. Головне в ній — виробництво та реалізація товар­ної сільськогосподарської продукції з метою одержання прибутків і розширення виробництва. Виходячи з цього принципу, господарство самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво, перероб­ку та реалізацію сільськогосподарської продукції. Воно на власний розсуд підбирає партнерів по економічних зв'язках і реалізації продукції, в тому числі й іноземних. Нарівні з сільськогосподарським виробництвом це господарство може займатися будь-яким іншим видом діяльності, не забороне­ним законодавством України. При цьому воно мусить до­держувати вимог ст. 40 Земельного кодексу України, згідно з якою власники земельних ділянок і землекористувачі зобов'язані забезпечувати ефективне використання землі відповідно до її цільового призначення і проекту внутрігос­подарського землеустрою, підвищувати й родючість, засто­совувати природоохоронні технології виробництва, не допу­скати погіршення екологічної ситуації, здійснювати комп­лекс заходів щодо охорони земельних ділянок.

З метою забезпечення своєї діяльності селянські (фер­мерські) господарства можуть набувати матеріально-тех­нічні ресурси в системі державних постачальницьких ор­ганізацій, які виділяються цільовим призначенням для цих господарств за рахунок ресурсів, передбачених для сіль­ського господарства. В умовах переходу до ринкової еко­номіки дедалі більше застосовується практика придбання матеріально-технічних ресурсів через бартерний обмін, вільну купівлю на біржах, у кооперативних і державних підприємств, приватних осіб.

Селянське (фермерське) господарство може брати тех­нічні засоби в довгострокову оренду і напрокат.

Ремонт і технічне обслуговування належних господарст­ву тракторів, іншої сільськогосподарської техніки та устат­кування, вантажних автомобілів, агрохімічне, зоотехнічне і ветеринарне обслуговування здійснюються агросервісними та іншими підприємствами і організаціями за цінами, роз­цінками і тарифами, встановленими для колективних і державних сільськогосподарських підприємств, а також ін­шими організаціями і громадянами за цінами згідно з домовленістю.

Одним з елементів захисту права власності селянсько­го (фермерського) господарства є його право самостійно розпоряджатися виробленою продукцією. Господарство мо­же на добровільних засадах укладати з державними, коо­перативними і громадськими організаціями, які здійснюють заготівлю і переробку сільськогосподарської продукції, до­говори на продаж своєї продукції, а також реалізовувати її будь-яким іншим споживачам і на колгоспному ринку.

Законом "Про селянське (фермерське) господарство" (ст. 21) встановлено, що продукція, яка продається цим господарством державним організаціям відповідно до укла­дених договорів, оплачується за державними заготівель­ними або договірними цінами і на умовах, передбачених для колективних і державних сільськогосподарських підприємств. Ціни на решту продукції господарство встанов­лює самостійно. При цьому воно повинно додержувати існуючих нормативів якості продукції, санітарних та інших вимог.

Постачання виробленої продукції на експорт, а також розрахунки з іноземними партнерами здійснюються відпо­відно до законодавства України.

У разі виробничої потреби селянське (фермерське) господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом, угодою). Трудові відносини в господарстві визначаються і регулюю­ться його членами, а щодо осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом, угодою), — законодавст­вом України про працю.

Доходи селянського (фермерського) господарства фор­муються за рахунок виручки від реалізації продукції (робіт, послуг), інших надходжень і використовуються чле­нами господарства на власний розсуд.

Селянське (фермерське) господарство здійснює облік результатів своєї роботи за господарський рік, веде звіт­ність. За подання недостовірної звітності голова господарст­ва несе відповідальність у встановленому порядку.

Основними працівниками в селянських (фермерських) господарствах повинні бути члени цього господарства. І лише «у разі виробничої потреби селянське (фермерське) господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом, угодою»(п.1 статгі 23 Закону про СФГ) . Таким чином, у господарствах можуть бути дві категорії його працівників: 1)члени СФГ та 2) не члени СФГ, тобто, так звані наймані працівники. Окрім того, окремі певні види робіт у СФГ можуть виконуватись і на цивільно-правових засадах (переважно на засадах договору підряду) .

Особливий правовий трудовий статус мають працюючи в ньому члени господарства. Його специфіка насамперед пов'язана з суб'єктним складом працюючих: отже йдеться про СФГ як про сімейно-трудове об'єднання осіб, а тому працювати в ньому повинні подружжя, іх батьки, діти та інші родичі, «які об'єдналися для роботи в цьому господарстві» (п.2 етапі 2 Закону про СФГ). Ці особи, будучі співвласниками майна, що є в господарстві, мають право самостійно встановлювати свій трудовий режим за загальною узгодженістю .

Трудові відносини членів СФГ визначаються і регулюються ними самими. Проте, таке регулювання практично обов'язково повинно бути, і знаходити свій офіційний вираз воно повинно або в Статуті СФГ, або (поза тим для великих господарств) і в Правилах внутрішнього (розпорядку селянського (фермерського) господарства. У цих правових документах слід встановити весь процес спільної праці, чіткий трудовий режим, періоди відпочинку, відпусток, заходи заохочення та дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання трудових обов'язків. Звичайно, враховуючи сімейно-родинний склад членів СФГ і презумпцію їх добрих взаємних стосунків, їх трудові права та обов'язки повинні розумно поєднуватись і суміщатись, що теж треба оговорити у зазначених документах .

При регламентації праці в СФГ необхідно всіляко враховувати особливості сільськогосподарської праці, її сезонний характер, органічний зв'язок з природними факторами тощо.

Таким чином, на членів селянських (фермерських) господарств не поширюється законодавство про працю (Кодекс Законів про працю). Проте, самостійно регламентуючи свій трудовий статус, вони можуть запозичити ідеї певних норм трудового законодавства .

У різних СФГ певні трудові відносини можуть регламентуватись по різному. Але, деякі загальні принципи при цьому повинні бути однаковими для всіх них. Так, наприклад, члени СФГ оплату праці одержують у наслідок розподілу натуральних і грошових доходів господарства, а не заробітну щомісячну плату у заздалегідь визначених розмірах .