Засідання Верховної Ради проводяться згідно з розкладом засідань. Рішення, за винятком процедурних, приймаються лише з питань, які віднесено до порядку денного засідання, крім випадків, встановлених Регламентом Верховної Ради. У разі порушення цієї вимоги прийняте рішення є недійсним, і Голова Верховної Ради не має права підписувати відповідний акт.
Засідання Верховної Ради відкривають, ведуть і закривають Голова Верховної Ради або його заступники. Якщо вони з будь-яких причин не здійснюють цього, то ці функції виконує один з голів комітету Верховної Ради, визначений Головою Верховної Ради, один з його заступників або ж обраний депутатами головуючий на засіданні. Під час обрання головуючого засідання веде найстаріший за віком присутній у залі засідання депутат. Те ж стосується й першого засідання новообраної Верховної Ради: „Перше засідання Верховної Ради України відкриває найстарший за віком народний депутат України” [1].
Перед кожним пленарним засіданням відбувається поіменна реєстрація депутатів з пред¢явленням посвідчення, персональної картки для голосування і з особистим підписом депутата. На початку кожного засідання Верховної Ради головуючий повідомляє про кількість присутніх (які зареєструвалися) депутатів, а також про тих, про яких відомо, що вони є відсутніми з поважних причин. Кожного робочого дня на початку першого засідання головуючий оголошує порядок денний на весь день роботи. Питання розглядаються в тій послідовності , в якій вони включені до порядку денного. Перед закриттям засідання робочого дня головуючий уточнює та оголошує порядок денний на наступний день пленарної роботи відповідно до розкладу засідань Верховної Ради.
Рішення парламенту з будь-якого питання приймаються, як правило, після його обговорення. Голосування депутати здійснюють особисто в залі засідань, або у відведеному для таємного голосування місці біля зали засідань.
Верховна Рада приймає Закони, постанови та інші нормативно-правові акти більшістю депутатських голосів від її конституційного складу, за винятком випадків, що передбачені Конституцією.
Рішення з питань парламентської процедури у ході засідання – процедурних питань – приймаються більшістю голосів депутатів, які взяли участь у голосуванні, крім випадків, передбачених законом.
Рішення Верховної Ради приймаються відкритим голосуванням за допомогою електронної системи підрахунку голосів та таємним голосуванням шляхом подачі бюлетенів.
Поіменне голосування проводиться за пропозицією будь-кого з депутатів, яку підтримало не менше 1/3 депутатів, які взяли участь у голосуванні. На голосування ця пропозиція ставиться першою серед інших пропозицій щодо способу голосування.
Під час розгляду й обговорення питань порядку денного надається час для доповіді (не менше 30 хвилин), співдоповіді (20 хвилин) і заключного слова (10 хвилин). Виступаючим у обговоренні надається 10 хвилин, для заяв, внесення запитів, резолюцій, виступів – 5 хвилин, для повторних виступів – 3 хвилини.
На пленарному засіданні ніхто не може виступати без дозволу головуючого. Промовець мусить виступати тільки –з питання, з якого йому надано слово; він не повинен вживати образливі висловлювання та нецензурні слова, закликати до незаконних чи насильницьких дій. Головуючий на засіданні має попередити промовця про неприпустимість таких висловлювань і закликів, або припинити його виступ, а в разі повторного порушення цих правил – позбавити його права виступу на поточному засіданні.
Здійснення кожної з функцій Верховної Ради – законодавчої, установчої, контрольної та ін. – називається процедурою, або процесом; кожна з них має свій порядок здійснення та власні особливості.
5. Законодавчий процес
Оскільки приоритетною функцією парламенту є саме законодавча, надамо короткий огляд законодавчої процедури.
Під час здійснення головної своєї функції парламент повинен дотримуватися чіткої визначеної у Конституції України та Регламенті Верховної Ради України процедури. інакше, прийняті закони, постанови та інші акти не матимуть юридичної сили.
Право подати до парламенту проект закону (право законодавчої ініціативи) мають Президент України, народні депутати України, Кабінет Міністрів України та Національний банк України.
Розгляд законопроектів у Верховній Раді Україні здійснюється, як правило, у трьох читаннях. Під час першого читання на пленарному засіданні парламенту обговорюються основні положення проекту закону. У разі схвалення законопроект спрямовується на доопрацювання у профільний комітет Верховної Ради, де він доопрацьовується з урахуванням пропозицій та зауважень народних депутатів. На другому читанні законопроект обговорюється постатейно, після чого або приймається у цілому, або направляється на доопрацювання у відповідний комітет парламенту. Логічним завершенням третього читання може бути прийняття проекту закону в цілому. За це повинні проголосувати не менше половини конституційного складу народних депутатів (226 або більше). У передбачених Конституцією України випадках (внесення змін до Конституції, законодавче встановлення державних символів) для прийняття рішення необхідна т.зв. "конституційна" більшість голосів (300 і більше народних депутатів).
Прийнятий парламентом законопроект підписується Головою Верховної Ради України, який невідкладно направляє його Президенту України. Протягом п'ятнадцяти днів глава держави може або підписати закон, або застосувати право вето, тобто, повернути його на повторний розгляд Верховної Ради зі своїми зауваженнями і пропозиціями. Для подолання вето Президента за законопроект мають віддати свої голоси не менше двох третин конституційного складу парламенту (300 і більше народних депутатів). У разі, якщо Президент України протягом п'ятнадцяти днів не повернув закон для повторного розгляду, він вважається схваленим Президентом України.
Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
ЗАКЛЮЧЕННЯ
На сьогоднішній день парламенти є рушійним фактором демократичного розвитку держав і гарантією проти диктатури. Організація влади на засадах парламентаризму надає можливість залучити до участі в управлінні державою найбільш підготовлених до цього представників народу. Парламенти діють від імені народу, виражають його волю та інтереси.
На відміну від органів виконавчої і судової влади, органи законодавчої влади приймають свої рішення відкрито, публічно. І хоча не можна не визнати, що й парламенти припускаються помилок, але ж безсумнівним є те, що без парламентів, без парламентаризму існування демократії неможливе. Тому питання сьогодні полягає не в доцільності парламентаризму, а в його вдосконаленні.
Розвиток сучасного українського парламентаризму здійснюється у руслі загальносвітових процесів і тенденцій. Одночасно йому притаманні й певні національні особливості, які зумовлено не тільки специфікою сучасних соціально-економічних процесів і державного устрою України, але й історичними передумовами та традиціями становлення парламентаризм в нашій державі.
Завантажити реферат