1.2. Класифікація конфліктів.
Розумінню природи конфліктів сприяє їх класифікація, що спирається на соціально-психологічні ознаки. Якщо розглядати конфлікт як протиборство, то треба виділити такі суперечності: суперечності пошуку, суперечності групових інтересів, суперечності особистих інтересів, суперечності нереалізованих очікувань тощо. Загалом, класифікація та типологізація конфліктів має важливу методологічну функцію. Вона не тільки визначає та впорядковує накопичені емпіричні факти, а й відіграє важливу роль у розв’язанні конфліктних ситуацій. Класифікувати конфлікти можна за такими ознаками: видом, тривалістю, змістом, ступенем впливу, типом вирішення, формами прояву, психологічним ефектом, наслідками, мотивами тощо.
А. Єршов пропонує при проведенні соціально-психологічних досліджень класифікувати конфлікти за такими ознаками: за джерелом, за змістом, за значущістю, за типами вирішення, за типом структури взаємин та інше.
Основною ознакою для класифікації конфліктів за М. Дойчем є співвідношення між об’єктивним станом справ та тим станом, який реально склався у конфліктуючих сторін. М. Дойч виділяє шість типів конфлікту:
1. “Реальний конфлікт” - це конфлікт, який об’єктивно існує й адекватно сприймається.
2. “Випадковий, або умовний конфлікт” - залежить від обставин, що можуть змінюватися, але ці обставини не усвідомлюються конфліктуючими сторонами.
3. “Зміщений конфлікт” - реальний конфлікт, за яким приховується інший, що є справжнім чинником конфліктної ситуації.
4. “Помилково дописаний конфлікт” - конфлікт, що помилково тлумачиться.
5. “Латентний конфлікт” - конфлікт, який має відбутися, але не виникає тому, що не усвідомлюється.
6. “Хибний конфлікт” - у цьому випадку реальних підстав для конфлікту не існує, об’єктивно його немає, але він виникає у свідомості конфліктуючих сторін через помилкове сприймання та розуміння ситуації.
Класифікацію конфліктів на підставі виділення причинно-мотиваційних зв’язків провела Н. Гришина. Вона виділяє типи конфліктів залежно від стосунків, визначених спільною діяльністю, потребою у спілкуванні та належності до певної виробничої структури. По-перше, це конфлікти, що є реакцією на перепони щодо досягнення соціально корисних цілей; по - друге, конфлікти, що виникають як реакція на перепони в досягненні особистих цілей (реалізація особистого потенціалу, прагнення до професійного зростання); по-третє, це конфлікти протидії окремих людей соціальним нормам, і, нарешті, по-четверте, конфлікти особистісні, зумовлені несумісністю індивідуальних психологічних рис. З функціональної точки зору класифікація конфліктів може будуватися за принципом доцільності - недоцільності . Згідно з цим принципом виділяють позитивні (конструктивні) та негативні (деструктивні) конфлікти. Конфлікт, є одним із яскравих проявів протиріччя, сам внутрішньо суперечливий. При з’ясуванні ролі конфлікту необхідно виходити з конкретної ситуації. Один і той самий конфлікт може бути деструктивний в одному плані та конструктивний в іншому, відігравати негативну роль на одному етапі та позитивну на іншому.
1.3. Структурні та динамічні характеристики конфлікту.
Також однією з численних характеристик конфліктів є його структурні та динамічні характеристики. Структурні характеристики конфлікту є статичними елементами, які могли б бути знайдені на “зрізі” конфлікту, а його динамічні характеристики пов’язані з тим які саме події відбуваються в конфлікті.
Структурні характеристики являють собою складові елементи конфлікту. Вони відображають компоненти, без яких його існування не можливе. Вилучення будь-якого компоненту із простору конфлікту або зводить його існування нанівець, або суттєво змінює характер конфлікту. До структурних компонентів конфлікту відноситься:
1. Сторони (учасники) конфлікту;
2. Умови конфлікту;
3. Предмет конфлікту;
4. Дії учасників конфлікту;
5. Результат конфлікту.
Розглянемо структурні компоненти докладніше.
Сторони (учасники) конфлікту.
Учасники конфлікту позначаються в термінах рольових позицій, в рамках яких здійснюється їх взаємодія в даній ситуації. Важливим - із точки зору виникнення і розвитку конфлікту вважаються інтереси учасників конфлікту, цілі, які вони переслідують, їх соціокультурні та індивідуально - психологічні особливості. Перехід учасників ситуації до конфліктної взаємодії починається з дії одного з них, того, хто проявляє ініціативу. Якщо і на інших стадіях конфлікту ініціатива дій частіше залишається за однією стороною, то вона може розглядатися як активна сторона, а інша – як пасивна.
Успішне вирішення конфлікту потребує врахування інтересів усіх учасників конфлікту. У цьому випадку важливо мати на увазі не тільки безпосередніх учасників – тих, між ким саме розвивається конфліктна взаємодія, але й інших осіб чиї інтереси можуть бути зачеплені даною ситуацією і чия позиція може мати вплив на результат конфлікту. Вцілому, вони можуть розглядатися як пасивні учасники конфліктної ситуації.
Умови конфлікту.
Під умовами конфлікту розуміють обставини чи фактори, що визначають його характеристики і можливості його виникнення. Умови конфлікту, що входять в число його структурних характеристик, включають у себе умови його виникнення і розвитку. Загалом, під умовами виникнення розуміють об’єктивні особливості зовнішньої ситуації, які вважаються суттєвими для виникнення конфлікту. Р. Дарендорф, описуючи причини соціальних конфліктів, пише про “технічні”, “політичні” та “соціальні” умови виникнення конфліктів. У виникненні соціальних явищ, як правило, суттєву роль відіграють суб’єктивні фактори, пов’язані з людьми. І в цьому випадку дуже важко чи навіть не можливо визначити ті фактори, які можуть розглядатися як необхідні чи достатні для виникнення конфлікту.
Причини виникнення конфлікту пов’язані якимись конкретними діями учасників ситуації чи обставинами, що виникли. Виявити причину конфлікту – це значить зрозуміти, що саме в діях чи поведінці учасників привело до переходу їх взаємодії в конфліктні форми.
До умов перебігу конфліктів відносять фактори, що впливають на його розвиток. Конфлітологи відносять сюди фактори ситуації – соціокультурний контекст конфлікту, безпосередній ситуативний фон розвитку даної конфліктної ситуації тощо.
Предмет конфлікту.
Іноді також його називають об’єктом – це те, що стає об’єктом протиріч, несумісних претензій сторін. Предметом конфлікту може бути конкретний об’єкт, конкретна можливість (наприклад, одна путівка в санаторій на двох) чи деяка ціннісне ствердження, що виключає думку іншого або притримування певних правил. Предмет конфлікту – це саме те, через що дискутують, те, що стає об’єктом переговорів або боротьби учасників взаємодії. Предмет конфлікту, як правило, пов’язаний з цілями конфліктуючих сторін, але не всі їх цілі в конфлікті мають зв’язок із предметом конфлікту.
Дії учасників конфлікту.
Структурним компонентом конфлікту, без якого він просто не може існувати, є також дії його учасників. У сукупності вони утворюють те, що називається конфліктною взаємодією. Взаємонаправленість та взаємообумовленість дій учасників дозволяє говорити не стільки про дії окремих людей, скільки про їх взаємодію. Конфліктна взаємодія, по суті, і є основним змістом процесу конфлікту.
Завантажити реферат