Стиль ухилення застосовується у випадках відсутності достатньої інформації, хоча дехто вважає цей стиль “втечею” від проблем і відповідальності, така поведінка може бути цілком конструктивною реакцією на конфліктну ситуацію.
Стиль пристосування означає, що ви дієте спільно з іншою людиною, не намагаючись відстояти власні інтереси. Цей стиль застосовується, якщо результати дуже важливі для іншої людини і не дуже суттєві для вас. Іноді людина діє в такому стилі тоді, коли співчуває іншому і намагається підтримати його. Стиль пристосування дещо нагадує стиль ухилення, якщо використовувати його як засіб відкладання вирішення проблеми. Але головна відмінність полягає в тому, що ви дієте разом з іншою людиною, ви робите те, чого вона прагне. Поступаючись, ви можете пом’якшити конфліктну ситуацію і налагодити стосунки.
Завдяки стилю співпраці людина бере активну участь у розв’язанні конфлікту й передусім захищає власні інтереси, але прагне при цьому до співпраці з іншими учасниками конфлікту. Цей стиль вимагає більшої внутрішньої роботи порівняно з іншими стратегіями. Спочатку треба виявити прагнення, цілі, інтереси обох сторін, а потім обговорити їх. Це найефективніший спосіб для задоволення інтересів обох сторін. Опоненти мають витратити на це певний час, з’ясувати свої реальні бажання, вислухати один одного і звичайно, відпрацювати варіанти вирішення проблеми. Стиль співпраці найважчий, але й найбільш ефективний.
Сутність стилю компромісу полягає у частковому задоволенні власних інтересів. Людина частково поступається іншим учасникам, але й вони роблять те саме. Такі дії можуть нагадувати співпрацю, але задоволення обопільних потреб відбувається на поверхневому рівні. Тут не аналізуються приховані внутрішні потреби. Стиль компромісу найбільш ефективний тоді, коли обидві сторони прагнуть одного і того ж самого, хоча розуміють, що одночасно задовольнити їхні інтереси неможливо. Найпоширеніше випадки його застосування: обидві сторони мають однакову владу та протилежні інтереси; треба швидко досягти рішення і не має часу для обговорення; інші шляхи не ефективні; компроміс дає змогу зберегти нормальні стосунки.
Звичайно, кожний з перерахованих стилів є ефективним тільки за певних умов. Важливо вміти адекватно і правильно використовувати кожен із них і робити свідомий вибір, враховуючи конкретні обставини. Найкращий підхід визначається конкретною ситуацією.
IV. Вплив особистісного конфлікту на міжособистісний
Як ми іноді помічаємо, часто наші внутрішні протиріччя та конфлікти впливають негативно на наші міжособистісні відносини з людьми. Бувають випадки, що ці конфлікти не усвідомлюються нами і коли вони приносять нам неприємності, ми не знаємо чому так сталося. Наведу приклад декількох неусвідомлених внутрішніх конфліктів та як вони впливають на міжособистісні стосунки. Іноді люди мають несвідоме бажання принижувати інших, але цей імпульс настільки неприємний для них, що вони ховають його за маскою доброзичливості та любові до оточуючих. Бувають й інші випадки, коли людина дуже потребує підтримки, розуміння, але коли їй пропонують це, вона відмовляється. І взагалі, в житті така людина тримає себе відчужено, не заводить друзів. Це трапляється ,насамперед, через надмірну гордість людини та возвеличення самої себе. Така людина вважає, що отримати від неї допомогу велика перевага, але прийняти допомогу вона не може, бо це її принижує.
Також, бувають випадки, коли людина із різноманітними комплексами прагне принизити іншого, бо за рахунок цього самостверджується. Прикладом цього може бути вчитель, який постійно принижує дітей, намагається довести їм, що вони нікчеми, тим самим стверджуючі своє “Я” в собі самому. Такі випадки дуже поширені, і тому дуже важливо не допускати подібних людей до роботи з колективом, групою чи класом, так як це впливатиме на їх роботу. Також можна розглянути принципово протилежний випадок, коли людина визнає свою беззахісність, слабкість і тому тягнеться до більш сильних людей, намагається завоювати їх любов, спертися на них, знайти підтримку і допомогу.
Іншим прикладом можна вважати людину із внутрішнім (часто неусвідомленим) бажанням страждати, тому вона або буде провокувати інших погано ставитися до себе, або ж безпідставно оцінювати їх поведінку як образливу для себе.
Цікавим прикладами внутрішніх конфліктів є суперечність між внутрішніми прагненнями слідувати набутим та знайомим з дитинства ролям поведінки (наприклад, дівчинка несвідомо прагне поводитися як її мати) та реально існуючою ситуацією.
Це лише декілька випадків наших внутрішніх конфліктів на міжособистісні стосунки. Звичайно, є й багато інших, але найважливішим є те, що потрібно вчасно виявити і вирішити той чи інший конфлікт, доки він не став для людини занадто гострим або навіть фатальним, що також може бути.
Висновки.
У даній роботі був проведений аналіз проблеми внутрішньо-особистісних та міжособистісних конфліктів. Були розглянуті теоретичні дослідження проблеми конфлікту, наведені класифікація конфліктів, їх структурні та динамічні характеристики та вплив особистісного конфлікту на міжособистісний.
Взагалі, конфлікт – це протиріччя, що важко вирішити, пов’язане з гострими емоційними переживаннями. При цьому в якості його форм виділяються внутрішньо-особистісні, міжособистісні та групові конфлікти.
Що стосується, внутрішньо-особистісного конфлікту, то загальна тенденція його дослідження полягає в переході до розгляданні конфлікту на рівні “часткового” індивіда, представленого мотиваційною, когнітивною і рольовою сферою. Можна з певністю стверджувати, що всі міжособистісні проблеми, що виникають у людини у відношенні з оточуючими інтерпретуються у психології через внутрішні конфлікти.
Міжособистісні конфлікти найкраще вивчати на прикладі сімейних і трудових відносин, де вони найбільш яскраво виражені. Також, в рамках діяльнісної сфери можна виділити рольові міжособистісні конфлікти.
Можна сказати, що, яким би не був конфлікт – міжособистісним чи внутрішньо-особистісним, найважливішим є його вирішення. При будь-якому конфлікті людина завжди повинна вибрати якесь одне рішення чи можливість з безлічі різноманітних. Це, звичайно, нелегко, особливо коли мова йде про вибір між двома непривабливими альтернативами.
На мою думку, людина, що здатна вирішити свої внутрішні конфлікти і проблеми, стверджує силу свого “Я” і є господарем своєї долі. Якщо вона може допомогти собі, то, звичайно, зможе допомогти й іншим, що дуже важливо, особливо для тих, хто працює з людьми. І ще потрібно відмітити, що через вирішення своїх проблем, людина глибше пізнає саму себе.
Список використаної літератури.
1. Ананьев Б. Г. “Людина як предмет пізнання”, Л., 1968;
2. Бёрн Э. «Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры», М., 1988 г.;
3. Братченко С. Л. «Межличностный конфликт как способ общения», Красноярск, 1990 г.;
4. Гришина Н. В. «Психологическая работа с конфликтами», С.-П., 1995 г.;
Завантажити реферат