– "елітарний" –усі члени суспільства отримують однакові блага, тобто має місце рівний розподіл благ між індивідами;
– "утилітарний" – товари і послуги розподіляються таким чином, що максимізувати загальну користь усіх членів суспільства, тобто дається більше благ тому, хто зуміє зазнати більшої насолоди від них; звичайно, якщо усі члени суспільства були б одинакові, то утилітарна і егалітарна позиції співпадали б;
– "Роулсіанський" (на основі концепції Роулса) – максимізується користність найбільш забезпечених осіб, що досягається за рахунок підвищення продуктивності та ефективності праці високооплачуваних робітників; у результаті створюються умови для більшого перерозподілу коштів на користь найбідніших членів суспільства;
– "ринковий" – справедливість встановлюється ринком: результати конкуренних ринкових процесів справедливі тому, що вони винагороджують тих, хто більш здібний і працьовитий; справедливою є така величина доходу, яка відповідає ефекту від вкладення праці і капіталу у виробництво, що визначено на основі основі ринкових критеріїв.
Поняття "соціальна справедливість" правомірно розглядати як важливу соціоекономічну цінність суспільства, без якої неможливо забезпечити ефективний економічний розвиток. Ідея відповідальності, адекватності, еквівалентності величини доходу витратам праці і капіталу становить основний зміст соціальної справедливості (чи несправедливості). Економічна діяльність людини, її результати, їх суспільна оцінка на ринку – ось основа соціальної справедливості, а зовсім не альтруїстична благодійність і абстрактний рівноправний розподіл. хто ефективніше працює і діє на ринку, той відповідно і більше отримує доходів.
Соціальна справедливість відображає оцінку реально існуючої системи розподілу і формування доходів, її становлення з оптимальними принципами організації сфери розподілу доходів і заробітку.
Сприйняття і оцінка справедливості в економіці носить відносний, а не абстрактний характер. Люди суб’єктивно визначають співвідношення отриманого доходу і загальних зусиль, потім співставляють його з доходами інших людей, які виконують аналогічну роботу. Якщо співставлення виявляє несправедливість – стимули до іношого виду економічної діяльності будуть знижуватися, виникає почуття образи і незадоволення.
Соціальна справедливість передбачає порівняльну, суб’єктивну оцінку людьми дійсного ("сущого") з точки зору його відповідальності повному ідеалу ("належному"). У цьому зв’язку можна говорити про те, що соціальна справедливість визначається системою оцінок і цінностей людей, моральними стандартами, тобто соціально–етичними вимогами до реально існуючих економічних відносин. Хоча оцінка справедливості тих чи інших економічних процесів носить суб’єктивний характер, проте вона при накладанні на об’єктивні умови є однією з суттєвих ознак вірності і обгрунтованості економічних рішень і заходів.
Справедливість з точки зору її етичного змісту не піддається більш–менш точному економічному визначенню. У цьому плані представники класичної ліберальної теорії заперечують саме поняття соціальної справедливості, яке передбачає нібито абстрактну досконалу модель розподілу. Уявлення про соціальну справедливість є, на їх думку, напіврелігійним забобоном, а її реалізація приводить до придушення економічної свободи особи. Соціальна справедливість, яка кимось впроваджується і забезпечується, не має нічого спільного з природним ходом економічного розвитку, прямо суперечить логіці об’єктивних процесів і не може у кінцевому підсумку вважатись виправданою з соціальної точки зору.
Постановка проблеми справедливоті в економічній сфері виправдана настільки, наскільки вона є природним наслідком розвитку економічних відносин.
Справедливість і рівність
Що ж традиційно мається на увазі, коли говориться про єдність рівності і справедливості? Навряд чи можна дати на це чітко визначену відповідь, оскільки ці поняття є дуже абстрактними і, як правило, вживаються в багатьох значеннях. Це ж стосується взаємозв’язку справедливості, рівності і свободи.
Прийнято виділяти три рівня розуміння суті рівності [6, с.69–70].
Перший рівень можна виразити формулою "Всі люди рівні перед Богом". Історично це був перший підхід до розуміння проблеми рівності. У релігійному контексті рівність означала, що люди – діти Бога, що в усіх нас одне і те ж божественно – людська сутність. Свобода при цьому як свобода індивіда – будувати своє життя за власним розсудом. Такий підхід до поняття рівності грунтувався на тому, що кожна людина є цінністю в собі, а всі люди наділені невід’ємними, даними від Бога, правами, на які ніхто не повинен зазіхати. Кожна людина має право діяти у власних інтересах і не може розглядатись як інструмент для досягнення цілей інших.
Другий рівень розуміння сутності рівності виражається ідеєю "рівності можливостей". Історично в США ця ідея виникла після заборони рабства. Йдеться про те, що ніхто не має права перешкоджати іншим використовувати свої можливості для досягнення своїх цілей, які вони ставлять перед собою. Найскладніша проблема тут у тому, що розуміти під "рівними можливостями". Якщо "однакові можливості", то ця ідея нездійсненна, адже люди відрізняються своїми генетичними та культурними характеристиками, інтелектуальними здібностями, у них різний життєвий шлях. Діти народжуються у різних сім’ях з неоднаковим рівнем доходів (багаті і бідні), соціальним походженням та місцем у суспільстві. Отже, вже від народження перед людьми відкриваються і неоднакові можливості. Причому ті можливості практично не можуть бути вирівняні потім.
Ідею "рівності можливостей" не можна тлумачити буквально. Її дійсний смисл краще можна виразити формулою часів Французької революції кінця XVIII століття: Une carriere onverte aux les talents (талантам усі шляхи відкриті). Ніякі соціальні перешкоди не повинні заважати людям досягти того положення у суспільстві, яке відповідає їх здібностям і до якого вони прагнуть. Можливості і шанси, які відкриваються перд людиною, повинні визначатись тільки її здібностями, а несоціальним походженням, національністю, кольором шкіри, релігією, статтю тощо.
При такому підході поняття "рівність можливостей" просто грунтовніше розкриває зміст ідеї перед законом.
Ідея рівності можливостей, як і ідея рівності перед Богом, не супуречить принципу свободи кожної лбдини будувати власне життя за своїм розсудом.
Третій рівень розуміння сутності рівності виражається ідеєю "рівності результатів". Йдеться про те, що всі повинні жити на одному рівні, отримувати однакові доходи, іншими словами "завершувати економічне змагання" з однаковими результатами. Проте саме таке розуміння рівності суперечить ідеї свободи.
У цьому плані можна привести цікавий приклад з казки Л.Керолла "Аліса в країні чудес". Після завершення бігу–змагань постало питання: "Хто ж переміг?" І тоді птах Додо проголошує таку фразу: "Перемогли всі! І кожен отримує нагороду". Але всі перемогти не можуть, інакше втрачається сенс змагання. Крім того, відразу ж виникає проблема – "А хто ж буде роздавати нагороду?" Роздавати нагороди буде держава (у казці нагороди роздає сама Аліса), що неминуче посилить еголітарні тенденції в розподілі і, як наслідок, звузить свободи громадян.
Завантажити реферат