Бідність

трудової діяльності й зайнятості взагалі. Усе це, зрештою, спричиняє значне збільшення невиправданих витрат, додаткове навантаження на бюджет і т.п.

І в цьому контексті проблема майнового розшарування в Україні набуває особливого звучання. Сам по собі рівень економічної нерівності в країні (принаймні, за офіційними даними) не надто високий — він більш-менш відповідає стандартам інших країн із перехідною економікою. Але при цьому, згідно з результатами опитування 2009 респондентів віком 18 років і більше, проведеного в грудні 2000 року в усіх регіонах країни Українським інститутом соціальних досліджень і центром «Соціальний моніторинг», наші співгромадяни переконані в кримінальному походженні значної частини існуючих сьогодні капіталів. Цим зумовлене масове неприйняття у своєму середовищі багатих людей, очікування серед загалу конфліктів між багатими й бідними та прагнення покарати тих, хто зумів сколотити багатство. За таких умов навіть не дуже значне розшарування спричиняє різко негативні наслідки.

Впадає в око й відсутність у країні «середнього класу», котрий є основним компонентом соціальної стабільності та прогресу. Представники цілого ряду фахових груп (лікарі, вчителі, вчені, інженери), які ще на початку перехідного періоду мали середні за національними стандартами доходи й відігравали стабілізуючу роль у суспільстві, нині здебільшого опинилися серед «нових бідних». А перехід значної частини високоосвічених людей з високими соціальними орієнтирами до групи, доходи котрої нижчі (чи трохи вищі) за межу бідності, може мати серйозні ускладнення. Маючи високий інтелектуальний рівень, такі люди істотно (хоча й не завжди очевидно) впливають на суспільну психологію, і їхня незадоволеність характером соціально-економічного розвитку, неминуча в умовах різкого падіння особистого рівня життя й соціального статусу, неодмінно позначається на соціальній ситуації.

Стосовно «нового середнього класу», появу якого пов’язували з реформуванням економіки, зокрема з приватизацією, то ця верства — за оцінками Інституту соціальних досліджень, близько 25% — ще зовсім невелика й не справляє належного впливу на розвиток суспільства.

Багатий і бідний вважають себе… бідними. Серед різноманітних форм бідності надзвичайно важлива так звана суб’єктивна бідність, визначена за самоідентифікацією. Важливість ця обумовлена її безпосереднім зв’язком із маргіналізацією суспільства, утриманськими настроями. Саме суб’єктивна бідність, формуючи неконструктивну, пасивну поведінку, сприяє зниженню економічної активності, ініціативи, прагненню до додаткових заробітків, до самозайнятості чи підприємництва. А це, в свою чергу, провокує готовність до сприйняття деструктивних ідей і протиправних дій. Адже, втрачаючи віру у власні сили, людина сподівається на чиюсь допомогу, чиїсь вказівки й урешті скоряється будь-якій політичній силі, яка належним чином натискає на больові точки.

Відповідно до даних 26 обстежень, проведених у 1994—2000 роках Українським інститутом соціальних досліджень і центром «Соціальний моніторинг», 75% населення вважають, що вони живуть гірше, ніж пересічна українська родина. А за даними загальнонаціонального соціологічного моніторингу, протягом уже восьми років здійснюваного вченими Інституту соціології НАН України, 2000 року 65% населення вважали себе бідними (1994 року таких було 47%). При цьому межу бідності в грошовому еквіваленті самі опитані визначають навіть нижче від мінімальної пенсії чи мінімальної зарплати й межі, розрахованої, виходячи з результатів наукових досліджень.

«Бідність - не пороть.»

28 липня 2001 року. Фондом «Общественное мнение» в Росії було проведено всеросійське опитування міського і сільського населення. В ньому приймало участь 1500 респондентів. Респондентів запитали, що таке бідність у їхньому представленні, яких людей вони могли б назвати бідними. Відповіли на запитання 93% росіян.

Більш третини усіх відповідей зводяться до того, що бідність - це важке матеріальне становище, коли "взагалі немає засобів до існування" ("істи чогось, вдягти чогось"; "ті, хто не живе, а виживає"; "кому не вистачає грошей на нестатки першої необхідності") - 37%.

Чверть опитаних (26%) називає бідними людей, що одержують невеликі пенсії, зарплати і виплати, "усіх, у кого доход менше прожиткового мінімуму" ("які живуть на 300 - 400 рублів на місяць"; "хто за свою працю одержує менше споживчого кошика").

Трохи менша частка респондентів (23%) називає категорії громадян, яких можна зарахувати до бідного. На думку учасників опитування, це насамперед пенсіонери ("ветерани, люди похилого віку"), робітники і селяни ("заводські робітники"; "селяни бідні донезмоги нікуди"), члени багатодітних родин, інваліди, бомжі, біженці, "інтелігенція": лікарі, учителі, "працівники культури".

Ще 17% респондентів фактично називали причини бідності. Так, 11% відзначили, що бідно тих людей, у яких немає роботи, "безробітні" ("є сили працювати, але немає можливості знайти роботу"). А 6% респондентів вважають, що бідні - ледарі, "люди, що не хочуть працювати" ("бідняк - це завжди ледар"; "бідність - лінь, бідна людина - ледача людина").

Глянули на проблему бідності з філософської точки зору 2% опитаних. Під бідністю вони мають на увазі убогість духу ("це бездуховність"; "бідні люди порожні душевно"; "відсутність любові"; "людина без віри - жебрак"; "моральний каліка ніколи не стане багатою людиною").

На питання "ЯК ВИ ДУМАЄТЕ, ЯКИЙ ВІДСОТОК ЖИТЕЛІВ РОСІЇ Є БІДНИМИ ЛЮДЬМИ?" відповіли 93% росіян. При цьому кожен десятий упевнений, що біля третини жителів у Росії бідні. Кожен четвертий (24%) - що від третини до половини росіян живуть за рисою бідності. А переважна більшість (60%) опитаних вважають, що бідно від 50 до 100% росіян.

Бідні в багатій країні

В ОСТАННІ роки улюблена тема для розмов - українська бідність. Нинішня фінансово-економічна криза тільки більше підхльоснула її. Соціологи лякають страшними цифрами: виявляється, українське населення знаходиться за рисою бідності. Це тим більше парадоксально, що, по оцінках ООН, в Україні зосереджено більш 50% світових природних багатств, Україна - країна суцільної письменності населення і займає одне з перших місць у світі по числу фахівців з вищою і середньою технічною освітою на кожну тисячу чоловік. Ті іноземці, що добре знають нашу країну, вбачають у цьому парадокс: бідні в багатій країні.

Зараз багато психотерапевтів затверджують, що кожна дія людини - це вибір. Бєдний- це той, хто відмовляється керувати тим, що має. Людина може мати зовсім невеликий клаптик землі, нехай навіть шістьма сотками, але тільки вона вирішує, що на цьому клаптику повинне рости, як розпорядитися врожаєм. Адже вона - Хазяїн. Потрібно тільки усвідомити це.