Статистика галузі

Суть цієї класифікації полягає в тому, що всі витрати групуються за ознакою спільності їх виробничого призначення.

У різних галузях промисловості використовується різна за своїм складом номенклатура калькуляційних статей, що зумовлено особливостями форму­вання у них собівартості.

Структура собівартості продукції за статтями калькуляції відбиває спів­відношення затрат у повній собівартості: що витрачено, куди витрачено і на які цілі спрямовані кошти. Вона дозволяє виділити витрати кожного цеху чи підрозділу підприємства (об'єднання), що є необхідною умовою ведення госпрозрахунку.

Якщо у кожному елементі об'єднуються лише однорідні витрати, то у статтях калькуляції - тільки деякі є однорідними, а більшість з них включа­ють різні види видатків, тобто є комплексними.

До однорідних належать статті калькуляції, які включають витрати на сировину і матеріали, покупні вироби, напівфабрикати і послуги виробничого характеру, паливо і енергію на технологічні цілі, заробітну плату вироб­ничих робітників та відрахування на соціальне страхування.

Решта статей калькуляції «Витрати на підготовку і освоєння виробництва», «Видатки на утримання і експлуатацію устаткування», «Цехові витрати», «Загальнозаводські витрати», «Інші виробничі витрати» є комплексни­ми, оскільки вони об'єднують кілька елементів витрат (матеріали, амортиза­цію, заробітну плату). Витрати, які відносяться на ці статті, розподіляються між окремими видами продукції лише опосередковано (шляхом застосування коефіцієнтів чи інших показників).

За характером участі у виробничому процесі витрати підприємства поді­ляють на основні і накладні. До основних належать витрати, які безпосеред­ньо пов'язані з виробництвом продукції. Накладними називають витрати, які пов'язані з управлінням, організацією, технічною підготовкою і обслуго­вуванням виробництва.

За способом віднесення витрат на собівартість окремих виробів їх поді­ляють на прямі і непрямі.

Прямими називають витрати, які безпосередньо пов'язані з виготовленням певних виробів і включаються у собівартість продукції прямою лічбою: наприклад, витрати сировини чи основних матеріалів. До непрямих належать витрати, які розподіляються між окремими видами продукції умо­вно, пропорційно будь-якому виду прямих витрат. До них відносять загальноцехові, загальнозаводські і позавиробничі витрати. Ділення витрат на пря­мі і непрямі пов'язано із складанням калькуляції собівартості і має значення для тих підприємств, які випускають кілька видів продукції.

Залежно від обсягу виробництва витрати поділяються на змінні і умов­но-постійні.

Змінні витрати зростають або зменшуються в абсолютній сумі залежно від обсягу виробництва. Частина з них змінюється прямо пропорційно до динаміки обсягу виробництва (затрати на сировину, основні матеріали, заро­бітну плату виробничих робітників).

Умовно-постійні не залежать або мало залежать від зміни обсягів виро­бництва (наприклад, заробітна плата працівників апарату управління підпри­ємством, величина амортизаційних відрахувань, витрати на охорону праці).

Фінансова та статистична звітність

підприємницьких структур.

Особливістю розбудови країн з ринковою економікою є зростання ролі фінансів як найважливішої підойми інтенсифікації виробництва, забезпечен­ня його самоокупності, посилення режиму економії, мобілізації внутрігоспо­дарських резервів, ліквідації непродуктивних витрат і втрат.

Фінанси підприємств, об'єднань і організацій визначають процес ство­рення валового внутрішнього продукту та національного доходу, їх обсяг і структуру, процес їх розподілу та кінцевого використання. Вони активно впливають на процес виробництва та реалізації продукції, формування фі­нансових ресурсів, найповнішу мобілізацію внутрішньовиробничих резервів. Фінанси підприємств і організацій є основою загальнодержавних фінансів: грошові нагромадження - основне джерело формування загальнодержавних, фінансових ресурсів, фінансування розвитку всіх галузей народного господарства. А отже, від стану фінансів підприємств і організацій залежить стійкість і стан всієї фінансової системи держави.

Грошові відносини, які в сукупності складають фінанси галузей, фор­муються у процесі:

• виробництва і реалізації продукції між підприємствами, об'єднаннями, постачально-збутовими і іншими організаціями;

• виплати заробітної плати і використанні фондів матеріального стимулювання між підприємствами і їх робітниками;

• розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів (прибутку, амортизаційних відрахувань, оборотних коштів та інших) між підприємствами і вищими організаціями;

• платежів у бюджет і при одержанні асигнувань з бюджету між підприємствами і фінансовою системою держави;

• залучення і погашення банківських коротко- і довготермінових позик між підприємствами і кредитною системою.

Отже, фінанси підприємств і організацій - це сукупність економічних (грошових) відносин, що об'єктивно виникають у процесі утворення, розподілу і використання фондів грошових коштів, необхідних] для обслуговування кругообігу засобів у процесі виробництва і реалізації продукції, утворення різних фондів та здійснення грошового контролю за їх господарською діяльністю.

В цьому зв'язку роль статистики фінансів як найважливішого важеля в і управлінні фінансово-господарською діяльністю підприємства, об'єднання постійно зростає.

Основними показниками статистики фінансів є:

ü затрати на виробництво і реалізацію продукції;

ü виручка від реалізації продукції;

ü забезпечення підприємства основними і оборотними фондами, тобто основним і оборотним капіталом;

ü показники оборотності оборотних засобів (оборотного капіталу);

ü прибуток і рентабельність;

ü ефективність використання банківського кредиту і його матеріальне забезпечення;

ü стан і динаміка дебіторської та кредиторської заборгованості.

Значна частина перерахованих показників розглянута раніше, тому в да­ному розділі висвітлюються лише показники статистики оборотних засобів, прибутку і рентабельності як найважливіші показники господарської діяль­ності підприємств. Досягти певних фінансових результатів можна за умови забезпечення виробництва відповідними матеріальними і фінансовими ре­сурсами, значну частину яких становлять оборотні засоби. Завдяки їх оборот­ності забезпечується одержання прибутку. Прибуток - це важлива економіч­на категорія, яка являє собою чистий дохід підприємства. Завдяки йому здій­снюється розширене відтворення, фінансується будівництво нових підпри­ємств та розширення діючих. За рахунок прибутку здійснюється також по­криття додаткової потреби в оборотних засобах, фінансуються затрати на розвиток науки і техніки, створюються різні фонди. Прибуток - це одне з ос­новних джерел формування бюджету держави.

Важливим принципом господарського розрахунку виступає принцип зі­ставлення результатів з затратами, що зумовлені їх одержанням. Тому поруч з показником прибутку визначають рівень рентабельності, який обчислюють діленням відповідних сум прибутку на поточні затрати чи авансові ресурси. Таким чином, якщо прибуток характеризує госпрозрахунковий ефект діяль­ності підприємств, то рентабельність відбиває ефективність застосованих у виробництві ресурсів чи затрат.