Облік формування елементів затрат загальної відомості

Якщо готова продукщя оцінюється не за фактичною собівартістю, то відокремлено від фактичної собівартості облікується відхилення. В кінці місяця ці відхилення у відповідній долі розподіляються між за­лишками нереалізованої продукції і реалізованими ви­робами.

Оцінка продукції за "твердими" обліковими цінами дає можливість вести постійне спостереження за кількісними та вартісними параметрами процесів випу­ску та реалізації продукції. Тверді облікові ціни є основою

побудови бухгалтерського обліку готової продукції на

складах за оперативно-бухгалтерським методом. Система рахунків. Планом рахунків для обліку наявності та руху готової продукції, що має кількісні та якісні характеристики та складується, передбачено рахунок № 40 "Готова продукція", що за своїми характери­стиками та структурою є аналогічним рахунком № 05 "Матеріали".

Побудова обліку наявності та руху готової продукції повністю ідентична побудові обліку матеріали), тому тут не наводиться.

ОБЛІК ВИПУСКУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІї ТА ВИЗНАЧЕННЯ ЇЇ ФАКТИЧНОЇ ВИРОБНИЧОЇ СОБІВАРТОСТІ

Облік випуску готової продукції. У залежності від виду готової продукції випуск її відображається в обліку по-різному. Якщо продукція має речовий харак­тер (вибір), то її буде передано на склад. Отже у цьому випадку на підставі первинних документів (накладних тощо) у бухгалтерському обліку будуть зроблені записи.

Перший запис (А) роблять на підставі даних первин­них документів за поточними обліковими цінами. Другий (Б) — на підставі розрахунку фактичної виробничої собівартості готової продукції, тобто калькуляційних розрахунків.

Якщо продукщя не здається на склад, а її передають покупцеві або вона не має натуральних параметрів (ро­бота, або послуга), то факт її випуску відображається в бухгалтерському обліку.

Розрахунок (калькулювання) фактичної вироб­ничої собівартості продукції. Калькулювання — це визначення розміру витрат в грошовому виразі, які при­падають на калькуляційну одиницю. За допомогою калькулювання обчислюють собівартість придбаних ма­теріалів, виконаних робіт, готової продукції тощо.

Для правильного відображення в обліку вартісних параметрів (харатеристик) продукції, потрібно викона­ти калькуляційні розрахунки по визначенню її фактич­ної собівартості Для того щоб калькулювати фактичну собівартість готової продукції, потрібно визначити її кількісні та якісні параметри, що досягають при обліку випуску продукції.

Фактична собівартість продукції необхідна для виз­начення фактичних результатів діяльності господарст­ва, ціноутворення, визначення ефективності техно­логічних та організаційних рішень, встановлення раціональності затрат тощо. При побудові обліку затрат за нормативним методом обов'язково обчислюють норма­тивну собівартість продукції. Собівартість продукції розраховується за калькуляційними елементами •-статтями затрат. Статті затрат — це галузевий аспект побудови обліку, на різних підприємствах вони можуть бути різними і залежать від потреб управління.

Якщо об'єкт калькуляції собівартість продукції (ви­робу, послуги або роботи), то калькуляційними одини­цями стосовно готової продукції можуть бути сукупна собівартість, тобто собівартість усієї продукції, яку випустило господарство, його виробничий підрозділ (цех, бригада, дільниця тощо); собівартість натуральної одиниці виміру — кількісної (шт. тощо) або якісної (сухі речовини, вологість тощо). Ці одиниці виміру виступають послідовно у калькуляційному. Для того щоб обчислити собівартість окремого виду продукції, потрібно знати собівартість сукупної продукції. Неможливо визначити собівартість натуральної одиниці виміру, якщо попередньо не визначена собівартість окремого виду продукції. Вищенаведене підтверджує те, що калькулювання собівартості продукції — це процес, який складається із трьох послідовних етапів (рис. 7).

Разом з тим слід мати на увазі, що калькуляційний процес, описаний на рис. 7, не включає усієї складності калькуляцій в господарстві, оскільки крім основної продукції господарство повинне калькулювати також продукцію допоміжного виробництва, яка використовується основним виробництвом, а також калькулювати напівфабрикати, якщо вони випускаються для реалізації.

Собівартість продукції обчислюється за допомогоюі окремих способів, що залежать від наявності або відсутності тих чи інших факторів калькулювання. Фактори, які визначають процес калькуляції фактичної виробничої собівартості продукції. Ос­новним вихідним елементом будь-якого виробництва є готова продукція. Разом з тим результатом виробничого процесу може також бути побічна продукція, можуть мати місце відходи виробництва, припущений брак. Крім того безперервність технологічного проце­су, особливості його організації вимагають рахуватися з наявністю незавершеного виробництва.

Вивчення складу елементів затрат як сукупності по­казує, що ця сукупність характеризує одночасно вартість таких елементів: готової продукції, відходів ви­робництва, браку виробництва, попутної продукції, не­завершеного виробництва. Таким чином, ця сукупність не має конкретизації стосовно окремого елемента. Дося­гати цієї конкретизації можна шляхом калькуляції, але для цього потрібні кількісні характеристики усіх назва­них калькуляційних факторів.

Рис. 7. Етапи та об’єкти калькулювання та їх взаємозв’язок

ОБЛІК ДОХОДІВ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ

ТА ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІДПРИЄМСТВА

ОБЛІК ДОХОДІВ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ТОВАРІВ

ПОБУДОВА ОБЛІКУ ДОХОДІВ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ТОВАРІВ

Основу побудови бухгалтерського обліку доходів від реалізації продукції (товарів) становлять: визначення "реалізована продукція (товари)"; оцінка реалізованої продукції; облік затрат, пов'язаних з реалізацією про­дукції (товарів); облік податків, пов'язаних з ре­алізацією продукції (товарів): акцизний збір, податки на добавлену вартість тощо; формування показників, що характеризують процес реалізації; система рахунків;

звітність про реалізацію продукції (товарів).

Реалізована продукція — це вироби (робота, послуга, товари), які передані покупцеві (замовнику) та за які той розрахувався, незалежно від форми розрахунків — готівкою, чеком чи іншою формою розрахунків, яка пере­дбачена чинним законодавством.

Продукція, що відвантажена покупцеві, але за яку через певні умови (відстань, форми розрахунків тощо) покупець ще не розрахувався, вважається відвантаженою та облікується відокремлено від готової продукції на окремому рахунку.

Оцінка реалізованої продукції в обліку здійснюється у відповідності до діючого законодавства за договірною ціною або іншою ціною реалізації. Зокрема для визна­чення обсягу реалізації та системи оподаткування за до­говірною ціною або іншою ціною реалізації {оптово-роз­рахунковою, оптовою, роздрібно-регульованою тощо), а для визначення доходу (прибутку) збитку від реалізації — за фактичною собівартістю.