Філософія, її людські виміри і сенс

Сократ сформулював два фундаментальні завдання філософії: "Пізнай самого себе" та "Я знаю, що я нічого не знаю". Його ж видатний учень Платон у діалозі "Тімей" розцінив філософію як та­кий дарунок богів смертному людському роду, кращого за який не було і не буде. Сказати: "Я не знаю" – означає знайти в собі муж­ність взяти під сумнів завершеність, остаточність своїх суджень. Це, за словами Миколи Казанського, "вчене незнання", а зовсім не невіг­ластво. Отже, філософія вимагає невпинного поповнення знань про світ і людину, але заради продуктивної праці над собою. Тут основ­ним імперативом філософії є навчити людину мислити пошукове, творчо, самостійно.

Висновки

Людина – єдина істота на Землі, здатна до пізнання буття та власної самосвідомості. Результатом цієї здатності є знання про світ і про себе, яке виступає в емпіричній або теоретичній формі. Знання в свою чергу може матеріалізуватися, опредметнюватися, але для цього воно, має стати ідеєю. Ідея – це думка, що містить мету діяльності і вира­жає певне майбутнє. Вона відбиває цілі та прагнення суб'єкта, які становлять певну світоглядну систему. Світогляд – одна з форм сві­домості людини, невід'ємний атрибут життєдіяльності людей. Спосо­бом його існування виступає філософія, а також суттєві "виміри" людини, включаючи її потенціальні можливості та призначення. Оскільки з самою філософією, її ідеями, змістом її положень пого­джуються, остільки вона не тільки обґрунтовує себе раціональними аргументами, а й породжує переконання, вірування в неї. Тому окре­мі філософи дотепно називають її вірознанням.

Розглянуті в рефераті питання специфічності проблем та предмета філософії дають змогу з'ясувати проблему критеріїв класифікації фі­лософських вчень на напрямки, течії, школи. Критерії ці змістовні, часові та просторові. З точки зору оцінки філософських поглядів за змістовним критерієм філософські напрямки характеризуються по­становою і вирішенням проблем, які за своїм змістом найбільше впли­вають на детермінацію ключових висновків філософської думки. До основних філософських напрямків належать матеріалізм та ідеалізм і меншою мірою філософський дуалізм. Хоча лише в філософії Нового часу розрізнення матеріалізму та ідеалізму набуло чіткого усвідомлен­ня, але протягом усієї історії філософії саме матеріалізм та ідеалізм виявили найбільший вплив на зміст філософської думки.

Сучасний світ надто складний, суперечливий, динамічний, і місце людини в ньому світі, її мобільність і творчість завжди вимагатимуть постійного філософського аналізу й осмислення. Філософія як ме­тодологія пізнання і соціальної дії окреслює магістральні шляхи роз­питку суспільства, визначає основні тенденції духовно-практичного осягнення світу, постійно актуалізує докорінні проблеми людини і буття на шляхах утвердження високих загальнолюдських цінностей.

Список використаної літератури

1. Аристотель. Метафизика // Соч.: В 4-х т. – М., 1976. – Т. І. – С. 63-94.

2. Арцишевский Р.А. Мировоззрение: сущность, специфика, развитие. – Львов, – 1986. – 197 с.

3. Зеленов Л.А. Система философии. – Ниж.Новгород, 1991. – 128 с.

4. Ильенков З.В. Философия и культура. – М., 1991. – С.18-20.

5. Кукушкина Е., Логунова Л. Мировоззрение, познание, практика – М., 1989. – 299 с.

6. Любутин К.Н. Человек в философском измерении. – Свердловск, 1991. – 132 с.

7. Мир философии: Книга для чтения: В 2-х т. Ч. 1. Исходные философские проблемы, понятия и принципы. – М., 1991. – 672 с.

8. Ортега-и-Гассет. Что такое философия. – М., 1991. –— С. 51-191.

9. Світогляд і духовна культура. – К., 1993. – 176 с.

10. Философия и политика в современном мире. – М., 1989. – 205 с.

11. Філософія. Курс лекцій: Навч.посібник. – К., 1995. – 576 с.

12. Шинкарук В.І. Філософія і нові історичні реалії // Філос. і соціол. думка. – 1991. – № 1.