Туркменістан

Надра Каспійського моря мають нафту та газ. У затоці Кара-Богаз-Гол добувають мірабіліт і інші солі. В морі живуть цінні породи риб, особливо осетрові (82% світового вилову), оселедець, лящ, судак, вобла, сазан, кілька.

Каспій має велике транспортне значення. Основна частина його акваторії придатна для використання протягом усього року в сфері матеріального виробництва. Море виконує функцію економічного транспортера — диспетчера в забезпеченні споживачів на його окраїнах сировиною і готовими матеріалами.

Рівень Каспійського моря піддається значним багаторічним коливанням. У XX столітті рівень води понизився на 2 м і більше. Для уповільнення подальшого падіння (на 1,5—2,0 див у рік) рівня моря в 1980 р. між Каспійським морем і затокою Кара-Богаз-Гол споруджена гребля.

Клімат республіки різко континентальний і винятково сухий. Літо звичайно жарке і сухе, із середніми температурами липня 28–32° С. Зими м'які, малосніжні, однак в окремі роки трапляються рясні, але короткочасні снігопади і температура може понизитися до –20° С. Середні січневі температури коливаються від –5° С на північному сході країни до +4° С на півдні. Середня річна сума опадів складає близько 80 мм у середньому плині Амудар'ї, 150 мм - у Каракумах, 200–300 мм у передгір'ях і міжгірських долинах і понад 400 мм - у горах. Для рівнин типові гарячі сухі вітри і курні бурі. Такий кліматичний режим обумовлений положенням її в нижніх широтах, значним віддаленням від Світового океану, особливостями циркуляції атмосфери, характером рельєфу поверхні, наявністю на півдні і південному сході гірських систем. Клімат республіки характеризується крайньою нестійкістю в холодне півріччя і відносно стійким жарким і сухим літом.

Рослинний світ Туркменістану своєрідний. Для незрошуваних рівнин характерні ксерофітні напівчагарники і чагарники. Багато хто з них не мають листків або скидають їх, коли настає посуха. Корені гіллясті і проникають на велику глибину (наприклад, у верблюжої колючки більш ніж на 20 м). Насіння пустельних рослин часто опушені або мають своєрідні крильця, що полегшують вітровий перенос. Багато рослин піщаних пустель пристосовані до швидкого укорінення навіть у рухливих ґрунтах.

У складі флори Туркменістану багато ендемічних видів. Про багатство флори можна судити по тому, що тільки в Копетдазі нараховується 2 тис. видів вищих рослин, а в пустелях і низькогір*ях – не менше 1 тис. Генетично вся ця флора має тісні зв'язки із Середземномор'ям, Середнім і Близьким Сходом.

У Туркменістані переважає пустельний тип рослинності на сіро-бурих ґрунтах і сіроземах. Тут поширені полинові, солончакові, саксаулові, ефемерні й інші ареали. Рослинність сильно розріджена і має малу фітомасу, але завдяки осінньо-зимньо-весняній вегетації забезпечує кормами поголів'я худоби. У залежності від характеру ґрунтів (піски, засолені і щебнисті субстрати та інші.) міняється і склад пустельних ареалів.

У низькогір*ях звичайні ефемерні ареали на сіроземах, іноді дуже своєрідні, наприклад розріджені зарості високих (до 2,5–3 м) зонтичних трав (ферула, дорема). Фон для них складає ефемероїдне низькотрав*я (осока, мятлик, маки й ін.). Улітку, коли пишний травостій вигорає, місцевість здобуває казковий вид: чорні стебла висохлих зонтичних виділяються над бурою, позбавленої трави поверхнею.

У нижніх частинах схилів гір на темних сіроземах поширені співтовариства крупнозлакових ефемероїдів (пирій, регнерія, багаття), що іноді називають степовими. До літа вони теж вигорають. Вище 900–1000 м – пояс полинових пустель на ясно-коричневих ґрунтах.

Вище 2000 м на більш вологих навітряних схилах з'являються зарості чагарників (барбарис, глоди й ін.) і ялівцеві рідколісся на коричневих ґрунтах. У трав'яному ярусі зустрічається багатий набір видів, що часто красиво цвітуть (іриси, тюльпани, мандрагора й ін.). У тім же ярусі, але на більш сухих схилах розвинуті співтовариства колючих трав (кузинії) і подушкових чагарників (астрагали, акантолимони й ін.), а також гірські типчакові і ковилові степи на сухостепових коричневих ґрунтах. Оскільки степові співтовариства займають найбільші площі, часто весь цей строкатий пояс називають степовим.

На височині Бадхиз і в ряді інших гірських районів були проведені вдалі експерименти по створенню фісташкових лісів. Є підстави думати, що ця деревна порода існувала там і раніше, але була знищена в результаті багатовікового випасу худоби на схилах. Збір фісташки є важливою підмогою для поповнення харчового раціону місцевого населення.

Особливе місце займають т.зв. тугаї – зарості тополі, лоха, верби білої, гребенщика, гігантських злаків і інших вологолюбних рослин уздовж берегів Амудар'ї і Мургаба.

В оазисах вирощують бавовник, люцерну, баштанні і садові культури, а також розводять виноград.

Тварини Туркменістану добре пристосовані до існування в пустелях. Багато хто з них ведуть нічний спосіб життя. Деякі можуть довго обходитися без води і відрізняються здатністю швидко бігати на великі відстані. У країні нараховується 91 вид ссавців, 372 види птахів, 74 види рептилій і близько 60 видів риб. З великих ссавців найбільш характерні джейран, архар, шакал, лисиця-корсак; із гризунів – піщанки, ховрашки і тушканчики; з рептилій – агами, варани, кобра, ефа, гюрза, черепаха.

Під час весняних і осінніх перельотів у пустелях з'являються зграї качок, гусаків, лисух, журавлів і багатьох інших птахів. Приваблювані водою і кормом, вони затримуються на відпочинок біля водойм, рік, каналів. У містах фоновим видом є індійський шпак – майна. На зиму залишаються такі види птахів, як саксаульна сойка, хохлатий жайворонок, саксаульний і пустельний горобці, а також хижаки – білоголовий сипнув і гриф. Особливо різноманітний тваринний світ у низинах Атреку, де зимують багато видів тайгових, тундрових і степових птахів, у тому числі чайки, качки, гусаки, лебеді, фламінго, чаплі, а також комахоїдні птахи (трясогузки, очеретянки і т.д.). У заплавах рік у тугайних заростях водяться кабан, очеретяний кіт, шакал, а з птахів – фазан.

Серед рідких видів тваринних пустель виділяються сірий варан, джейран, гепард, гієна, перев'язка і різні отруйні змії. Охорона цих тварин складає одну з головних задач заповідників Туркменістану. Наприклад, у Бадхизському заповіднику охороняється кулан (дикий кінь) із усім його природним оточенням, а в Красноводському – водоплавні птахи, у т.ч. фламінго, пелікани, лебеді, гусаки.

Населення Туркменістану

По офіційним даним, на лютий 1999 року, коли був проведений загальнодержавний перепис населення, населення Туркменістану склало 5 млн. 118 тис. чоловік (по офіційним даним на вересень 2002 р. населення Туркменістану складає 5 млн. 799 тис. чоловік). Титульна нація складає близько 90 відсотків населення. Через сильну міграцію (еміграції) населення, більш точно оцінити це співвідношення важко.

Проте, існує досить чітка картина розподілу національних меншостей по території Туркменістану.

Російськомовне населення зосереджене практично цілком у містах і населених пунктах, зв'язаних із транспортною і промисловою інфраструктурою.