Туркменістан

Громадські організації в Туркменістані створюються - відповідно до Конституції і закону "Про суспільні об'єднання в Туркменістані" - з метою забезпечення і захисту цивільних, політичних, економічних, соціальних і культурних прав і свобод, розвитку активності громадян, їхньої участі в керуванні державними і суспільними справами, задоволення професійних і інших потреб. У країні діють Демократична партія Туркменістану, Національний центр професійних союзів, Рада старійшин, Союз молоді імені Махтумкули, Союз жінок імені Гурбансолтан-едже, Гуманітарна асоціація туркменів світу й інші.

Державна мова - туркменська.

Грошовою одиницею Туркменістану є манат, що був уведений 1 листопада 1993 року. Валютно-емісійним банком є Центральний банк Туркменістану. Головна функція Центрального банку країни - забезпечення стабільності національної валюти.

В адміністративному відношенні територія Туркменістану поділяється на п'ять адміністративно-економічних велаятів: Ойкав (колишня Ашгабадська область), Балкан (колишня Красноводська область), Дашогуз (колишня Ташаузька область), Лебап (колишня Чаржоуська область) і Мари (колишня Марийська область), до складу яких входять 46 етрапів і 528 генгешликів.

Столиця Туркменістану – місто Ашгабад. Тут розташовані Президентський палац глави держави, Меджліс Туркменістану, Кабінет Міністрів, Верховний суд, міністерства і відомства, тобто всі галузі влади держави. Крім того, столиця – це культурний і науковий центр країни. Так, у столиці Туркменістану зосереджена Вища рада по науці і техніці при Президенті Туркменістану, практично усі вищі навчальні заклади, театри, консерваторія, інші культурно-масові і видовищні заклади, наприклад, Державний цирк, сучасний стадіон "Копетдаг", Олімпійський стадіон імені Сапармурата Туркменбаши.

ДЕРЖАВНИЙ ПРАПОР

19 лютого 1992 р. був прийнятий Закон "Про Державний прапор Туркменістану". З цього дня ця дата урочисто відзначається як усенародне свято туркменського народу. Державний прапор Туркменістану - полотнище зеленого кольору з вертикальною червоно-бордовою смугою, на якій зображені п'ять національних гелів, з білими півмісяцем і п'ятьма зірками.

Кожний з гелів обрамлений килимовим орнаментом, зовнішній край якого сполучений із краями смуги. У нижній частині червоно-бордової смуги зображені дві пересічні в основ і спрямовані нагору в різні сторони маслинові гілки, що символізують статус постійного нейтралітету Туркменістану. Вони складають разом з килимовими гелями єдину композицію. Кожна маслинова гілка складається з десяти зменшуваних до кінців листів, розташованих попарно, крім нижнього і верхнього.

На більшій зеленій частині в лівому верхньому куті зображені півмісяць і п'ять п'ятикутних зірок білого кольору.

ДЕРЖАВНИЙ ГЕРБ

Державний герб Туркменістану затверджений Законом Туркменістану "Про Державний герб Туркменістану" від 19 лютого 1992 р. Герб утворений трьома колами, вписаними одне в друге, із загальним центром: малого - блакитного кольору, середнього - червоного і великого - зеленого кольору. Кола розділені між собою жовто-золотавими смугами однакової ширини. У центрі герба в малому колі зображений відповідно до еталона-зразка ахалтекинський кінь Президента Туркменістану Сапармурата Туркменбаши Янардаг.

Жеребець Янардаг, породжений у 1991 році, є ровесником незалежності Туркменістану й уособлює класичний зразок унікальної ахалтекинскої породи не тільки по своїй зовнішності і золотавій масті, але і граціозним рухам, а також палкому темпераменту, що відповідає його імені Янардаг - Алтин - Даг, золотий кінь золотого століття.

На кільцевій смузі середнього кола зображені п'ять національних гелів з центрами, розташованими на однаковій відстані одне від одного на осьовій окружності, рівновіддаленій від країв жовто-золотавої смуги.

Килимові гелі розташовуються в послідовності: ахалтеке, йомут, салир, човдур, ерсари, що символізують дружбу і згуртованість туркменського народу. На кільцевій частині великого кола зображені: у нижній частині - сім розкритих п*ятистворчатих коробочок білої бавовни з зеленими листами, обрамленими жовто-золотавою облямівкою; у середній частині - по два колоски пшениці жовто-золотавого кольору. Колоски пшениці містять кожний по 28 зерен пшениці, розташованих попарно. Вони символізують статок, багатство народу. У верхній частині герба розташований півмісяць з п'ятьма п'ятикутними зірками білого кольору.

Географічне положення

Туркменістан знаходиться в південно-західній частині Центральної Азії. Довжина з заходу на схід – 1100 км, з півночі на південь – 650 км. На заході країна омивається водами Каспійського моря. На північному заході Туркменістан межує з Казахстаном, на півночі, північному сході і на сході – з Узбекистаном, на півдні – з Афганістаном та Іраном.

Велика частина території Туркменістану знаходиться в межах Туранської низовини. Пустеля Каракуми («чорні піски») займає серединну частину республіки. На заході переважають кам'янисті і щебнисті пустелі, на сході – піщані пустелі. Гори і височини знаходяться головним чином в південній частині країни. Всього 3% площі Туркменістану придатно для землеробства.

На крайньому півдні країни розташована гірська система Копетдаг (вершина – гора Ризі, 2942 м). Її північно-східним продовженням є невисокі гори Малий Балхан (до 777 м) і Великий Балхан (гора Арлан, 1881 м). До півночі від Копетдагу простирається підгірська рівнина, що переходить на заході у велику Прикаспійську низовину.Біля берега Каспійського моря виділяється невелике Красноводське плато (до 308 м). На північному заході в межі Туркменістану заходить південна окраїна плато Устюрт із висотами до 400–460 м.

На крайньому півдні країни знаходяться височини Бадхиз і Карабиль з максимальними висотами відповідно 1267 м і 984 м. Це передгір'я Паропамиза, що продовжуються на території Афганістану. На крайньому південному сході піднімаються гори Кугитангтау з вищою вершиною Туркменістану горою Айрибаба (3139 м).

.

Природно-ресурсний потенціал

Мінерально-сировинні ресурси. Надра Туркменістану багаті різними корисними копалинами, що дозволяють розвивати багатогалузеве господарство республіки комплексно і прискореними темпами. У республіці добувається природний газ, нафта, озокерит, вапняк, гіпс, бентонітові глини, кам'яна сіль, граніт, сірка, глауберова сіль, інертні матеріали, виробні камені, цегельна і цементна сировина, мінеральні і прісні підземні води.

Туркменістан має у своєму розпорядженні значні ресурси нафти і газу. По геологічному розвитку осадового комплексу, умовам нафтогазонакопичення і перспективам нафтогазоносності територія розділяється на сім нафтогазоносних областей: Західно-Туркменська, Центрально-Каракумська, Беурдешик-Хівинська, Чарджоуська, Заунгузська, Мургабська, Бадхиз-Карабильська.