Туркменістан

Уйгури (таранчи) локалізовані в місті Байрам-Алі, курдське населення — у Багирі, корейці живуть у районах Ташаузської області. В Туркменістані є два німецьких селища: Крестовський— недалеко від сел. Серахс і Гродековський біля греблі Каушут-Бент на р. Мургаб.

Господарство (промисловість, АПК)

Туркменістан у даний час виділяється як великий спеціалізований район по виробництву бавовни, природного газу, нафти і нафтопродуктів, мінеральних добрив, шовку-сирцю, каракульских смушків, рослинної олії, овочів, винограду, баштанних.

За період з 1924 по 1991 роки відбулися істотні зміни в структурі народного господарства. Якщо в економіці дореволюційного Туркменістану ведуче місце належало сільському господарству, то в даний час велику частину валової продукції роблять галузі промисловості. Таким чином, Туркменістан з аграрної перетворився у високорозвинену індустріально-аграрну республіку.

Народногосподарський комплекс республіки поєднує у своєму складі всі галузі виробничої і невиробничої сфери, що складається з численних підприємств, установ, організацій.

Між галузями народного господарства республіки існують тісні виробничо-технологічні зв'язки, підсилюється їхня взаємозалежність і взаємнопідпорядкованість, у результаті чого утворюються міжгалузеві комплекси і енерговиробничі цикли. У межах Туркменії сформувалися наступні міжгалузеві комплекси і енерговиробничі цикли (евц):

1. Агропромисловий комплекс:

а) бавовняний міжгалузевий комплекс;

б) водогосподарчий комплекс;

в) обробна промисловість сільськогосподарської сировини.

2. Нафтогазопромисловий комплекс:

а) нафтоенергохімічний евц;

б) газоенергохімічннй евц.

3. Сукупність галузей машинобудування і металообробки, що мають місцеве значення.

4. Гірничохімічний евц.

5. Індустріально-будівельний комплекс.

6. Комплекс галузей сфери обслуговування:

а) галузі виробничої інфраструктури;

б) галузі соціальної інфраструктури.

Значні зміни відбулися й у територіальному розміщенні продуктивних сил держави. Майже у всіх районах Туркменістану інтенсивно освоюються мінерально-сировинні, земельні, водні ресурси, раціонально використовуються наявні трудові ресурси, економічні потенціали. З урахуванням специфічних особливостей в Туркменістані виділяються економічні райони і підрайони, формуються внутрішньореспубліканські територіально-виробничі комплекси.

Промисловість є найважливішою галуззю народного господарства, що впливає на рівень розвитку продуктивних сил суспільства. Складається з двох великих галузей — видобувної і обробної і підрозділяється на виробництво засобів виробництва і виробництво предметів споживання.

До революції 1917 року в Туркменістані практично не було промисловості. Вона була представлена в основному дрібними кустарними підприємствами по переробці місцевої сільськогосподарської сировини. За період з 1924р. по теперішній час Туркменістан перетворився в республіку з розвнутою промисловістю і механізованим сільським господарством. А після проголошення незалежності в 1991 р. Туркменістан почав самостійний розвиток.

В даний час у республіці нараховується 13 найважливіших галузей промисловості з 85 підгалузями. Крім того, діють більш 600 підсобних промислових підприємств і виробництв, що відносяться до непромислових організацій. У країні ведеться робота зі створення промислових і виробничих об'єднань. Зараз у Туркменістані нараховується 20 виробничих і науково-виробничих об'єднань, (55 підприємств), на частку яких приходиться 24,3% реалізованої продукції.

Значно змінилася галузева структура промисловості. Були створені такі галузі, як енергетична, нафтохімічна, нафтова, газова, цементна, скляна, електрохімічна, машинобудівна й ін.

Науково-технічна революція сприяла безперервному зростанню зв'язків і залежностей між галузями, посиленню економічних інтеграційних процесів у промисловості республіки. У промисловості Туркменістану вже склалися (хоча організаційно вони не виділені і не оформлені) деякі міжгалузеві комплекси, зв'язані єдиними цілями, тісно скооперованими виробничо-технологічними процесами. До таких комплексів відносяться паливно-енергетичний, агропромисловий, будівельний і хімічний.

Зовнішньоторгівельна діяльність

Туркменістан є активним учасником зовнішньоторгівельних зв'язків на світовому ринку.

Торгівельно-промислова політика нейтрального Туркменістану будується на двох основних принципах:

по-перше, щоб участь країни в світових господарських зв'язках створювала найбільш сприятливі умови для розвитку національного виробництва;

по-друге, щоб національна економіка якнайменше відчувала несприятливий розвиток подій у світі, як в економічній, так і в політичній областях, хоча цілком уникнути цього впливу в умовах відкритої економіки неможливо.

Економіко-географічне положення Туркменістану визначене тим, що Туркменістан історично знаходиться на стику Європи й Азії, має у своєму розпорядженні велику територію, що здавна відіграє сполучну роль між Північчю і Півднем, Сходом і Заходом. Недарма територію Туркменістану називають ще і "перехрестям семи доріг".

За період після здобуття незалежності Туркменістану, сформувалася солідна договірно-правова база співробітництва з закордонними країнами, у якій охоплюються відносини в області торгівлі, економіки, інвестицій, оподатковування, науки і техніки, митної і банківської справи, енергетичного сектора, транспорту й ін. Туркменістан веде зовнішньоторговельні зв'язки з більш ніж 80 країнами світу.

За підсумками 2001 року зовнішньоторгівельний оборот Туркменістану склав 4 млрд. 969 млн. дол. США, що на 16% перевищує аналогічний показник 2000 року. При цьому позитивне сальдо зовнішньої торгівлі склало 271 млн. дол. США.

Експорт Туркменістану в 2001 році склав 2 млрд. 620 млн. дол., що на 5% перевищує обсяг попереднього року. Свою продукцію республіка експортувала в 57 країн світу. Найбільш великі експортні операції Туркменістан здійснював з Україною - 46% всього експорту, Італією -18%, Іраном - 11%, Росією - 6%, Туреччиною - 5%, Таджикистаном - 2%.

У товарній структурі експорту найбільшу частку склали природний газ - більш 57%, а також нафта і нафтопродукти - 26%.

Крім того, у 2001 році спостерігався ріст експорту з Туркменістану продукції ряду інших галузей економіки. Так, збільшилися зовнішні постачання бавовняних тканин на 15%, одягу трикотажної - у 1,3 рази, килимів і килимових виробів - у 1,5 рази, шкіряної сировини - у 1,4 рази, технічного вуглецю - у 1,5 рази, овочів - у 1,4 рази.

Імпорт Туркменістану в 2001 році склав 2 млрд. 349 млн. дол. і збільшився в порівнянні з попереднім роком на 32%. Партнерами Туркменістану по імпорту були 80 країн світу. Серед них найбільш вагомі операції здійснювалися з Росією - 17% від всього обсягу імпорту, Україною - 11%, США - 9%, Німеччиною - 8%, Японією -7%, Туреччиною - 7%, Об'єднаними Арабськими Еміратами - 6% і Іраном - 5%.

У загальному обсязі імпорту Туркменістану частка постачань устаткування, транспортних засобів, сировини і матеріалів склала 72%. У той же час обсяг закупівель споживчих товарів залишився на рівні попереднього року. При цьому імпорт продовольства знизився на 22% за рахунок більш повного покриття потреб внутрішнього ринку за рахунок місцевого виробництва.