Ціноутворення

"Тимчасові будинки і споруди" включаються в кошти на зведення титульних тимчасових будинків і споруджень, необхідних для забезпечення виробничих нестатків будівництв, а також для розміщення й обслуговування працівників будівництва. Порядок визначення розміру засобів, що включаються в графи 4 і 5 зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва, приведений у главі СНіП IV-9-84 "Правила розробки і застосування кошторисних норм витрат на будівництво тимчасових будинків і споруд".

7. Питання 67. Договірні (контрактні) ціни у будівництві, їх склад і застосування.

Для визначення вартості будівництва рекомендується використовувати діючу кошторисно-нормативну (нормативно-інформаційну) базу, розроблювальну, що вводиться в дію й уточнювальну у встановленому порядку.

Вартість будівництва в кошторисній документації замовника рекомендується приводити в двох рівнях цін: у базисному (постійному) рівні, обумовленому на основі діючих кошторисних норм і цін; у поточному або прогнозному рівні, обумовленому на основі цін, що склалися вчасно до складання кошторисів прогнозованих до періоду здійснення будівництва.

До складу кошторисної документації проектів будівництва включається також пояснювальна записка, у якій наводяться дані, що характеризують застосовану кошторисно-нормативну (нормативно-інформаційну) базу, рівень цін і інші данні, що відрізняють умови даного будівництва.

На основі поточного (прогнозного) рівня вартості, визначеного в складі кошторисної документації, замовники і підрядчики формують вільні (договірні) ціни на будівельну продукцію. Ці ціни можуть бути відкритими, тобто що уточнюються у відповідності з умовами договору (контракту) у ході будівництва, або твердими (остаточними). У результаті спільного рішення замовника і підрядної будівельно-монтажної організації оформляється протокол (відомість) вільної (договірної) ціни на будівельну продукцію за відповідною формою.

При складанні кошторисної документації, як правило, використовується ресурсний (ресурсно-індексний) метод, при якому кошторисна вартість будівництва визначається на основі даних проектних матеріалів про потрібні ресурси (робочій силі, будівельних машинах, матеріалах і конструкціях) і поточних (прогнозних) цінах на ці ресурси. У зведеному кошторисному розрахунку окремим рядком передбачається резерв коштів на непередбачені роботи і витрати, обчислювальний від загальної кошторисної вартості (у поточному рівні цін) у залежності від ступеня пророблення і новизни проектних рішень. Для будівництв, здійснюваних за рахунок капітальних вкладень, що фінансуються з державного бюджету, розмір резерву не повинний перевищувати трьох відсотків по об'єктах виробничого призначення і двох відсотків по об'єктах соціальної сфери. [Л - 9]

Додаткові кошти на відшкодування витрат, що виявилися після затвердження проектної документації в зв'язку з уведенням по рішеннях Уряду підвищувальних коефіцієнтів, пільг, компенсацій і ін., варто включати в зведений кошторисний розрахунок окремим рядком, з наступною зміною підсумкових показників вартості будівництва і затвердженням зроблених уточнень інстанцією, що затвердила проектну документацію.

8. Питання.Тарифи на комунальні послуги, їх особливості.

Сьогодні існує ряд питань, які не стосуються механізму та порядку розрахунку цін на комунальні послуги, однак вони мають вплив на розмір тарифів, від них залежить можливість їх зменшення. Вирішення цих питань також може сприяти полегшенню доступу підприємств до джерел капіталу. До цих питань можна віднести наступні, хоча цей перелік не є вичерпним:

· Можливості зменшення тарифів за рахунок практики податкових пільг на капітальні інвестиції. Застосування таких механізмів стало більш актуальним після прийняття Бюджетного Кодексу України, в якому визначено, що податок на прибуток комунальних підприємств є доходом місцевих бюджетів і не враховується при визначенні розмірів міжбюджетних трансфертів.

· Розгляд можливостей зменшення втрат коштів, які несе підприємство через неузгодженість в національному законодавстві механізмів розрахунків за електроенергію (газ), які визначені першочерговими, та оплатою податків, наприклад ПДВ.

· Розробка механізмів регулювання, метою яких є зменшення політичного впливу на підприємства галузі при здійсненні регулювання цін на комунальні послуги. Наприклад, розробка положення про інформацію, яка подається регулятивному органу при затвердженні нових тарифів або положення з переліком документів, необхідних для оприлюднення інформації про тарифи тощо.

· Необхідність поновлення практики нарахування пені за невчасну оплату населенням за послуги.

З метою упорядкування оплати житлово-комунальних послуг громадянами, які мають відповідні пільги, Кабінет Міністрів України постановляє [Л- 2]:

1. Встановити, що громадянам, які відповідно до законодавства мають пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг, з 1 серпня 1996 р. зазначені пільги надаються в межах таких норм:

а) споживання електричної енергії на комунально-побутові потреби:

у сільських і міських населених пунктах (крім будинків, які обладнано електричними плитами і електроопалювальними установками) — у розмірі 75 кВтг на сім’ю з однієї — двох осіб на місяць і додатково 15 кВтг на кожного іншого члена сім’ї, але не більш як 150 кВтг на місяць;

у сільських і міських населених пунктах у будинках, які обладнано стаціонарними електричними плитами, — у розмірі 100 кВтг на сім’ю з однієї — двох осіб на місяць і додатково 25 кВтг на кожного іншого члена сім’ї, але не більш як 200 кВтг на місяць;

у сільських і міських населених пунктах у будинках, обладнаних електроопалювальними установками, — 28 кВтг на 1 кв. метр опалюваної площі на місяць в опалювальний період із розрахунку 21 кв. метр опалюваної площі на одну особу і додатково 10,5 кв. метра на сім’ю, але не більше загального розміру опалюваної площі;

б) споживання природного газу для побутових потреб: у разі використання на опалення житла у розмірі 21 кв. метра опалюваної площі на одну особу і додатково 10,5 кв. метра на сім’ю — 11 куб. метрів природного газу на 1 кв. метр площі в опалювальний період; у разі користування газовою плитою за наявності централізованого гарячого водопостачання — 9,8 куб. метра на одну особу на місяць;

у разі користування газовою плитою за відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача — 18,3 куб. метра на одну особу на місяць;

у разі користування газовою плитою та водонагрівачем — 23,6 куб. метра на одну особу на місяць;

в) плати за користування житлом — 21 кв. метр загальної площі на одну особу і додатково 10,5 кв. метра на сім’ю;

г) плати за користування тепловою енергією для опалення житла — 21 кв. метр опалюваної площі на одну особу і додатково 10,5 кв. метра на сім’ю.

Застосування тарифів, диференційованих за періодами часу. [Л - 4]

При наявності окремого обліку споживання електроенергії за періодами часу розрахунки з населенням та населеними пунктами проводяться: