Рента

При абсолютно нееластичній пропозиції послуг землі, земельна рента визначається виключно попитом на послуги землі. Чим вище розміщена крива, тим вищий і рівень земельної ренти.

З рентними відносинами тісно пов”язана ціна землі. Земля в багатьох країнах світу є об”єктом купівлі- продажу, внаслідок узаконеної приватної власності на землю. Земля- особливий товар, оскільки вона є продуктом природи і на неї початково не затрачена праця. Згодом витрати праці на поліпшення якості землі постійно зростають. Якщо абстрагуватись від таких витрат, то ціна землі зумовлена не вартістю, а величиною доходу, який вона приносить своєму власнику- рентою. Власник може продати землю за умови, що отримана сума буде не меншою, ніж дохід у формі відсотка, отриманий від вкладання цієї суми в банку. Ціна землі- це капіталізована земельна рента, яка визначається за формулою:

За підрахунками економістів, в ріллі, в областях зрошуваного землеробства в Україні, визначена на основі принципу капіталізації земельної ренти за 20 років, становить на немеліорованих землях у: Дніпропетровській області 3260 дол. За 1 га. (на зрошуваних- 9748), у Кіровоградській- 3278 (8638), у Кримській- 2548 (8312), у Миколаївській- 2670 (11209), в Одеській- 2664 (7899) дол. За 1 га.

В умовах тотального зубожіння населення, різкої популяризації суспільства України, земля не повинна бути товаром. Купити 1 га. землі більш як за 3000 дол. Нині спроможна лише кланово- номенклатурна еліта. Загалом, навіть ці ціни є заниженими, оскільки на початку ХХст. одна десятина землі продавалась у Східній Європі за 190 крб., а отже значно дорожче. За оцінкою зарубіжних експертів, вартість 1 га. Українських чорноземів становить від 20 до 25тис. дол. Незважаючи на заборону продажу землі до 2010р., в Україні за 2000-2003р.р. було продано понад 500тис. земельних паїв, за вартістю від 100-250 дол. За сучасних умов різкої популяризації суспільства в Україні урядовим структурам слід виважено розв’язувати проблему власності на землю.

Земельна ділянка, в умовах ринкової економіки, купується і продається як капітальний актив, тому земельну ділянку розглядають як капітальне благо, що приносить потік доходів. Адже в економічній теорії всі активи, що приносять потік доходів, розглядаються як капітал. Власник певної суми грошей, може покласти її в банк і отримувати дохід у вигляді відсотка. Але він може витрати ці гроші на придбання ділянки. Наприклад, якщо щорічний дохід у вигляді ренти становить 1000 грн., ставка банківського відсотка- 5%, то ціна землі становить:

З цієї формули видно, що ціна землі зростатиме, якщо збільшуватиметься розмір ренти і буде знижуватись, якщо підвищується процентна ставка.

Тому важливо визначити, що покупець земельної ділянки прагне придбати її не заради грунту, як такого, а заради її ренти, того постійного щорічного доходу, який приносить земля. Купується право на отримання регулярного доходу, протягом невизначено тривалого періоду. Частина земель розташовується у сприятливих грунтово- кліматичних зонах. Розміщені тут господарства вирощують рідкісні фрукти- цитрусові, цінні сорти винограду тощо. Оскільки попит на цю продукцію, як правило, перевищує пропозицію, то на них встановлюють вищі від вартості, або монопольні ціни. Внаслідок цього утворюється надприбуток, який набуває форми монопольної ренти і привласнюється землевласником. Її джерелом є частка доходів покупців, які купують на ринку цю продукцію. Тому рентні платежі, плата за землю повинні бути вищими на цих ділянках.

Земельна ділянка- це капітальне благо, що приносить дохід у вигляді ренти і буде виплачуватись власнику землі не протягом декількох років, а надзвичайно тривалий період.

ІІІ. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНА РЕНТА.

Економістами (А.Сміт, Д.Рікардо, К.Маркс, А.Маршалл- різних теоретичних шкіл) досліджувалась проблема диференціальної земельної ренти. Незважаючи на відмінності концептуального підходу, економісти підкреслюють якості земельних ділянок. Це означає, що продуктивність землі, як фактора виробництва, буде різною, залежно від її родючості, а також місця розташування, тоб-то наближеність до ринку збуту сільськогосподарської продукції.

Диференціальна земельна рента функціонує у формі диференціальної ренти І і диференціальної ренти ІІ.

Диференціальна рента І виникає за умов обмеженості площ земель кращої та середньої якості, що змушує залучити в сільськогосподарський оборот гірші за якістю ділянки землі. Аналогічно складається ситуація з ділянками, розташованими на різних відстанях від ринку. Внаслідок цього, суспільна вартість, а отже ціни на сільськогосподарську продукцію, встановлюються залежно від умов виробництва на гірших або найвіддаленіших від ринку землях (у промисловості- середніх умов). Інакше втрачається інтерес землевласника і орендаря до ведення сільського господарства на гірших землях, на них не буде забезпечені нормальні умови для середніх і кращих земель, утворюється додатковий чистий дохід, який є надлишком над середнім прибутком і набирає форми диференціальної ренти І. Отже, умовно виникнення цієї форми ренти є різниця в родючості та місцерозташування земель. Джерело диференціальної ренти І- праця сільськогосподарського найманих працівників або фермерів.

Господарства, розташовані на кращих на кращих та середніх за якістю землі, витрачають на одиницю продукції менше праці, отримуючи при цьому кращі врожаї сільськогосподарської продукції. Внаслідок цього диференціальна рента І в умовах суспільної власності на землю повинна вилучатись державою. В умовах капіталізму її привласнює землевласник у формі орендної плати.

Диференціальна рента ІІ утворюється внаслідок інтенсивного ведення господарства, тобто використання кращих сільськогосподарських машин, насіння, поліпшення культури землеробства і тваринництва, за рахунок додаткових капіталовкладень. Це дає змогу підвищувати продуктивність праці й отримувати більше продукції з кожного гектара землі. Отже, природна родючість землі, доповнюється і все більше замінюється економічною родючістю. За умов раціонального сільськогосподарського виробництва, додаткові капіталовкладення забезпечують не тільки окупність цих витрат, а й отримання надлишкового доходу, який набуває форми диференціальної ренти ІІ. Цю ренту привласнює фермер або орендар землі, протягом дії орендного договору. При укладанні нового договору землевласник, як правило, враховує зроблені в попередні роки орендарем додаткові капіталовкладення, вищу родючість землі й збільшує плату за землю. Тому орендар зацікавлений, щоб договір оренди землі укладався на тривалий термін, а землевласник- навпаки.